ІНФОРМАЦІЙНО КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ЦИФРОВИЙ ПРОСТІР

ІНФОРМАЦІЙНО КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ЦИФРОВИЙ ПРОСТІР

Досліджено необхідність співпраці задля розвитку інформаційно комунікаційного підприємництва. Охарактеризовано можливості включення до цифрової інфраструктури. Подано сфери діяльності майбутнього співтовариства. Визначено переваги від співпраці у сфері цифрових технологій, представлено ефект від здійснення. Подано рекомендації щодо розроблення ключових стандартів у цифровій сфері. Запропоновано, що необхідно здійснити задля включення у цифрову спільноту. У статті розглядається поняття «інформаційнокомунікаційний простір», аналізуються його сутність і структура, а також пропонується його авторське визначення. Зіставляються різні підходи до розгляду понять «інформаційний простір», «комунікаційний простір».

Ключові слова: інформаційно-комунікаційний простір, інформаційний простір, комунікаційний простір, простір, інформація,інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ), веб-простір, цифрове співтовариство, ІТ-спільнота, цифровий простір, інформаційне суспільство.

Постановка проблеми.

Створення єдиного інформаційно-комунікаційного простору як частини інформаційного простору є необхідним. Адже це забезпечить повноправну участь України у процесах інформаційної й економічної інтеграції регіонів, країн і народів. Інформаційно-комунікаційні процеси сприяють включенню суспільства в середовище світової політики, де стандарти розвитку задають країни з традиціями [1, 4]. Таким чином, актуальним є дослідження інформаційно комунікаційного простору суспільства як нового комунікативного середовища, яке не залежить від національності й обумовлює поведінку людини. Таке інформаційне середовище з’являється як нова форма, у якій комунікація стає способом існування людей. Термін «інформаційний простір» був запозичений науками з фізики, де означав можливість співіснування різних явищ і факторів.

