Математична теологія

From Wikiversity

Математична теологія [edit]

– це наука про обґрунтування існування Бога на основі математичних методів, моделей та теорій. Для математичної теології необхідне знання теорії ймовірностей. Багато вчених вірили в існування Бога (Ісаак Ньютон, Карл Гаус, Огюстен Коші, Гульємо Марконі, Вернер Фон Браун, Микола Ломоносов, Іван Павлов та інші). Кардинал Микола Кузанський був творцем нового сучасного способу мислення. Його наукові погляди межували з релігійними поглядами. Церковний діяч підкорявся системі теологічного трактату. Великий німецький математик і філософ Вільгельм Готфрід Лейбніц доводив існування Бога та заснував нове вчення на межі філософії, теології і математики, що зветься теодицея. Вона є наукою про природне пізнання Бога, яка ставить за мету усунути суперечність між вірою у Бога та науковим світоглядом. Огюстен Коші – французький математик писав: «Я – християнин. Це значить, що я вірую в божественність Христа, як вірували… майже всі великі астрономи і математики минулого. Мої переконання не є наслідком отриманих у спадщину забобонів, але глибоких досліджень». У 1930-х роках Папа Римський Пій XII доручив абату і астроному Жоржу Анрі Жозефу Едуарду Леметру знайти математичне обґрунтування існування Господа Бога. Він один з перших фізиків, який запровадив теорію зародження й еволюції Всесвіту, яку сьогодні називають «теорією великого вибуху». У 2008 році польський професор-математик і космолог, колишній архиєпископ Кракова і друг Папи Римського Івана Павла II Міхаль Геллер отримав премію Фонду Темплтона у розмірі 820 тисяч євро за «розширення метафізичних горизонтів науки». Він розробив математичну формулу, яка дозволяє пояснити існування Бога і навіть випадковість.

Математична теологія[edit]

— загальна назва методів дослідження , які виникають в теології. Існують традиції римо-католицької, православної і протестантської спільнот. Є розділи теології :

  • Догматична теологія
  • Моральна теологія
  • Публічна теологія
  • Апофатична теологія
  • Катафатична теологія
  • Математична теологія

Віруючі цікавилися теологією. Дехто з учених вірили в існування Бога ( І.Ньютон, І.Павлов).Доводив існування Бога великий німецький математик і філософ Лейбніц. У 1930-х роках Папа Римський доручив Леметру знайти математичне обгрунтування існування Господа. Микола Кузанський був творцем способу мислення. Його погляди на межі релігійних поглядів. Церковний діяч підкорявся системі теологічного трактату.Для математичної теології необхідне знання теорії ймовірностей. Макс Планк писав: «Бог для віруючих стоїть на початку мислення, а для фізиків на кінці мислення.» Релігія й наука виходять із того самого джерела і ведуть до тієї самої мети.

Навчальна програма дисципліни “Математична теологія”.[edit]

  • Ігор Огірко

Завдання курсу “ Математична теологія ” полягає в розкритті основних істин Церкви про творіння і Христа, правил віри як шляху до богоспілкування і духовного вдосконалення.

Для кращого усвідомлення і засвоєння дисципліни пропонується порівняльний аналіз Християнського вчення з численними помилками минулого і сьогодення; наводяться помилкові вчення, а також аналізуються заперечення вчення. Курс лекцій побудований згідно з ухваленням Церквою основних христологічних положень, тобто хронологією Вселенських Соборів. При цьому принципово важливим є вчення Святих отців і вчителів Церкви у сфері догматизму. У курсі аналізуються помилки окремих богословів і філософів та причини їх ухиляння від віровчення, зокрема їх спроби пізнати або пояснити таємницю благочестя людським розумом, спотворюючи дані Божественного Одкровення. Усвідомлення цих помилок вбереже сучасне покоління від можливих помилок. Розкривається взаємозв’язок догматизму і сотеріології. Розуміння того, що духовне життя людини базується на принципах віровчення, сприятиме свідомому засвоєнню теологічної науки, а не просто механічному запам’ятовуванню. До того ж багато догматичних питань і нині залишаються на порядку денному нашого діалогу з інославним світом.

Мета дисципліни[edit]

— викласти матеріал в системному вигляді і дати правдиве тлумачення фактам і подіям, з’ясовуючи їх генетичний розвиток. Звичайно, в повному обсязі історичний метод не можна застосовувати в церковній історій, адже їй властивий Божественний фактор, що не підлягає аналітичному дослідженню. Дисципліна тісно пов’язана із загальною історією, основами філософського аналізу, релігієзнавством та культурологією. Знання християнського віровчення та моралі сприятиме засвоєнню матеріалу. Предметом курсу є події, що сприяли зародженнюта формуванню церкви, її історичному розвитку. Завдання курсу полягає в тому, щоб висвітлити факти, що характеризують життя церкви, використавши весь доступний історичний матеріал, критично його опрацювати, встановивши справжнє, автентичне, відкинувши фальсифіковане й зазначивши сумнівне, і викласти весь одержаний і критично перевірений матеріал з дотриманням відповідних правил.

