Астрономія та фізика космосу/Теоретична астрофізика

Космологія є одним з розділів теоретичної астрофізики.

До теоретичної астрофізики також належать:

теорія зоряних атмосфер,
теорія зоряних фотосфер,
теорія міжзоряного середовища,
теорія внутрішньої будови і еволюції зір,
теорія планетних атмосфер,
астрофізика високих енергій,
та інші астрофізичні теорії.

В астрофізичних теоріях використовується електродинаміка, ядерна фізика, теорія гравітації та інші фізичні теорії.

Як і у теоретичній фізиці, у теоретичній астрофізиці важливий принцип найменшої дії. У даному курсі викладається теорія зоряних спектрів.

Частина 1. Теорія зоряних фотосфер

Характеристики поля випромінювання.
Абсолютно чорне тіло.
Теорія зоряних фотосфер.
Теорія зоряних атмосфер.
Метод Едінгтона-Мілна.
Потемніння до краю.
Процеси поглинання.
Поглинання водневоподібного атома.
Середній коефіцієнт поглинання.
Метод послідовних наближень.
Протяжні фотосфери.
Модель Шварцшильда-Шустера.

Частина 2. Теорія зоряних атмосфер

Модель Мілна-Едінгтона утворення ліній поглинання.
Порівняння моделей Мілна-Едінгтона і Шварцшильда-Шустера.
Коефіцієнти Ейнштейна.
Природне розширення лінії.
Характеристики ліній для двох розширень.
Теорія кривих зростання.
Ефективна ширина.
Ефекти тиску.
Вплив температури і поля гравітації на спектр зорі.
Теорема Росселанда.
Формула Сільє.
Планетарні туманності.

Розглянемо детальніше дослідження Сільє (Gabriel Gideon Cillie, 1910-2000). Габріель Сільє народився і все життя працював у місті Стелленбош, ПАР. Сільє захистив дисертацію в 1932 в Оксфорді під керівництвом Мілна. Дослідження Сільє згадуються у наступних працях.

Амбарцумян В.А. Научные труды в двух томах. Ереван, 1960. Т. 1.
Амбарцумян В.А. Теоретическая астрофизика. Ленинград, 1939. Гл. 5.
Размадзе Н.А. Электрофотометрия ярких планетарных и диффузных туманностей. Бюллетень Абастуманской астрофизической обсерватории №23, 1958, с. 122.
Соболев В.В. Движущиеся оболочки звезд. Ленинград, 1947. Введение.

Біографію Сільє можна прочитати на наступних сторінках.