У країнах сучасні інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) вже стали базовими технологіями в сферах господарства і життя. Потрібно переглянути ставлення до нової економіки, щоб не залишитися поза світовим економічним розвитком. Для цього необхідне поєднання традиційних виробництв з інформаційною економікою, що робить можливим охопити телекомунікаційними і програмно-інформаційними технологіями усі сфери життя, а обмін інформацією створить спільні електронні ринки. Специфіка інформації, з такої точки зору, полягає в здатності слугувати товаром, брати участь в економічних маніпуляціях і бути запорукою економічної стабільності. Дослідники відзначають, що поняття «інформаційний простір» поєднує два терміни: «простір» та «інформація». Простір можна охарактеризувати такими властивостями, як структурність, довжина, співіснування й взаємодія елементів у всіх матеріальних системах. Інформаційний простір – це історично сформована, забезпечена правовими гарантіями й засобами зв’язку, з найбільшою доступністю для споживача форма скоординованих і структурованих, територіально близьких і віддалених інформаційних ресурсів, котрі акумулюють результати комунікаційної діяльності людей [1-3]. Інформаційний простір, постійно розширюючись і відіграючи дедалі важливішу роль у житті людей, формує новий життєвий простір у вигляді цілісного поля, усередині якого індивіди взаємодіють між собою. Специфіка його полягає в розірваності двох рівнів буття: реального й віртуального, що зумовлює нові норми й ситуації існування. Набуваючи глобального характеру, інформаційні технології сприяють розширенню комунікацій і формуванню єдиного комунікативного простору, у рамках якого формуються свої особливі закони та норми поведінки й світосприйняття [1-4]. Існує кілька підходів до розгляду інформаційного суспільства. У рамках геополітичного підходу, інформаційний простір розуміється як якась віртуальна територія, на якій взаємодіють різні суб’єкти, що керуються необхідністю контролювати інформаційний сегмент, ефективно протистояти конкурентам і розширювати сферу впливу. Прихильники ноосферного підходу висувають інші принципи інформаційної взаємодії: відкрите співробітництво й інформаційна рівність, засновані на першості духовних цінностей, моральних норм і законів. При цьому моделі інформаційного простору в рамках обох підходів багато в чому збігаються. Існує загальне розуміння проблеми масового інформаційного впливу на поведінку людей. Активно досліджуються наслідки маніпулювання суспільною думкою за допомогою інформаційних методів і каналів впливу. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ключову роль інформаційних технологій, що супроводжують процеси, висвітлюється [1-4]. Розвиток інформаційного суспільства та можливості висвітили [2-4]. Основні тенденції міжнародної торгівлі ІКТ-товарами країн за різним рівнем розвитку висвітили [1-3]. Натомість у працях згаданих вище вчених не приділено достатньої уваги інтеграції у європейську цифрову спільноту та співпраці задля розвитку інформаційно-комунікаційного підприємництва.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Цифрове співтовариство країн партнерства, задля спрощення процесу обміну інформацією між країнами-учасницями, підвищення надійності захисту систем та даних, а також розширення бізнес-можливостей країн-учасниць цифрової спільноти. Цифрова спільнота сприятиме та створить передумови для прискорення розвитку, розширить можливості для бізнесу і спрощення процедур між країнами. Країнам потрібна спільна цифрова мова, спільні цифрові стандарти, щоб забезпечити кібербезпеку, надійність роботи цифрових мереж та дотримання прав власності на дані. Для цього слід створювати наднаціональні системи, мережі, щоб посилити надійність правил [1-4]. Цифрове співтовариство як віртуальна ІТ-спільнота призначена для створення спільного інформаційного та цифрового поля з метою реалізації проектів з мережевої та інформаційної безпеки, кібербезпеки, електронної ідентифікації і послуг, цифрових навичок та просування інновацій, електронного урядування та відкритих даних. У рамках семантичного підходу інформаційний простір моделюється як гіпертекстова структура, що включає різноманітні та взаємозалежні образи, знаки, концепти, тексти й документи, з якими відбуваються процеси кодування, передання, зберігання