Планетарні туманності

Теорія планетарних туманностей викладена у наступних підручниках.

Амбарцумян и др. Теоретическая астрофизика. 1952. 48 сторінок.

23. Механізм світіння туманностей. Температури ядер.

24. Фізичний стан речовини в туманностях.

25. Промениста рівновага планетарних туманностей.

Соболев. Теоретическая астрофизика. 1967. 89 сторінок.

22. Механізм світіння туманностей.

23. Іонізація атомів.

24. Збудження атомів.

25. Заборонені лінії.

26. Неперервний спектр.

27. Дифузія випромінювання у туманностях.

Параграф 22 завершується пунктом 6 "Визначення температур зір за лініями небулію". У кінці пункту викладений метод Занстра (1931). Другий пункт параграфа 27 називається "Поле випромінювання лайман-альфа в нерухомій туманності". У кінці пункту згадується робота Занстра (1949).

Метод Занстра для визначення температури туманності за лініями небулію полягає у розв'язуванні рівняння

L=A1x1^4/(e^x1-1)+A2x2^4/(e^x2-1), де x=hnu/kT