Віртуальний музей Мемуаристика

From Wikiversity
Jump to navigation Jump to search

Віртуальний музей Мемуаристика — музей, що існує у глобальній інформаційно-комунікаційній мережі інтернет завдяки об'єднанню інформаційних ресурсів для створення нових віртуальних продуктів: віртуальних виставок, колекцій, віртуальних версій об'єктів та ін.

Товариство Мемуаристика є середовищем, у якому розробляють науку у різних напрямах, успішно контактують один з іншим, плідно співпрацюючи та координуючи свою наукову, просвітницьку та колекціонерську діяльність, сприяючи розвитку науки в Україні.

Членами товариства є близько 100 осіб, серед яких , викладачі та студенти навчальних закладів, у тому числі інших держав, а також аматори.Завданнями є сприяння організації досліджень , публікації результатів наукових досліджень та популяризації знань .

Соціальний простір формується комунікаційними каналами, якими відбувається обмін інформацією між його читачами. Потреба в інформації в сучасних суспільствах визначається не стільки неповнотою знань, скільки залежністю суспільства від необхідності приймати безліч рішень. Зростання кількості комунікацій та швидкість розповсюдження інформації є суттєвими характеристиками сучасного суспільства. Інформація в цих комунікаціях є не стільки ресурсом, скільки мотивом діяльності. Мемуари— оповідь у формі записок від імені автора про реальні події минулого, учасником або ж очевидцем яких він був. Дослідженням мемуарів займається спеціальна історична дисципліна—мемуаристика. Провідною ознакою мемуаристики є суб'єктивне осмислення певних історичних подій, життєвого шляху конкретно-історичної постаті із залученням документів, співвіднесенням власного духовного досвіду автора з внутрішнім світом його героїв, соціально-психологічною природою їх вчинків, мотивацією дій і рішень. Мемуарам притаманна документальність, історична достовірність, хоча не виключається право автора на художній вимисел. Для мемуарів характерний погляд письменника на події, які він описує: так він сприймав їх насправді. Говорячи про минуле, автор мемуарів практично ніколи не може перебувати в межах одного часового виміру. Метою мемуарів є не лише знання минулих подій, а й розуміння історичного процесу, оскільки кожному поколінню властива своя логіка мислення.Мемуари систематичні чи фрагментарні записи особистості про події минулого, в яких вона брала участь чи була очевидцем, що, зазвичай, супроводжуються їхньою хронологічною фіксацією; літературний твір у формі спогадів про минувшину; назва наукових праць чи записок ученого товариства; різновид письмових історичних джерел особового походження. Мемуарна проза – широка галузь документалістики, тому чітко уявити її межі і сформулювати визначення, враховуючи рухомість жанрових кордонів, досить нелегко. Однією із найважливіших ознак мемуаристики є суб’єктивне осмислення певних історичних подій чи життєвого шляху конкретно-історичної постаті, здійснене із залученням справжніх документів свого часу, глибоким співставленням власного духовного досвіду автора, його особисті уявлення про себе та історичний процес; про людей, з якими він зустрічався, спілкувався, разом працював, жив, творив. Суб’єктивність розкриває особистість автора спогадів, його світогляд, особливо політичні та естетичні погляди; суб’єктивність надає можливість побачити концепцію певного історичного періоду у подіях і людях очима письменника. Багатство творчих можливостей мемуарної прози проявляється не тільки за рахунок конкретних засобів літературного втілення змісту, але також і в результаті властивої різноманітності видових і жанрових модифікацій.Відмінність сучасного етапу розвитку комунікаційної діяльності від попереднього полягає в тому, що за останні десятиріччя створено комунікаційний канал, який є принципово новим матеріально-технічним засобом її здійснення. Його називають кіберпростором або віртуальною реальністю. Кіберпростір є засобом розширення можливостей інформаційного простору, ефективне використання якого стає сучасною парадигмою суспільного розвитку. На основі аналізу можливих соціальних змін, пов’язаних із цим простором, були побудовані різні концепції постіндустріального суспільства, в яких соціально-комунікаційна революція трактується як процес створення принципово нових умов для формування соціального інтелекту, що функціонує за законами колективної творчості. Кіберпростір підпорядкований закономірностям соціальної комунікації, яка є складною самоорганізуючою, самореферентною системою з невід’ємними характеристиками відкритості. На сьогоднішній день завдяки технологічним досягненням для автора і науковця з’явилися нові джерела для написання, соціальні мережі та інтернет. Вони стали доступнішими, оскільки їх можна отримати у цифровому вигляді у будь якій точці світу, де є інтернет. Специфіка мемуарів не до кінця розроблена, існує проблема комплексного аналізу її жанрової парадигми й структурної організації.

інтерактивний музей науки та техніки[edit]

https://www.facebook.com/Evrika.lviv/

Джерела[edit]

1. Горовий В. Ресурс соціальних інформаційних баз як фактор розвитку в процесі суспільних перетворень / В. Горовий // Бібл. вісн. – 2006. – № 2. – С. 3–8.