й інтерпретації інформації. Специфікою соціокультурного підходу до інформаційного простору є виявлення взаємозв’язку засобів масової інформації з трансляцією культурних моделей, що задають соціальну ідентичність індивідів. Взаємодія наявних в інформаційному просторі моделей самоідентифікації веде до збільшення обсягів інформації, яка переробляється. Це позначається на стані індивідів і може викликати стосовно інформації. Процеси глобалізації та інформатизації, що тісно пов’язані й протікають паралельно, натрапляють ставлення представників еліти. Людина, занурена у світ інформаційних потоків, вивільняється від інших факторів самоідентифікації. На цьому етапі функціонування суспільства досягається відносна незалежність бажань індивіда від попередньої культурної традиції [2, 3]. Інформаційно-комунікативний підхід подає інформаційний політичний простір як систему різноманітних інформаційних потоків, які організуються та транслюються через відповідні інформаційні канали різними суб’єктами. У рамках цього підходу аналізуються системні характеристики інформаційного політичного простору, методи та технології політичної комунікації. Згідно з інформаціологічною парадигмою інформаційний простір виступає як простір і складається зі інформаційних полів, що корелюють із трьома просторами: соціальним, психологічним і семантичним. Цей підхід намагається інтегрувати багато теоретичних висновків інших дослідницьких напрямків. Що стосується інформаційного простору, то серед його характеристик виділяються: – швидкість, щільність і відкритість інформаційних обмінів у просторі; – зворотний зв’язок, недостатність якого деструктивно позначається на розвитку; – сегментація та стратифікація інформаційного простору; – інформаційна ієрархія. Кошти мають бути спрямовані на розвиток волоконно-оптичних мереж і запуск стільникового зв’язку п’ятого покоління (5G). ЄС зробив дослідження цифрової інфраструктури. Результати показали, що економічний ефект під час зростання абонентської бази широкосмугового інтернет-доступу (ШСД) на кожні 10% користувачів експерти оцінили в додаткові 4–6 млрд. євро на рік до ВВП країни. У зв’язку з цим була запропонована як полігон для розроблення, випробування та впровадження 5G-технологій, оскільки наявні всі передумови для цього: висококваліфіковане інженерні та ІТ-кадри, технологічні й інноваційні традиції, а також наявний цифровий розрив, коли стрибок від однієї технології до іншої може мати ефект [1-3]. Приєднання до Цифрового співтовариства є важливим кроком для країни, оскільки це дасть змогу зняти кордони між країнами, запровадити стандарти, вжити заходів щодо цифрового ринку, запустити спільні проекти. Україна стане партнером Цифрового співтовариства [1-4]. Тісна співпраця у сфері цифрових технологій сприятиме розвитку економіки та суспільства в інтересах як України, та підтвердила свої наміри та готовність співпрацювати у цій сфері. Одним із першочергових пріоритетів Європейської комісії є скасування регуляторних та інших бар’єрів задля створення Єдиного цифрового ринку протягом найближчих років. За кількістю високо кваліфікованого людського капіталу Україна займає провідну позицію у сфері інформаційно-комунікаційних технологій [1-3]. В основі рейтингової оцінки застосовано Індекс мережевої готовності, який визначає рівень розвитку інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у країнах світу. Індекс складається з таких чотирьох субіндексів, як наявність умов для розвитку ІКТ; готовність; субіндекс використання ІКТ урядом, бізнесом і суспільством; субіндекс впливу ІКТ на розвиток країни [1-4]. У рамках співпраці метою якої є сприяння розвитку шляхом підтримки наукових досліджень та інновацій у ключових напрямах розвитку економіки та суспільства. Конкурси програми (Calls) мають на меті підтримку партнерства між приватним та державним секторами (PPP), що відкриватимуть нові можливості та дадуть змогу підвищити конкурентоспроможність європейського ринку в багатьох галузях ІКТ. Зокрема, як зазначено в програмі на 2023–2026 роки, йдеться про галузі електроніки, фотоніки, робототехніки, а також про сфери Big Data, обчислювальної техніки, вбудованих та мережевих систем. Саме ці галузі, на думку Європейської комісії, мають найбільший потенціал для збереження лідерських позицій Європи на світовому ринку [1-4]. Для