ТЕОРІЯ ТА ЗАКОНИ ОРГАНІЗАЦІЇ

ТЕОРІЯ ТА ЗАКОНИ ОРГАНІЗАЦІЇ

Теорія організації — є системою знань про закономірності функціонування та розвитку організаційних відносин в природі та суспільстві.Теорія організації нарівні з такими науками як енергетика, синергетика, теорія систем утворюють теоретичний фундамент багатьох прикладних наук, до яких крім теорії організації належить багато інших.Сучасна теорія є системою наукових знань, що узагальнює практичний досвід та відображає сутність досліджуваних явищ, їх необхідні внутрішні зв’язки, законами функціонування та розвитку. Теорія виконує пояснювальну функцію. Вона показує, які властивості та зв’язки має в своєму розпорядженні об’єкт дослідження, яким законам він підкоряється в своєму функціонуванні та розвитку. Поява нової теорії виправдана лише тоді, коли відкриваються власний об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом пізнання зазвичай вважають те, на що спрямована пізнавальна діяльність дослідника, предметом – досліджувані з певною метою сторони, властивості, відносини об’єкту. З теоретико-пізнавальної точки зору і об’єкт, й предмет пізнання – феномени однопорядкові, вони відносяться до дійсності, що оточує нас, і протистоять суб’єктові. Однією із найскладніших проблем в свідомій діяльності людей є управління функціонуванням систем, в які людина входить як головний складовий елемент, тобто організаційних систем. Це пов’язано з низкою унікальних властивостей, притаманних будьякій організації. Серед них особливе місце займає відсутність звичних для людини можливостей прямого спостереження та вимірювання організації як об’єкту вивчення. Обґрунтована важливість чіткого формулювання законів і закономірностей.

Ключові слова: наука, закон, закономірність, навчання, виховання.

Організаційний чинник мав домінуюче значення в житті суспільства у всі часи і в культурі всіх народів. Теорія організації покликана дати ключ до засвоєння законів і принципів організаційних систем, зробити їх зрозумілими з погляду внутрішнього устрою і механізму функціонування[1-7]. Більшість робіт з теорії організації написана вченими з дисциплін соціології, управління бізнесом та економіки. Вони зосередили основну увагу на аналізі та теоретизуванні бізнес-фірм, а останнім часом – асоціацій та некомерційних організацій. Література з теорії організації в першу чергу займається поясненням організаційної структури, продуктивності та розвитку[1-22]. Науковці в цій галузі мають на меті розробити загальну теорію організації та аналітичні інструменти, які призначені для застосування до всіх типів офіційних організацій, у тому числі в державному секторі. Революційний аналіз бюрократії Макса Вебера надихнув на розвиток головної підгалузі в соціології, зосередженої на формальних організаціях. У галузі економіки та управління бізнесом на початку 20 століття вчені почали вивчати сучасний приклад бізнес підприємства. Мета частково полягала в тому, щоб зрозуміти роль підприємтва в економіці, але велика частина уваги була зосереджена на тому, щоб допомогти менеджерам керувати фірмами більш ефективно.З часом теорія організації виникла як цілісна багатодисциплінарна область досліджень. Вчені в цій галузі постійно прагнули створити загальну теорію організації, науку про організації, яка однаково добре застосовується до всіх видів формальних організацій. Ключовим припущенням у цій галузі було те, що немає принципової різниці між державними та приватними організаціями. Однак соціологи, викладачі бізнес-шкіл та економісти, які домінували в теорії організації, зосередили більшість своїх емпіричних досліджень на бізнес-фірмах у Сполучених Штатах. Таким чином, питання про те, наскільки ці теорії застосовні до громадських організацій, залишалося предметом дискусії.

