Медична діагностикометрія

From Wikiversity
Jump to navigation Jump to search

Медична діагностикометрія — комплекс заходів та досліджень, спрямованих на встановлення діагнозу, тобто точної причини захворювання, а також змін внутрішнього середовища організму та супутніх захворювань, та призначення ефективного лікування захворювання. Для вимірювання артеріального тиску використовується спеціальний апарат - тонометр, який може бути механічним або автоматичним. Медична діагностика поділяється на семіотику; методи обстеження хворих, які поділяються на лабораторні, інструментальні та фізикальні методи обстеження; а також методологічні основи встановлення діагнозу. Лабораторні методи обстеження включають загальноклінічні аналізи, до яких входять загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі та аналіз калу. До лабораторних методів обстеження належать також біохімічні методи обстеження, під час яких визначається рівень глюкози, креатиніну, сечовини, білірубіну, ферментів печінки, ліпідів крові; коагулограма, при якій аналізуються показники зсідання крові; обстеження із визначення гормонів крові; визначення онкомаркерів; аналізи крові та інших біологічних матеріалів на інфекційні захворювання; алергологічні, токсикологічні, цитологічні та паразитологічні обстеження. До інструментальних методів обстеження належать рентгенологічні, ендоскопічні, ультразвукові, методи реєстрації електричної активності органів та ряд інших методів обстеження. До рентгенологічних методів обстеження відноситься рентгенографія, рентгеноскопія, томографія, скринінговий метод для раннього виявлення захворювань дихальної системи — флюорографія, а також метод обстеження із створенням зображень органів із високою роздільною здатністю — комп'ютерна томографія. Близьким до цього методу, хоча й із використанням інших фізичних явищ, є магнітно-резонансна томографія та позитрон-емісійна томографія. У діагностиці також можуть застосовуватися рентгенологічні методи обстеження із використанням рентгеноконтрастних препаратів. Ендоскопічні методи обстеження, принципом яких є спостереження змін внутрішніх органів та порожнин людського організму з допомогою спеціального прилада — ендоскопа, застосовуються переважно для діагностики захворювань порожнистих і порожнинних органів. До них належать фіброгастродуоденоскопія, колоноскопія, ректороманоскопія, риноскопія, ларингоскопія, бронхоскопія, цистоскопія, кольпоскопія, лапароскопія, артроскопія та ряд інших обстежень. Ендоскопічні методи можуть поєднувати у собі як діагностичну мету, в тому числі взяття біопсії ураженого органу, при проведенні даних методів обстеження можуть також проводитись лікувальні маніпуляції. Окрім того, найчастіше для вивчення стану органів травної системи застосовується відеокапсульна ендоскопія, під час якої в травний тракт хворого вводиться відеокапсула, яка самостійно рухається травним трактом і робить знімки стінок органів травної системи, що допомагає лікарю краще оцінити стан ураженого органу. Для обстеження щільних органів застосовуються ультразвукові методи обстеження. Ультразвукове обстеження застосовується для діагностики захворювань печінки, підшлункової залози, жовчного міхура, селезінки, нирок, сечового міхура, простати, жіночих статевих органів, молочних залоз, серця і судин, суглобів, застосовується також для діагностики патологічних станів у плода. Для діагностики розладів частини систем та органів використовуються методи реєстрації електричної активності органів, до яких належать, зокрема, ЕКГ та ЕЕГ.

У діагностиці різних захворювань також можуть використовуватися інші методи обстеження, зокрема введення в організм радіоактивних ізотопів та отриманні зображення шляхом визначення виділеного ними випромінювання (сцинтиграфія); реєстрація виділеного тепла з організму людини (термографія); пункційна біопсія та ряд інших методів діагностики захворювань, які є специфічними для різних розділів медицини. Методи діагностики розвиваються паралельно з розвитком медицини і також поділяються на дві основні підгрупи: традиційні і нетрадиційні методи розпізнання захворювань. В даний час розроблено велику кількість різних методів, застосування яких значно підвищує якість медичного обслуговування. Рання діагностика дозволяє призначити лікування або скорегувати профілактичні заходи.

Діагностикометрія— галузь знань, що вивчає методи і процеси постановки діагнозу, а також принципи побудови засобів діагностування.

Наприклад: Інсультометрія

Діагностикометрія мінералів — галузь знань, що вивчає методи організації процесів визначення, а також принципи побудови засобів діагностування.

Технічна діагностикометрія — галузь науково-технічних знань, сутність якої складають методи і засоби постановки діагнозу про стан технічних об'єктів.

Технічне діагностування — визначення технічного стану об'єкта з означеною (заданою) точністю. Медична діагностикометрія — галузь науково-медичних знань, сутність якої складають методи і засоби постановки діагнозу про стан пацієнта.