включення України у європейську цифрову спільноту необхідно вирішити суттєві проблеми з формування та реалізацією ефективної державної політики, зокрема у сфері створення сприятливих умов для ведення ІКТ-бізнесу, оскільки: – існують обтяжливі процедури виходу на ринок телекомунікацій, зокрема суб’єкти господарювання, крім включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, залежно від виду діяльності, зобов’язані отримувати ліцензію на вид діяльності у сфері телекомунікацій, та дозвіл на використання ресурсу; – недостатньо врегульовані відносини для забезпечення конкуренції на ринках телекомунікаційних послуг, а саме на рівні де визначено засади проведення аналізу ринків телекомунікаційних послуг, перелік регуляторних зобов’язань для операторів, провайдерів телекомунікацій з ринковою перевагою і повноваження регулятора щодо їх застосування; відсутні ефективні механізми нагляду та контролю у сфері телекомунікацій, спрямовані на запобігання порушенням та зниження потенційно можливого тиску на суб’єкти господарювання, зменшення кількості перевірок таких суб’єктів; невиконання в повному обсязі Закону «Про державну підтримку розвитку індустрії програмної продукції» [1-4]. В умовах становлення рекламістики й розвитку іміджевих технологій саме ЗМІ здатні форматувати й навіть формувати порядок денний правлячої еліти за рахунок проблематизації та тематизації контактів населення. Кількість соціальних джерел комунікації також множиться за рахунок споживачів інформації, які в умовах домінування ціннісних, а не ідеологічних орієнтацій у просторі виступають не тільки як реципієнти й інтерпретатори, але й як джерела комунікації. Як наслідок, панівна еліта змушена цілеспрямовано формувати власну інформаційну вертикаль, створювати навколо себе сприятливий суспільно-політичний дискурс, використовувати механізми антикризової комунікації, які виконують превентивну й нейтралізаційну функції стосовно опозиційних інфопотоків. Простір починає формуватися під впливом відносин, що виникають між центрами інформаційної взаємодії, на перший план поступово виходить медіалогіка владних диспозицій, а саму форму організації влади можна охарактеризувати як медіакратію, в основі якої лежить принцип оперативного й водночас епізодичного встановлення комунікацій між елітою та неелітою стосовно владно значимих політичних проектів. У інформаційному просторі необхідно інтенсивно розвивати нову інформаційну культуру, яка перебудовує не тільки сферу економіки, управління, спосіб життя й характер комунікації, а й впливає на людську ментальність, самосвідомість і поведінку людини. Це дозволяє зробити висновок про те, що використання інформаційної культури як фундаментального поняття містить у собі історичні механізми самоадаптації до мінливого інформаційно-комунікативного середовища, які дозволяють активізувати соціальну практику, залишати в минулому віджилі традиції, затверджуючи замість них нові поведінкові норми й духовні цінності інформаційного світу [1-4].Для створення єдиного цифрового ринку необхідно розробити дорожню карту щодо вирішення суттєвих проблем з формування та реалізацією ефективної державної політики у сфері ІКТ, гармонізацією вітчизняного законодавства і правил захисту прав споживачів до ключових стандартів ЄС у цифровій сфері. Включення України в єдиний європейський цифровий економічний простір має позитивно відобразитися на розвитку вітчизняної економіки, зокрема на ринку ІКТ, оскільки вплине на підвищення продуктивності праці, створення інноваційних робочих місць, цифрових активів; покращення доступу до глобальних ринків; підвищення конкурентоздатності мікропідприємств, а також малих і середніх підприємств; підвищення якості надання державних послуг; подолання цифрового розриву між людьми та іншими країнами тощо. Інформаційний простір політики сьогодні дедалі більше набуває якості трансграничності. Держави, приватні структури стають складовими частинами єдиної глобальної інформаційної мережі. Також відбувається віртуалізація інформаційного простору, з’являються можливості штучного моделювання політичних подій і формування віртуальних образів світу. Тому поява нових характеристик і можливостей інформаційного простору політики ставить перед експертами та політиками завдання законодавчого обмеження можливих деструктивних політичних наслідків [1-4].