Особливе значення це має для сучасних вітчизняних організацій, положення яких в умовах ринкової економіки докорінним чином змінюється. Тепер організація повинна самостійно формувати цілі і завдання, розробляти стратегію і тактику розвитку, знаходити необхідні матеріальні та трудові ресурси для реалізації поставлених завдань, вирішувати питання створення, злиття і ліквідації структурних підрозділів, служб та філіалів, перебудови системи управління організацій. Іншими словами, організація набуває всіх рис самостійного «організму», що бореться за виживання і комфортне існування в умовах ринку. Це у свою чергу призводить до значного розширення обсягу робіт, що входять в сферу діяльності менеджера, і значного ускладнення процесу їх виконання[5-9]. Теорія організації зосереджена на розумінні того, як працюють організації, чому вони стають структурованими особливим чином, і чому одні організації більш успішні, ніж інші. Дослідники вирішили ці питання, використовуючи різноманітні методи аналізу. Один напрямок досліджень досліджує окремі організації, наприклад, як внутрішня структура або організаційна культура впливає на продуктивність. Інший напрямок зосереджується на відносинах між організаціями, досліджуючи взаємодію між невеликою кількістю організацій або в межах певного «поля» взаємозалежних організацій. Інші дослідження розглядають цілі групи організацій, використовуючи статистичні інструменти, щоб побачити, як населення змінюється з часом, коли одні організації процвітають, а інші занепадають. Загалом, велика частина роботи в теорії організації зосереджена на організаційних відносинах та взаємодії між окремою організацією та її зовнішнім середовищем.

У теорії організації домінують три точки зору

Раціональна системна перспектива зосереджується на формальних структурах організації та розглядає організацію як групу людей, які працюють разом для досягнення конкретних цілей. Перспектива природної системи просуває ідею про те, що неформальні та міжособистісні структури в організації важливіші за формальні структури. Люди в організації мають багато інтересів, і процес досягнення консенсусу або конфліктні процеси стимулюють організаційні дії. Нарешті, перспектива відкритої системи стверджує, що не можна дивитися на окрему організацію ізольовано. З цієї точки зору, організації переплітаються зі своїм середовищем до такої міри, що межі організації та середовища є нечіткими. Так само три домінуючих питання існують в області теорії організації. Перше стосується того, чи є ефективність і прагнення до неї основними детермінантами організаційної структури, продуктивності та наполегливості. У той час як одні стверджують, що найефективніші організації зберігаються і процвітають, інші стверджують, що організації можуть досягти успіху, використовуючи інші стратегії. Наприклад, організація може досягти успіху, оскільки вважається, що вона має велику легітимність, або тому, що вона утворила альянси з потужними акторами.Інше питання стосується ступеня, до якого організації можуть активно змінювати своє середовище. Чи є середовище «жорсткою» структурою, до якої організації повинні адаптуватися або занепасти, чи середовище є податливим, що дає можливість організаціям маніпулювати ним? Остання дискусія зосереджена на питанні, чи здатні організації адаптуватися перед обличчям змін навколишнього середовища. Хоча деякі дослідження продемонстрували, що менеджери можуть змінити свою організацію перед обличчям труднощів, інші дослідження показують, що адаптація рідко буває успішною.

Практичне застосування теоретичних положень: законів, закономірностей та сформульованих на цій основі принципів, методичних рекомендацій, методів і правил в організаційній діяльності – дозволяє підвищити ступінь обґрунтованості рішень, що ухвалюються, повніше використовувати наявні та залучені ресурси [6-12]. Теорія організації не тільки потрібна як фундамент, в якому закладаються загально-культурологічні, світоглядно-методологічні елементи підготовки майбутнього фахівця з менеджменту, але й дає конструктивне знання у формі певних методів, прийомів і способів, знання, необхідне для пошуку вирішення конкретних організаційних завдань. Організація— це група людей, діяльність яких координується для досягнення спільної цілі або цілей. (М.Мескон) Об'єктом ТО є організаційний досвід оточуючої нас дійсності (соціальної та природної). Задачі: систематизація досвіду в поясненні та узагальненні способів цієї організації, встановлення тенденцій та закономірностей розвитку. Предметом є організаційні відносини між працівниками і організаціями як по вертикалі, так і по горизонталі. Таким чином, теорію організації можна також назвати теорією організаційних відносин. Методом є: набір теоретико-пізнавальних і логічних принципів та категорій, а також наукового інструментарію для дослідження системи організаційних відносин.