Діагностування в медицині— процес визначення фізичного стану пацієнта і його оцінки, вираженої у прийнятій медичній термінології, що ґрунтується на всебічному систематичному дослідженні організму пацієнта. Психодіагностикометрія — галузь психології, яка розробляє інструменти оцінки і вимірювання індивідуально-психологічних особливостей особистості.

Педагогічна діагностикометрія — це підрозділ педагогіки, що вивчає принципи і методи встановлення ознак, що характеризують нормальний або з відхилом від норм перебіг педагогічного процесу. Іноді розглядається як один з різновидів психологічної діагностики.

Імовірнісна діагностикометрія.

Список літератури[edit]

Чабан О., Юзевич Л. Розвиток структурних складових нормативно-технічної документації в технічній та медичній діагностиці // Метрологія та прилади. 2014. № 4. С. 51-57.

Абдулхалимова М.М., Митков В.В., БондаренкоВ.О. Диагностика узловых образований щитовидной железы с использованием современных методов исследования (обзор литературы) // Ультразвуковая диагностика. — 1999. — № 3. — C. 69-80.

Ершова Г.И. Хирургическая тактика при непальпируемых узловых образованиях щитовидной железы // Анналы хирургии. — 2004. — № 1. — C. 58-61.

Эпштейн Е.В., Божок Ю.М., Матящук С.И. и др. Ультразвуковая диагностика новообразований щитовидной железы // Променева діагностика, променева терапія. — 2001. — № 2. — C. 19-21.

Гюльмамедов С.И., Сидоренко Ю.А., Высоцкий А.Г. и др. Опыт лечения хронического аутоиммунного тиреоидита // Тези доповідей науково-практичної конф. «Проблеми сучасної торакальної хірургії». — Сімеїз; Кривий Ріг, 2005. — С. 30-34.

Сдвижков А.М., Демидов В.П., Касаткин Ю.Н. Спорные и нерешенные вопросы в диагностике и лечении предрака и рака щитовидной железы // Российский онкологический журнал. — 2004. — № 5. — C. 15-21.

Derringer G., Tompson D., Frommelt R. et al. Malignant Lymphoma of the Thyroid Gland // Amer. J. Surg. Pathol. — 2000. — Vol. 24, № 5. — P. 623-639.


Авакян А.Н. (2007) Геморагічний інсульт. Мистецтво лікування, 3(39): 12–13.


Віничук С.М. (2004) Мозковий інсульт: сучасний погляд на проблему та стратегію лікування. Мистецтво лікування, 5: 8–15.

Гуляєва М.В., Поліщук М.Е. (2012) Стандартизація надання медичної допомоги пацієнтам з інсультом: крок вперед. Судині захворювання головного мозку, 1: 2–5.

Дзяк Л.А., Сірко А.Г., Сук В.М. (2009) Сучасні принципи консервативного лікування набряку головного мозку та внутрішньочерепної гіпертензії. Междунар. неврол. журн., 6(28): 69–74.

Зозуля А.І. (2012) Характеристика оптимізованої системи комплексної медичної допомоги при судинній патології головного мозку. Укр. мед. часопис, 6(92): 103–108 (http://www.umj.com.ua/article/47155).

Зозуля І.С. (2007) Нейропротекторна терапія мозкового інсульту. Медицина неотложных состояний, 5(12): 117–119.

Зозуля І.С. (2008) Нейропротекторна терапія цераксоном у гострому періоді ішемічного інсульту. Междунар. неврол. журн., 5(21): 47–20.

Зозуля Ю.П., Волошин П.В. (2006) Алгоритм лікувально-діагностичних заходів при гострих порушеннях мозкового кровообігу на госпітальному етапі (методичні рекомендації). Здоров’я України, 23(1): 39–42.

Мищенко Т.С. (2011) Современные возможности профилактики и лечения мозговых инсультов. Нов. мед. фармац., 37: 22–25.

  • Furtak I., Hrytsko R., Kaschevska S. INFORMATIZATION OF MODERN SOCIETY AND HEALTHCARE SYSTEM: STATE, PROBLEMS,PROSPECTS // Південноукраїнський медичний науковий журнал. Науковий журнал # 14 (14) травень ,2016. – Одеса, 2016.- С.119-126. Southern Medical Journal. Scientific journal # 14 (14) . 2016 - Odessa, 2016.- S.119-126.
  • Софія Огірко, Ігор Чорнобай, Олена Шиян. Підготовка фахівців рекреаційно-оздоровчої сфери з навчального курсу “валеометрія”. Матеріали 2- ї регіональної науково-практичної конференції “Проблеми активізації рекреаційно- оздоровчої діяльності населення”. Львів: ЛДІФК.- 11-12 травня 2000 року.
  • Н.Б. Позднякова, С.І. Кащевська, Ю.Є. Махун. Сучасні проблеми імунопрофілактики інфекційних захворювань. Журнал Практична медицина . - Львів. - ISSN 5-7763-2349-5. 2007г. ХIV № 2