Процес трансформації системи, викликаний впливом інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), необхідно поділити на декілька складових:

1) зміна системи державного управління, форми організації органів виконавчої влади;

2) трансформація інститутів представницької демократії, владних механізмів суспільного контролю, форм політичної участі громадян;

3) зміна соціально-політичних характеристик суспільства, яке набуває вигляду інформаційного. Ці процеси в нашій країні, що мають відмінні від Заходу кінцеві цілі, мають і різні перспективи.

У найближчому майбутньому реальне тільки формування електронного уряду. Електронне інформаційне суспільство можуть виникнути тільки у віддаленій перспективі [1-3]. Високі темпи інформаційно-комунікаційного обміну, що ускладнюють формування сенсозмістовних соціальних реакцій, у поєднанні з постійним розвитком і вдосконаленням можливостей цифрового моделювання образів, зумовили заміщення політичної реальності реальністю медійною. Домінування в інформаційному просторі віртуальних образів і симулякрів, перетворення іміджу на центральну категорію політичного процесу створюють оптимальне середовище для підтримки мінімального, але достатнього для здійснення владних повноважень інфобалансу між державою й суспільством, що є основою легітимації та стабілізації політичних відносин. Природно, що в подібних умовах трансформується роль медіаторів, які транслюють повідомлення. За рахунок появи та розвитку комп’ютерів, кабельного телебачення, супутникових і оптично-волоконних систем і технотелемедіумів, що доповнили класичні електронні засоби передання інформації (радіо, телебачення, телефон), підвищилася адекватність засобів трансляції повідомлень тим вимогам, які висуває необхідність встановлення комунікації з масовим суб’єктом. Мережна революція радикально змінює структуру комунікаційного простору. Будь-який індивід може виступати як комунікатор та реципієнт масової, групової й особистої комунікації у найрізноманітніших ситуативних контекстах (принаймні, потенційно). Повідомлення може мати різноманітну форму й супроводжуватися графікою, анімацією, звуком тощо, комунікант може його створювати, доповнювати, змінювати, пересилати, ігнорувати, кооперуватися в цих процесах із різною кількістю партнерів. Такі зміни вкорінені у повсякденне життя людей [1, 3]. Виступаючи антропогенним простором, комунікаційний простір є особливою формою буття людини, у рамках якої реалізуються можливості організації соціальних зв’язків і взаємодій індивідів за допомогою комунікації. Взаємодія елементів комунікаційного простору нелінійна. Динаміка комунікаційного простору визначається як форма, що розкривається в зміні станів комунікаційного простору і його феноменів, порушенні їхньої тотожності з самими собою [1-4]. Комунікаційні революції відповідні появі усного мовлення, тотожному виникненню власне людини й людського суспільства, писемності, друку й електронної комунікації. Останні два етапи традиційно пов’язують із формуванням масової комунікації. Визначення революційних змін у комунікаційному просторі можливе тільки при звертанні до появи нових каналів комунікації, що призводить до зміни кількісного складу учасників комунікаційного процесу й обсягів трансльованої інформації. Винахід і поширення нових засобів комунікації породжує специфічні зони в комунікаційному просторі, що включають у себе характерні комунікаційні системи та структури. Ці зони концентрують трансляцію й зберігання конкретних видів соціальної інформації, що мають різне значення для процесів суспільного відтворення, у першу чергу для соціального управління. Виникнення нової зони комунікаційного простору, яка інтенсифікує комунікаційні процеси, призводить до появи нової конфігурації соціального простору, пов’язаної зі зміною кількості і якості соціальних суб’єктів. У розвитку комунікаційного простору є чотири етапи, пов’язані з появою нових засобів комунікації: етап усної комунікації, етап письмової комунікації, етап масової комунікації й сучасна комунікаційна революція [1-4]. Часто в науковій літературі поняття «комунікативність» і «комунікаційність» розглядаються як синоніми, що, на наш погляд, не обґрунтовано В умовах інформатизації та комп’ютеризації соціальної реальності невід’ємною умовою подібної взаємодії стає наявність налагоджених каналів трансляції й репродукування інформації, що робить найбільш характерною властивістю сучасного інформаційного суспільства не комунікативність, а комунікаційність. Інформаційний простір, з погляду комунікаційного підходу, – це сукупність комунікаційних технологій, що забезпечують взаємодію між виробником, передавачем і споживачем інформації [2, 4]. Аналіз ІКТ як інструмента політичної комунікації показав, що подальше існування суспільства без розвитку інформаційнокомунікаційного простору неможливе. Перехід до інформаційного суспільства спонукає державу до розгортання в Мережі інформаційної інфраструктури, що дозволяє здійснювати комплекс державних функцій. Процеси формування електронної державності сьогодні активно реалізуються у США, Великій Британії, Канаді, Естонії та багатьох інших країнах. Інноваційні медіа-технології, що забезпечують цілодобову інформаційну взаємодію держави й суспільства, одержали назву «електронний уряд». Створюваний єдиний інформаційно-комунікативний простір має потужний потенціал впливу, здатний трансформувати політичні й культурні цінності [3, 4]. Так, у сучасному суспільстві джерелом і засобом формування знань, настанов, переконань слугують не стільки безпосередні контакти людини з навколишнім середовищем і особистий досвід, скільки інформація, розповсюджувана ЗМІ (преса, телебачення, книги, Інтернет). А подія для суспільства стає подією лише тоді, коли вона одержує інформаційне забезпечення. Але це не означає, що роль ЗМІ зводиться до поширення інформації та думок.

