Jump to content

Астрономія та фізика космосу/Чорні діри

From Wikiversity

Чорна діра - небесне тіло, яке може своїм тяжінням захоплювати світло. Чорні діри мають найпотужніше поле тяжіння у Всесвіті. Додатково вони можуть мати інші надпотужні поля: електромагнітне, ядерні, гіпотетичні. Тому чорні діри важливі для фундаментальної фізики. Історично розглядалися наступні джерела чорних дір.

  1. Кінцеві стадії еволюції масивних зір. Рентгенівське випромінювання подвійних зоряних систем часто інтерпретується як випромінювання акреційних дисків навколо чорних дір зоряних мас.
  2. Ядра галактик. Від активних ядер галактик реєструється жорстке випромінювання, яке також інтерпретується як випромінювання акреційних дисків навколо чорних дір. Чорні діри в ядрах галактик називають надмасивними.
  3. Гіпотетичні первинні чорні діри могли виникати у ранньому Всесвіті.

Теоретичною основою для вивчення чорних дір є загальна теорія відносності Ейнштейна. Практичні дослідження чорних дір дозволять створити надсвітловий гіпердвигун і портал у паралельні всесвіти. Тоді людство отримає нові ресурси і перейде на новий рівень технологічного розвитку. Сучасна теорія чорних дір має внутрішні недоліки і не може бути підтверджена підземними експериментами. Необхідна розробка теорії квантової гравітації. Для цього можна використати теорію категорій. При вивченні теорії чорних дір варто розглянути наступні питання.

  1. Метрика Шварцшильда.
  2. Метрика Керра. Написати статтю про виведення. Чат ГПТ погано підставляє.
  3. Координати Крускала. Написати статтю. Можна перекласти.
  4. Конформні діаграми Пенроуза
  5. Тетрадний формалізм ЗТВ
  6. Спінорний формалізм ЗТВ. Написати статтю. Може написати Юрій.
  7. Калібрувальна теорія гравітації
  8. Теорія категорій у квантовій фізиці. Написати статтю.

Література

[edit]
  1. Зельдович Я.Б., Новиков И.Д. Релятивистская астрофизика. М. 1967. 655 с.
  2. Зельдович Я.Б., Новиков И.Д. Теория тяготения и эволюция звезд. М. 1971. 486 с.
  3. Кауфман У. Космические рубежи теории относительности. М. 1981. 352 с.
  4. Ландау Л.Д., Лифшиц Е.М. Теория поля. М. 1973. 6-е изд. 504 с.
  5. Мизнер Ч., Торн К., Уилер Дж.. Гравитация. М. 1977. Том 1. 480 с. Том 2. 527 с. Том 3. 512 с.
  6. Новиков И.Д. Черные дыры и Вселенная. М. 1985. 190 с.
  7. Новиков И.Д, Фролов В.П. Физика черных дыр. М. 1986. 326 с.
  8. Хокинг С., Эллис Дж. Крупномасштабная структура пространства-времени. М. 1977. 432 с.
  9. Чандрасекар С. Математическая теория черных дыр. М. 1986. Часть 1. 276 с. Часть 2. 355 с.
  10. Черные дыры. Сборник статей. М. 1978. Новости фундаментальной физики. Выпуск 9. 324 с.
  11. Черные дыры: мембранный подход. Под редакцией К. Торна, Р. Прайса, Д. Макдоналда. М. 1988. 428 с.
  12. Шапиро С., Тьюколски С. Черные дыры, белые карлики и нейтронные звезды. М. 1985. Часть 1. 256 с. Часть 2. 656 с.

Оглядові статті

[edit]
  1. Remillard, Ronald A.; McClintock, Jeffrey E. X-Ray Properties of Black-Hole Binaries. Annual Review of Astronomy & Astrophysics, vol. 44, Issue 1, pp.49-92. arXiv:astro-ph/0606352
  2. McClintock, Jeffrey E.; Remillard, Ronald A. Black hole binaries. In: Compact stellar X-ray sources. Edited by Walter Lewin & Michiel van der Klis. Cambridge Astrophysics Series, No. 39. Cambridge, UK: Cambridge University Press, ISBN 978-0-521-82659-4, ISBN 0-521-82659-4, DOI: 10.2277/0521826594, 2006, p. 157 - 213. arXiv:astro-ph/0306213
Retrieved from "https://beta.wikiversity.org/w/index.php?title=Астрономія_та_фізика_космосу/Чорні_діри&oldid=365313"