Інтелектуальне колективне навчання

From Wikiversity
Jump to navigation Jump to search

Інтелектуальне колективне навчання – цікава група технологій, розроблена на роздоріжжі двох областей, що початково були далеко одна від одної: колективне навчання з комп’ютерною підтримкою (КНКП) та інтелектуальні навчаючі системи (ІНС). Сучасний напрямок роботи у використанні штучного інтелекту для підтримки колективного навчання призводить до збільшення рівня взаємодії цих двох областей. Тоді як рання робота над інтелектуальним колективним навчанням була виконана у до-Інтеренет контексті (Chan, & Baskin, 1990; Hoppe, 1995), сьогодні маємо Інтернет та Інтернет-освіту, що забезпечили як платформу, так і зростаючий попит на такий тип технології. У Інтернет-освіті потреба у інструментах підтримки колективного навчання є критичною, тому що студенти рідко (чи ніколи) особисто зустрічаються один з одним. Інтелектуальні технології можуть корінним чином розширити міць простих інструментів підтримки колективної роботи (таких як групи потокових дискусій та спільні дошки), що надаються різними системами управління курсами. На даний момент ми можемо зазначити як мінімум три окремі технології у групі інтелектуального колективного навчання: адаптивне формування групи та рівноправна допомога, адаптивна підтримка співробітництва та віртуальні студенти. Хороший приклад підтримки адаптивного співробітництва представлений у роботі COLER (Constantino Gonzalez,et al., 2003).

Технології адаптивного формування груп і рівноправної (партнерської) допомоги намагаються використовувати знання про співпрацюючих членів групи (найчастіше ці знання представлені у моделях студента) для формування підходящої групи для різних типів колективних завдань. Ранні приклади включають формування груп для спільного розв’язання задачі (Hoppe, 1995; Ikeda, Go, & Mizoguchi, 1997) та пошук найбільш компетентного члена групи для відповіді на питання (McCalla, et al., 1997). Обидві течії роботи зараз розвиваються. Команди-початківці узагальнили і розширили свою роботу (Greer, et al., 1998; Mühlenbrock, Tewissen, & Hoppe, 1998), а ряд нових команд розпочали дослідження в цьому напрямку. Технології для адаптивної підтримки співробітництва намагаються забезпечити інтерактивну підтримку колективного процесу так само, як системи інтерактивної підтримки проблем допомагають окремому студенту у розв’язанні проблеми. Використовуючи деякі знання про хороші і погані зразки співробітництва (які надаються авторами системи або отримуються із журналів спілкування), системи підтримки співробітництва, такі як COLER (Constantino Gonzalez, et al., 2003) або EPSILON (Soller, et al., 2003), можуть тренувати або консультувати членів колективу. Це новий напрямок роботи, який проте швидко розвивається, він бере свої ідеї із класичних областей навчання, таких як ІНС та КНКП (колективне навчання з комп’ютерною підтримкою).

На відміну, технологія віртуальних студентів порівняно стара. Замість підтримуючого вивчення або співробітництва з позиції старшого над студентами (викладач або консультант) ця технологія намагається ввести різні типи рівноправних віртуальних партнерів у навчальне середовище: навчаючий партнер (Chan, et al., 1990), учень або навіть порушник порядку (Frasson, Mengelle, Aïmeur, & Gouardères, 1996). У контексті Інтернет-освіти, де студенти спілкуються головним чином через низько пропускні канали (електронна пошта, чат, форуми), віртуальний студент стає дуже привабливим уособленням для реалізації різних стратегій підтримки. Очікуються більші дослідження у цьому напрямку та його подальша інтеграція з напрямками анімованих агентів та інтелектуальної підтримки співробітництва.

Список літератури

  1. Davis G. Management Information Systems: Conceptual Foundations, Structure, and Development. – New York: McGraw-Hill, 1974.
  2. Druzdzel M. J., Flynn R. R. Decision Support Systems. Encyclopedia of Library and Information Science. - A. Kent, Marcel Dekker, Inc., 1999.
  3. Alter S. L. Decision support systems : current practice and continuing challenges. Reading, Mass.: Addison-Wesley Pub., 1980.
  4. Bonczek R.H., Holsapple C., Whinston A.B. Foundations of Decision Support Systems.- New York: Academic Press, , 1981.