Використовуючи різні медіаканали, окремі люди та різні соціальні групи усвідомлюють і виражають свою соціокультурну ідентичність, спільні інтереси й потреби. На думку А. Манойло, інтереси, цінності й норми поведінки соціальних груп в інформаційному просторі можуть істотно відрізнятися від традиційних, тому що інформаційний простір формує свої інтереси, культурні особливості, цінності й норми поведінки, а традиційні інтереси, цінності та норми при трансфері їх в інформаційний простір зазнають найчастіше істотних змін [10, с. 10]. Аналіз еволюції медіа-технологій показав, що історична тенденція розвитку масової комунікації полягає в постійному збільшенні кількості каналів поширення інформації.

Висновки.

У результаті трансформації комунікаційного простору утворюється нова система цінностей, нові пізнавальні й практичні пріоритети, причому їхня роль у суспільному устрої визначена тим безпосереднім впливом, який ці цінності здатні робити на політичну поведінку та політичну культуру. Вивчення системи цінностей, що формується, закономірностей її виникнення й трансформації є одним із пріоритетних завдань сучасної політологічної науки. Єдиний інформаційно-комунікативний простір сучасного світу, створюваний такими завоюваннями цивілізації як глобальна система Іnternet, засоби зв’язку й пересування величезних мас людей, повинен, здавалося б, за багатьма об’єктивними ознаками підсилювати природне прагнення людей до об’єднання, гармонізації людських відносин, вироблення нових підходів до вирішення соціальних і економічних проблем, що стоять перед людством. Насправді ж, багатополярність сучасного світоустрою «вивернула» нові проблеми, орієнтовані насамперед на культурнокомунікативну сферу соціальної реальності. Ідеї діалогу культур, етноконфесіонального консенсусу, толерантності тощо виникли у відповідь на нагальну потребу - «зняти» протистояння держав, політик, релігій, культур і всього різноманіття протиріч, які існують нині та існували у людському співтоваристві протягом тисячоліть. Формування сучасної інформаційно-комунікаційної інфраструктури має принципове значення для забезпечення й ефективної реалізації пріоритетних національних проектів, спрямованих на перехід країни до інноваційної стратегії розвитку. Питання модернізації соціальної сфери, підвищення якості охорони здоров’я й освіти, технологічної оснащеності ЖКГ і агропромислового комплексу істотно пов’язані з розвитком сфери ІКТ. В Україні поки що рівень розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури й промислового виробництва інформаційних засобів, продуктів і послуг недостатньо високий. А в держави відсутні засоби для їхньої модернізації й розширення. Ринкові реформи в економіці країни просуваються повільно, тоді як український ринок інформаційних і телекомунікаційних засобів, технологій, продуктів і послуг розвивається досить динамічно. ЗМІ монополізовані, системи формування суспільної свідомості слабо підконтрольні суспільствуЯк випливає з дослідження, для подальшого ефективного розвитку ринку ІКТ в Україні та його включення у європейський цифровий простір слід суттєво покращити цифрову інфраструктуру та технології. Отже, КМУ спільно з Верховною Радою України повинні об’єднати зусилля для здійснення реформ, серед яких мають сформувати сприятливі умови для ведення ІТ-бізнесу; захистити та підтримати національного ІТ-товаровиробника; створити умови для розширення експорту вітчизняного цифрового продукту; створити фінансово самодостатні і розвинуті регіони для інноваційних форм ведення ІТ-бізнесу; створити правову базу та гармонізувати українське законодавство у сфері ІТ із законодавством ЄС. Інфокомунікаційні технології – це потужний інструмент надзвичайно масштабних суспільних перетворень, що вносять радикальні й принципові зміни в найрізноманітніші сфери сучасного суспільства, у діяльність демократичних інститутів або демократично обраних лідерів. Однак ці технології поки не реалізували повністю можливості свого соціального впливу і не виявили всі свої ймовірні форми й особливості. Тому, зважаючи на високі темпи розвитку інфокомунікаційних технологій і масштабність суспільних змін, що відбуваються в результаті цього, слід приділити пильну увагу неоднозначному характеру політичних наслідків розвитку ІКТ. Також залишається багато в чому незрозумілим характер змін у сфері соціальних зв’язків індивіда [1-3]. Викладене дозволяє зробити висновок про те, що в сучасному суспільстві структуру інформаційного простору утворюють технології й засоби комунікації, які дозволяють встановити контакт між різними сторонами діалогу поза залежністю від просторовотимчасових координат їхнього функціонування. Комунікаційна система містить у собі структуровану сукупність комунікаторів, реципієнтів, значеннєвих повідомлень, комунікаційних каналів і засобів комунікації. Взаємодії комунікаційних систем різного рівня, а також їхніх елементів і комунікативних структур, генерованих у ході міфотворчих процесів, утворюють комунікаційний простір. На підставі вищесказаного під терміном «інформаційнокомунікаційний простір» пропонуємо розуміти форму існування інформаційних систем, яка забезпечує й стимулює оперативні інформаційні взаємодії виробників інформації та її споживачів, трансляцію знань, накопичених в інформаційних ресурсах, і їхнє збереження в сформованій інформаційній інфраструктурі, сукупність комунікаторів, реципієнтів, значеннєвих повідомлень, комунікаційних каналів і засобів комунікації.

1. Коляденко С.В. Цифрова економіка: передумови та етапи становлення в Україні та світі / С.В. Коляденко // Економіка. Фінанси. Менеджмент: актуальні питання науки і практики. – 2016. – № 6. – С. 105–112.

2. Інформаційне суспільство в Україні: глобальні виклики та національні можливості : аналіт. доп. / [Д.В. Дубов, О.А. Ожеван, С.Л. Гнатюк]. – К. : НІСД, 2010. – 64 с.

3. Яремко З.М. Основні тенденції сучасної міжнародної торгівлі ІКТ-товарами / З.М.Яремко, Р.В. Микитюк // Науковий вісник МНУ імені В.О. Сухомлинського. Економічні науки. – 2016. – № 1 (6). – С. 96–103

4. Коляденко В.А. Інфокомунікаційні технології як чинник політичної модернізації / В. А. Коляденко: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / В. А. Коляденко. – Одеса, 2002.

Для студентів старших років навчання. Основною метою є ознайомлення студентів з основами проведення наукових досліджень. Огірко І.В.