ТЕМАТИЧНИЙ  ПЛАН[edit]

дисципліни “ Математична теологія ”. Назва змістового модуля та теми

1 Змістовий модуль І. Сутність і зміст християнської теологіїї як науки Онтологія богословської термінології Преамбула. Світ перед Різдвом Христовим Цивілізації Стародавнього Сходу: Сирія і Фінікія, Вавилон і Ассирія, Єгипет і Персія. Еллада, її релігія, філософія, культура. Олександр Македонський, Птолемеї, Селевкіди. Явища еллінізму. Рим як республіка та імперія. Юлій Цезар, Август, Тіберій. Іудея напередодні різдва Христового: історичний і політико-економічний огляд. Римське завоювання та Ірод Великий. Релігія Ізраїлю. Тора. Храм. Обряд. Священство, садукеї, фарисеї та ессеї. Синедріон, синагога, талмуд. Месіанські передчуття давніх євреїв.

Змістовий модуль ІІ. Догмат про Пресвяту Трійцю — основа християнської релігії Вчення про Святу Трійцю в I–III ст. Єресь донікейського періоду Тринітарне богослов’я в IV ст. Завершальний етап тринітарних суперечок. Другий Вселенський Собор Християнство — найчисленніша світова релігія, що з’явилась у І ст. Народ України завжди черпав духовність з чистих джерел канонічної церкви, яка відіграла найвизначнішу роль у збереженні та поліпшенні життєздатності нації. У народу, що не знає свого минулого, немає й майбутнього. Історія українського народу глибоко пов’язана з історією церкви і всього Християнства.

Змістовий модуль ІІІ. Вчення церкви про христа Спасителя Вчення про Логос у світлі Христологічного догмата Христологія VI і VII Вселенських Соборів Юридична і етична теорії спокутування Тринітарне, еклезіологічне і сотеріологічне значення воскресіння Спасителя Богословські погляди на Іпостась Святого Духу в Його ставленні до Отця і Сина. Зміст дисципліни “ Математична теологія ”

Змістовий модуль І. Сутність і зміст християнської теологіїї як науки Тема 1. Онтологія богословської термінології Історія виникнення та значення терміна “богослов’я”. Погляди античних філософів на виникнення терміна “богослов’я”. Християнське осмислення істотних властивостей терміна “богослов’я”. Історія виникнення і смислове значення терміна τρίας. Виникнення терміна “іпостась”, його вживання у філософії, Священному Писанні та християнському богослов’ї. Терміни Όύσια і όμοούσιος у християнському богослов’ї. Святоотцівська термінологія особистісних властивостей Божих. Змістовий модуль ІІ.Догмат про Пресвяту Трійцю — основа Християнської релігії

Тема 2. Вчення про Святу Трійцю в I–III ст. Єресь донікейського періоду Субординаціонізм у богослов’ї донікейського періоду. Єресь юдействуючих і їх сутність. Основні гностичні системи і їх сутність. Монархіанство і його різновиди. Сутність монтанизму. Оріген, Тертулліан, Іустін Філософ у вченні про Трійцю.

Тема 3. Тринітарне богослов’я в IV ст. Мета втілення Сина Божого. Аріанська криза і I Вселенський Собор. Христологія після Нікейського Собору.Масштаби впливу Нікейського символу віри. Вчення про Святу Трійцю Афанасія Великого. Догматична структура антиохійських формул. Сирмійські формули і їх догматична основа. Фракції аріан: аномеї, євноміани, євдоксіани, омії і оміусіани. Вселенський Собор у Халкидоні. Спілкування властивостей Божих і людських в особі Боголюдини. Іпостасне з’єднання двох природ у Христі. Повнота сприйняття людської природи в Синові Божому. Схема Логос-саркс у Апполінарія Лаодікійського. Схема Логос-антропос і богослов’я Несторія. Єфеський Собор і Кирило Олександрійський. Віроповчальне визначення Халкидонського Собору. Історія догматичних рухів після Вселенських соборів.