2. Горовий В. Соціальні інформаційні бази в умовах прискорення глобальних перетворень / В. Горовий // Бібл. вісн. – 2006. – № 3. – С. 3–6.

3. Добко Т. Електронні інформаційні ресурси провідних бібліотек Європи : можливості використання / Т. Добко, І. Архіпова, Н. Мойсеєнко // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. – К., 2007. – Вип. 19. – С. 154–162.

4. Любовець Н. І. Вивчення мемуарів як історичного та біографічного джерела: до історіографії проблеми / Н. І. Любовець // Українська біографістика = Biographistica Ukrainica : зб. наук. пр. / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т біогр. дослідж. – Київ, 2010. – Вип. 7. – С. 66–104. 5. Любовець Н. І. Новітня історіографія вітчизняної мемуаристики: до проблеми термінології та класифікації / Н. І. Любовець // Українська біографістика = Biographistica Ukrainica : зб. наук. пр. / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т біогр. дослідж. – Київ, 2016. – Вип. 13. – С. 28–50. 6. Ясь О. В. Мемуаристика / О. В. Ясь // Енциклопедія історії України / НАН України, Ін-т історії України. – Київ, 2009. – Т. 6 : Ла – Мі. – С. 608–611. 7. Любовець Н. І. Українська мемуаристика ХІІ–ХVІІІ ст.: біографічна складова / Н. І. Любовець // Укр. біографістика : зб. наук. праць. – К., 2011. – Вип. 8. – С. 51–97.

8. Муріна С. В. Біографічні матеріали про діячів України в Інтернет просторі: огляд вітчизняних сайтів / С. В. Муріна // Укр. біографістика : зб. наук. праць. – К., 2012. – Вип. 9. – С. 245–253.

9. Петрикова В. Біографічна традиція в історії формування інформаційного простору сучасної України / В. Петрикова // Наукові праці НБУВ. – К., 2012. – Вип. 34. – С. 492–500.

10. Попик В. Концептуальні засади формування вітчизняних електронних ресурсів історико-біографічної інформації / В. І. Попик // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. – К., 2010. – Вип. 28. – С. 453–466. 11. Попик В. Місце і роль бібліотек у формуванні та інтеграції ресурсів біографічної інформації / В. Попик // Наукові праці НБУВ. – К., 2012. – Вип. 34. – С. 477–491. 12. Попик В. І. Ресурси біографічної інформації: традиційні уявлення і новітні тенденції розвитку ресурсів / В. І. Попик // Укр. біографістика : зб. наук. праць. – К., 2012. – Вип. 9. – С. 7–26. 13. Попик В. І. Вітчизняні електронні біографічні інформаційні ресурси : сучасний стан, проблеми і перспективи розвитку / В. І. Попик // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. – К., 2007. – Вип. 19. – С. 501–513. 14. Попик В. І. Крок до створення національного біографічного зводу / В. І. Попик // Матеріали до Укр. біогр. словника. – К., 2006. – Вип. 1. – С. 3–8. 24. 15. Попик В. І. Персональні матеріали українських дослідників у мережі Інтернет як чинник інтеграції вітчизняної науки, освіти і культури у світовий гуманітарний науково-інформаційний простір / В. І. Попик // Укр.-македон. наук. зб. – К., 2009. – Вип. 4. – С. 329–339. 16. Попик В. І. Пріоритети розвитку сучасної української біографістики : вчора, сьогодні, завтра / В. І. Попик // Наук. пр. Нац.б-ки України ім. В. І. Вернадського. – К., 2005. – Вип. 14. – С. 717–727. 17. Попик В. І. Проблеми розвитку біографічних досліджень та формування вітчизняних біобібліографічних інформаційних ресурсів / В. Попик // Укр. біографістика : зб. наук. праць. – К., 2005. – Вип. 3. – С. 15–27. 18. Попик В. І. Книжкові та електронні енциклопедії, біографічні словники і довідники як джерело формування українських біографічних науковоінформаційних ресурсів / В. І. Попик // Укр. біографістика : зб. наук. праць. – К., 2009. – Вип. 6. – С 7–39. 19. Попик В. І. Формування ресурсів історико-біографічної інформації як важлива складова розбудови національного гуманітарного інформаційного простору / В. І. Попик // Інформаційні технології як чинник суспільних перетворень в Україні. – К., 2012. – С. 115–133.

20. Яценко О. М. Використання формалізованих методів при укладанні текстів для веб-сайта «Український національний біографічний архів» ресурсів / О. М. Яценко // Укр. біографістика : зб. наук. праць. – К., 2012. – Вип. 9. – С. 231–244.

21.Онищенко О. С. Соціальні мережі як інструмент взаємовпливу влади та громадянського суспільства / О. С. Онищенко, В. М. Горовий, В. І. Попик ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – Київ, 2014. – 295 с.

22.Коляденко В.А. Інфокомунікаційні технології як чинник політичної модернізації / В. А. Коляденко: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / В. А. Коляденко. – Одеса, 2002.

23.Галич О. Українська документалістика на зламі тисячоліть: специфіка, генеза, перспективи / Олександр Галич. – Луганськ: «Знання», 2001. – 244 с.