Клуб прикладної математики

From Wikiversity
Jump to navigation Jump to search

Клуб прикладної математики — утворення з спеціалістів, студентів , об'єднаних спільними інтересами, метою.Характеризується єдиною дослідною програмою, спільністю наукових поглядів і стилю наукової діяльності вгалузі – творчий колектив дослідників різних поколінь, об’єднаних загальною програмою та стилем дослідницької роботи-об’єднання однодумців, що втілюють наукові дослідження у життя. У діяльності наукової школи реалізуються функції:виробництво наукових знань,поширення знань,підготовка фахівців.Ознаки :багаторічна наукова продуктивність, що характеризується кількісними і якісними показниками. Кількісними і якісними показниками є кількість праць, які публікуються у журналах, наукових роботах – це наукові праці вчених,широта проблемно-тематичного, географічного та хронологічного діапазонів функціонування наукової школи,збереження традицій і цінностей наукової школи на всіх етапах її становлення та розвитку,забезпечення спадкоємностей у дослідженні, об’єднання у школу талановитих вчених та постійне поновлення вчених і виконавців,постійні комунікаційні зв’язки між учителем та учнями,активна педагогічна діяльність.

  • Клуб (від англ. club - збивати докупи) — утворення з людей, об'єднаних спільними інтересами або метою. Існує велика різноманітність клубів, що відповідає розмаїттю хобі людей: спортивні клуби, клуби настільних ігор, клуби нумізматів, любителів літератури й театру, кіно й мистецтва, політичні клуби, і клуби, в яких люди збираються, щоб разом провести час, поспілкуватися тощо.Така назва пояснювалася тим, що клуби зародилися із зібрань, що фінансувалися складанням грошей учасників. З часом в Англії багато клубів перетворилися в закриті, куди допускаються тільки люди, одобрені іншими членами клубу. Такі клуби зазвичай мають своє власне приміщення і прислугу, які оплачуються за рахунок членських внесків. Членство в окремих клубах престижне.
  • Прикладна математика — область математики, що розглядає застосування математичних знань в інших сферах діяльності. Прикладами такого застосування будуть: чисельні методи, математична фізика, математична хімія, лінійне програмування, оптимізація і дослідження операцій, моделювання суцільних середовищ (механіка суцільних середовищ), біоматематика і біоінформатика, теорія інформації, теорія ігор, теорія ймовірності і статистика, фінансова математика і теорія страхування, криптографія, а також комбінаторика і деякою мірою кінцева геометрія, теорія графів в додатку до мережевому плануванню, і багато в чому те, що називається інформатикою. У питанні про те, що є прикладною математикою, не можна скласти чітку логічну класифікацію. Математичні методи звичайно застосовуються до специфічного класу прикладних завдань шляхом складання математичної моделі системи.

Представники є[edit]

  • Наум Петрович Флейшман — український математик, професор .Кафедра прикладної математики Львівського національного університету імені Івана Франка бере свій початок 8 липня 1970 року, коли на механіко-математичному факультеті була утворена кафедра . Завідувачем цієї кафедри був обраний професор Нухим Пінкасович Флейшман.
  • Костовський Олександр Микитович — український математик, кібернетик. Професор Львівського університету.
  • Бурак Ярослав Йосипович — фахівець у галузі механіки деформівного твердого тіла , член-кореспондент Національної академії наук України , доктор фізико-математичних наук , заслужений діяч наук України , лауреат Державної премiї України у галузi науки i технiки . Науковий керiвник Центру математичного моделювання Інституту прикладних проблем механіки і математики iм. Я. С. Пiдстригача НАН України.

Огірко Ігор Васильович

  • Осадчук Василь Антонович був організаторм і першим керівником (1982–1998рр.) відділу математичних проблем механіки неоднорідних тіл Інституту прикладних проблем механіки і математики НАН України.З 1996 року В.А.;Осадчук працює в Національному університеті «Львівська політехніка» — на посаді професора кафедри .
  • Заневський Ігор Пилипович,професор;
  • Русин Богдан Павлович,професор;
  • Сапужак Ярослав Станіславович - відомий український геофізик, професор.
  • Юзевич Володимир Миколайович,професор;

Взяємозв'язок[edit]