Тема 4. Завершальний етап тринітарних суперечок. Другий Вселенський Собор Догматична система Великих Капподакійців. Розкол павликіан і його вплив на примирливий процес Сходу і Заходу. Теорії походження Константинопольського символу. Сутність вчення пневматомахів. Догматична діяльність II Вселенського Собору. Змістовий модуль ІІІ.  Вчення церкви про христа Спасителя

Тема 5. Вчення про Логос у світлі Христологічного догмата Христологія розділення і Христологія змішення: Логос-Саркс і Логос-Антропос. Єфеський собор і Христологія св. Кирила Олександрійського. Віросповідання Халкидонського Собору. Образ з’єднання двох єств. Виклад Христологічного догмата св. Флавіаном Константинопольським у зв’язку із засудженням вчення архімандрита Євтихія. Вчення св. Леонтія Візантійського у світлі полеміки з єрессю Несторія і Євтихія. Література [10; 13; 15; 17; 21; 22]

Тема 6. Христологія VI і VII Вселенських Соборів Христологічні проблеми V Вселенського Собору. Христологічна спрямованість VI Вселенського Собору. Св. Максим Сповідник і його вчення про дві волі. Вплив Христологічного богослов’я св. Іоанна Дамаскіна на рішення VII Вселенського Собору. Наслідок Халкидонського Христологічного догмата Боголюдська природа Церкви; затвердження антропологічного вчення.

Тема 7. Юридична і етична теорії спокутування Сутність спокутування за вченням Священного Писання Старого і Нового Завітів. Юридична теорія спокутування. Представники цієї богословської школи. Критика юридичної теорії спокутування. Етична теорія спокутування, її однобічність.

Тема 8. Тринітарне, еклезіологічне і сотеріологічне значення воскресіння Спасителя Історичний факт воскресіння Христа. Трансцендентність події. Тринітарне значення воскресіння Христа. Еклезіологічний аспект воскресіння. Сотеріологічне значення воскресіння Сина Божого. Сутність нового буття у Христі.

Тема 9. Богословські погляди на Іпостась Святого Духу в Його ставленні до Отця і Сина Визначення іпостасності осіб Святої Трійці. Ставлення осіб до власної істоти і до Себе. Ставлення Отця до Святого Духу. Ставлення Сина до Святого Духу. Погляд святих отців на Filioque і per Filium. Вчення Католицької Церкви про вихід Святого Духу від Отця і Сина. Мета дисципліни— викласти матеріал в системному вигляді і дати правдиве тлумачення фактам і подіям, з’ясовуючи їх генетичний розвиток. Звичайно, в повному обсязі історичний метод не можна застосовувати в церковній історій, адже їй властивий Божественний фактор, що не підлягає аналітичному дослідженню. Дисципліна тісно пов’язана із загальною історією, основами філософського аналізу, релігієзнавством та культурологією. Знання християнського віровчення та моралі сприятиме засвоєнню матеріалу. Предметом курсу є події, що сприяли зародженнюта формуванню церкви, її історичному розвитку. Завдання курсу полягає в тому, щоб висвітлити факти, що характеризують життя церкви, використавши весь доступний історичний матеріал, критично його опрацювати, встановивши справжнє, автентичне, відкинувши фальсифіковане й зазначивши сумнівне, і викласти весь одержаний і критично перевірений матеріал з дотриманням відповідних правил.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ[edit]

1. Походження гностицизму. 2. Іудейський гностицизм. 3. Християнський гностицизм I–II ст. 4. Вчення монархіанської єресі. 5. Монтанизм. Вчення про продовження в Церкві одкровень і благодатних дарів. 6. Характерні риси догматичного вчення про Бога Слова апологетів II ст. 7. Субординаціонистські погляди богословської думки I–III ст. 8. Теорії походження Никео-цареградського символу віри. 9. Вчення апологетів антигностиків. 10. Система і вчення Арія. 11. Христологія святого Афанасія Великого. 12. Періоди історії післянікейських догматичних рухів, їх характеристика. 13. Догматична система великих Капподакійців. 14. Розкол павликіан і його вплив на примирливий процес Сходу і Заходу. 15. Догматична діяльність II Вселенського Собору. 16. Вчення про Логос у світлі Христологічного догмата. 17. Ефеський собор і Христологія св. Кирила Олександрійського. 18. Віросповідання Халкидонського Собору. Образ з’єднання двох єств. 19. Виклад Христологічного догмата св. Флавіаном Константинопольським у зв’язку із засудженням вчення архімандрита Євтихія. 20. Вчення св. Леонтія Візантійського у світлі полеміки з єрессю Несторія і Євтихія. 21. Христологічні проблеми V Вселенського Собору. 22. Христологічна спрямованість VI Вселенського Собору. 23. Св. Максим Сповідник і його вчення про дві волі. 24. Вплив Христологічного богослов’я св. Іоанна Дамаскіна на рішення VII Вселенського Собору. 25. Наслідок Христологічного догмата (Боголюдська природа Церкви; затвердження православного антропологічного вчення). 26. Православне вчення про втілення Сина Божого. 27. Значення воскресіння Христа. 28. Юридична теорія спокутування і її відтворення в богословській науці. 29. Сутність етичної теорії спокутування. 30. Спілкування властивостей (communication idiomatum) Божеських і людських в особі Спасителя. 31. Поняття про спокутування у світлі даних Священного Писання Старого і Нового завітів. 32. Основні положення вчення про Триєдиного Бога. 33. Аналогії Пресвятої Трійці у світі. 34. Іпостасні властивості Божественних Осіб. 35. Троїчність Божественних Осіб і категорія числа (кількості). 36. Властивості догматів. 37. Спроби побудови догматичних систем в історії християнської думки. 38. Причини появи догматів. 39. Апофатичні властивості Божі. 40. Катафатичні властивості Божі. 41. Космологічний, телеологічний, онтологічний аргументи на користь буття Божого. 42. Моральний, антропологічний, історичний аргументи на користь існування Божого. 43. Біблійні антропоморфізми. 44. Таїнство Відкуплення. 45. Православне вчення про Особу Відкупителя. 46. Біблійні та святоотецькі образи Відкуплення. 47. Складові Відкуплення. 48. Церква як боголюдський організм. 49. Церква єдина, свята, соборна й апостольська. Значення цих онтологічних властивостей. 50. Три ступеня священства і апостольство як особливе служіння в Церкві. 51. Союз між Церквою земною і Церквою небесною. 52. Поняття про таїнства Церкви. 53. Таїнство Євхаристії. 54. Таїнство Хрещення і Миропомазання. 55. Таїнство покаяння. 56. Таїнство шлюбу. 57. Таїнство священства. 58. Тілесна смерть і безсмертя душі. 59. Апокатастазис. 60. Блаженство праведників і муки грішників після Страшного Суду.

ПИТАННЯ[edit]

1. Що вивчає церковна історія? 2. Чи існує зв’язок між церковною та світською історіями? 3. Як людство було підготовлене до пришестя Христа? 4. Стан язичництва напередодні Різдва Христового. 5. Іудейські вірування про Месію. 6. Політичне становище Іудеї. 7. Які філософські школи існували в період перед Різдвом Христовим? 8. Що таке еллінізм? 9. Перше чудо Христа. 10. Небіблійні джерела про життя Христа. 11. Заснування Церкви. 12. Життя Єрусалимської общини. 13. Діяльність апостолів. 14. Як поширювалось Християнство? 15. Доля апостолів. 16. Відносини Церкви зі світом у перші століття свого буття. 21. Церковна організація. 22. Ієрархія Церкви. 23. Неієрархічне служіння в Церкві. 24. Єретики апостольського періоду. 25. Апологети. 26. Богослужіння в перші три століття. 27. Християнське мистецтво в Римі. 28. Християнізація Римської імперії. 29. Проповідь варварським народам. 30. Що декларував Міланський едикт? 31. Церква і держава після 313 року. 32. Які патріархати ви знаєте? 33. Що розглядав І Вселенський собор? 34. Символ віри. 35. ІІІ–ІV Вселенські собори. 36. VІІ Вселенський собор. 37. Іконографія в Церкві. 38. Церковний календар і богослужіння. 39. Інститут чернецтва. 40. Причини розколу церков. 41. Догматичні відхилення Риму. 42. Папи та імператори. 43. Етнографічні і політичні причини схизми. 44. Унії між Сходом і Заходом. 45. Наслідки розколу 1054 року. 46. У чому полягала ісламська загроза? 47. Становище церкви у Візантії до падіння Константинополя. 48. Найвизначніші діячі Церкви після розколу. 49. Мистецтво у Візантії, найвизначніші пам’ятники. 50. Катакомби та перші ікони. 51. Слов’янські язичницькі вірування. 52. Храми на Русі до 988 року. 53. Наслідки християнізації Русі. 55. Богословські школи та братства у період до першої половини XVII ст. 56. Церкви в Індії, Персії, Сирії. 58. Християнізація Єгипту і Північної Африки. 59. Доля Церкви на Святій Землі.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ[edit]

1. Біблія. Книги Священного Письма Старого та Нового Завіту.

2. Ді Фіоріно М. Сайєнтологія: релігія, створена науковим фантастом: Пер. з італ. — Львів, 1998.