Внаслідок того, що математика як і наука загалом постійно змінюється, а разом з ними змінюється і спосіб організації курсів , досі немає згоди, щодо категоризації прикладної математики, тобто які наукові галузі відносити до її розділів. Раніше, прикладна математика складалася в основному з математичного аналізу ; теорії наближень та в прикладному ймовірнісному обчисленні. Ці галузі математики були тісно пов'язані з ньютонівською фізикою. Дійсно, різке розмежування математиків та фізиків розпочалося приблизно лише до п'ятидесятих років 19 століття. Як і в фізиці, так і в інженерії та комп'ютерних науках традиційно широко використовується прикладна математика. Сьогодні, термін прикладна математика використовується в ширшому сенсі. Він включає в себе окрім класичних галузей також й інші, що стають все важливішими в застосуванні. Навіть такі галузі як теорія чисел, що є частиною чистої математики зараз є важливими в застосування , хоча вони й загалом не розглядаються самі по собі як частини прикладної математики.Багато математиків розмежовують прикладну математику, що оперує математичними методами, та застосування математики в науці та інженерії. Так, біолог, що застосовує модель та використовує відомий математичний апарат, не займається прикладною математикою, а, радше, використовує її. Однак, біологи ставлять задачі, які стимулюють розвиток чистої математики. Використання та розвиток математики для розв'язку промислових задач також називається промисловою математикою.Успіхи числових математичних методів та програмного забезпечення призвело до виникнення обчислювальної математики та обчислювальної інженерії, що використовують комп'ютерні обчислення для імітації явищ та розв'язку задач науки та інженерії.


Див. також[edit]

  • Римський клуб
  • Футбольний клуб
  • Американське математичне товариство
  • Московське математичне товариство
  • Товариство прикладної математики і механіки
  • Харківське математичне товариство-

Андреєв Костянтин Олексійович, Ляпунов Олександр Михайлович, Граве Дмитро Олександрович, Стєклов Володимир Андрійович, Бернштейн Сергій Натанович, Синцов Дмитро Матвійович, Ахієзер Наум Ілліч, Ландау Лев Давидович Дрінфельд Володимир Гершонович, Погорєлов Олексій Васильович, Марченко Володимир Олександрович.

Монографії[edit]

  • Кушнір Р. М., Николишин М. М., Осадчук В.А.;Пружний та пружно-пластичний граничний стан оболонок з дефектами.- Львів: В-тво «СПОЛОМ», 2003.— 320 с.
  • Механіка руйнування зварних з'єднань металоконструкцій. / Кир'ян В. І., Осадчук В. А., Николишин М. М.— Львів : Сполом, 2007.— 320 с.
  • Остаточные напряжения, длительная прочность и надежность стеклоконструкций / Подстригач Я. С., Осадчук В. А., Марголин А. М.— Київ : Наук. думка, 1991.— 296 с.
  • Напряженно-деформированное и предельное равновесие оболочек с разрезами / Осадчук В. А.— Київ : Наук. думка, 1985.— 224 с.

Основні праці[edit]

  • Савин Г. Н., Флейшман Н.П.Пластинки о оболочки с ребрами жесткости.- Львов: Вища шк.,1964 с. 384
  • Флейшман Н. П., Іванова Н.В.Використання методу довільних кривих у дослідженні задач статики теорії пластин. Львів: Вища шк., 1996.
  • Флейшман Н. П., Койфман Ч.Н.Математичне моделювання гнучких з'єднувальних елементів Львів: Вища шк., 1996.

Журнальні публікації[edit]

  • Флейшман Н. П., Иванкив Е. С.Оптимальное проектирование составных оболочек и пластин методом геометрического программирования.— Динамика и прочность машин, 1984.— Вып. 40, с. 56-61.
  • Флейшман Н. П., Ощипко Л. Й., Иванкив Е.С.Весовая оптимизация некоторых оболочек электровакуумных приборов. //Математические методы и физ.-мех. поля.— Киев: Наук.думка, 1977.— Вып. 5, с. 33-38.

Посилання[edit]

Див. також[edit]

  • Казанська алгебраїчна школа

Література[edit]

  • Гордевский Д. З. Педагогическая деятельность Харьковского математического общества за 90 лет его существования (1879–1969) / Вопросы методологии и методики преподавания в высшей школе. — Харьков, 1973. — вып.2 — с. 107–116.
  • Марческий М. Н. Харьковское математическое общество за 75 лет // Историко-математические исследования. — М., 1956. — вып. IX. — с. 613–666.
  • О'Коннор, Джон Дж. , Робертсон, Едмунд Ф. , "Німецьке товариство прикладної математики і механіки" , Університет Сент-Ендрюс .

Джерела[edit]