3. Джеджора О. Історія Європейської цивілізації. — Львів, 1999

Джерела[edit]

  • Лобовиков В. О. Математическая теология Гёделя и доказательство вездесущности Бога путем «вычисления» соответствующей композиции ценностных функций в двузначной алгебре метафизики // Там же. 2017. Т. 12, № 2(164). С. 50–57.
  • Декарт Р. Размышления о первой философии, в коих доказывается существование Бога и различие между человеческой душой и телом // Декарт Р. Соч.: в 2 т. Т. 2. М., 1994. С. 3–72.
  • Декарт Р. Рассуждение о методе и другие произведения, написанные в период с 1627 г. по 1649 г. М., 2014.
  • Дионисий Ареопагит. О божественных именах. О мистическом богословии. СПб., 1995.
  • Лейбниц Г. В. Новые опыты о человеческом разумении автора системы предустановленной гармонии // Лейбниц Г. В. Соч.: в 4 т. Т. 2. М., 1983. С. 47–545.
  • Лейбниц Г. В. Переписка с королевой Пруссии Софией-Шарлоттой и курфюрстиной Софией // Лейбниц Г. В. Соч.: в 4 т. Т. 3. М., 1984. С. 371–394.
  • Лейбниц Г. В. Об универсальной науке, или философском исчислении // Лейбниц Г. В. Соч.: в 4 т. Т. 3. С. 494–500.
  • Лейбниц Г. В. Опыты теодицеи о благости Божией, свободе человека и начале зла // Лейбниц Г. В. Соч.: в 4 т. Т. 4. М., 1989. С. 49–554.
  • Лобовиков В. О. Проблема универсалий в свете двузначной алгебры метафизики как формальной аксиологии: использование ценностных функций «бытие-s-в-w» и «бытие-s-вне-w» для экспликации проблемы // Пространство и время. 2014. № 1(15). С. 43–49.
  • Спиноза Б. Краткое изложение трактата Бенедикта де Спинозы «О Боге, человеке и его счастье», состоящего из двух частей с приложением» // Избранное. Минск, 1999. С. 5–12.
  • Спиноза Б. Этика, доказанная в геометрическом порядке… // Там же. С. 313–590.
  • Aquinas St. Thomas. Summa Contra Gentiles. The Third Book. Pt. 1. Chapters I—LXXXIII. (Literally Translated by the English Dominican Fathers from the Latest Leonine Edition). L., 1928.
  • Aquinas, St. Thomas. The Summa Theologica. Vol. 1. Ed. Adler Mortimer. Great Books of the Western World. Vol. 17. Aquinas: I. Chicago; Auckland; London; Madrid, 1994.
  • Curley E., Walski G. Spinoza's Necessitarianism Reconsidered // Gennaro R. and Huenemann C. (eds.). New Essays on the Rationalists. Oxford, 1999. Р. 241–62.
  • Koistinen O. Spinoza's Proof of Necessitarianism // Philosophy and Phenomenological Research. 2003. Vol. 66, № 2. Р. 283–310.
  • Lobovikov V. The Trinity Triangle and the Homonymy of the Word “Is” in Natural Language: Eliminating the Illusion of Logical Inconsistency by Precise Formulating the Principle of Separation of Facts and Values in Algebra of Formal Ethics // Ricardo Sousa Silvestre and Jean-Yves Beziau (eds.) Handbook of the 1st World Congress on Logic and Religion (João Pessoa, April 1–5, Brazil). Joao Pessoa, 2015. Р. 176–177.
  • Lobovikov V. The Trinity Triangle and the Homonymy of the Word “Is” in Natural Language (A Logically Consistent Discrete Mathematical Representation of the Trinity by Means of Algebra of Morality and Formal Ethics) // Philosophy Study, July 2015. Vol. 5, № 7. Р. 327–341 (doi: 10.17265/2159-5313/2015.07.001)
  • Lobovikov V. Proving God’s Omnipresence by Calculating Compositions of Evaluation-Functions in Two-Valued Algebra of Metaphysics as Formal Axiology // The Book of Abstracts of the 2nd World Congress on Logic and Religion (Warsaw, June 18–22, 2017). Warsaw, 2017. P. 56.
  • Miller J. A. Spinoza's Possibilities // Review of Metaphysics. 2001. Vol. 54, № 4. Р. 779–815.
  • Newlands S. The Harmony of Spinoza and Leibniz // Philosophy and Phenomenological Research. 2010. Vol. 81, № 1. Р. 64–104.
  • Newlands S. Leibniz and the Ground of Possibility // The Philosophical Review. 2013. Vol. 122, № 2. Р. 155–187.
Retrieved from "https://beta.wikiversity.org/w/index.php?title=Математична_теологія&oldid=321647"