Основними методами теорії організації є [10-20]:

метод індукції (допомагає знайти різні форми організації)

статистичний метод (частота повтореності фактів)

абстрактно-аналітичний метод (допомагає встановлювати зв'язки і тенденції розвитку організації)

порівняльний метод (розкриває тенденції й закономірності розвитку організаційних систем)

Функції теорії організації:

пізнавальна

методологічна

раціонально-організаційна

прогностична

Закони та принципи організації:

закон самозбереження

закон розвитку

закон синергії закон композиції та пропорційності (закон гармонійності)

закон інформованості та впорядкованості

закон єдності, аналізу та синтезу

Закон самозбереження полягає в тому, що кожна матеріальна система свідомо чи стихійно прагне до збереження своєї якісної визначеності, для чого використовує весь свій потенціал. Закон розвитку — кожна матеріальна система прагне досягнути найбільшого сумарного потенціалу при проходженні всіх стадій життєвого циклу. Закон синергії — будь-яка складна динамічна система намагається отримати максимальний ефект завдяки своїй можливості до кооперації. Закон композиції та пропорційності (закон гармонійності) — кожна матеріальна система прагне зберегти в своїй структурі всі необхідні елементи, які знаходяться в заданому співвідношенні та співпорядкуванні. Закон інформованості та впорядкованості полягає в тому, що чим більше інформації отримує організація (внутрішню і зовнішню), тим більшу відповідальність ця організація матиме. Закон єдності аналізу та синтезу — будь - яка матеріальна система намагається налаштуватись на найбільш економний режим функціонування за рахунок постійних змін своєї структури або функцій. Теорія організації розглядається крізь призму завдань, що стоять перед менеджерами, щодо управління процесами створення і роботи організацій нової формації. Об’єкт теорії організації – це регульовані та такі, що самоорганізовуються, процеси, які відбуваються в суспільних організаційних системах, сукупність організаційних відносин як за вертикаллю, так і за горизонталлю: організація і дезорганізація, субординація і координація, впорядкування та узгодження, тобто взаємодія людей з приводу організації спільної діяльності, виробництва матеріальних благ, відтворення самих себе як суб’єктів суспільних змін. Оскільки самоорганізаційні, регульовані, процеси характерні для всіх складних організаційних систем, об’єкт теорії організації носить багаторівневий характер – від суспільства в цілому, його основних підсистем до первинних підприємницьких, державних, муніципальних та громадських організацій. Предмет теорії організації – організаційні відносини, тобто зв’язки і взаємодії між різного роду цілісними утвореннями та їх структурними складовими, а також процеси і дії організуючої і дезорганізуючої спрямованості. Різноманіття видів організаційних відносин достатньо наочно розкривається через запропоновані А.Богдановим регулюючі механізми: кон’югації (з’єднання елементів і комплексів між собою); інгресії («входження», утворення сполучної проміжної ланки між різнорідними ланками при формуванні нової цілісності); дезінресії («входження», утворення нейтралізуючої, руйнуючої ланки в процесі дезорганізації якоїсь цілісності); ланцюгового зв’язку (об’єднання за допомогою загальних ланок); відбору і підбору, заходів стихійної регуляції; бирегуляції (зворотного зв’язку), егресії і дигресії. Таким чином, теорія організація – це теорія організаційних відносин [12-19]. У предмет теорії організації доцільно включати основні методи, категорії, поняття, що розкривають суть даної науки, характер організаційної діяльності. Всі категорії теорії організації можна розділити на три відносно самостійні групи: 1) загальні категорії для більшості соціальних наук (суспільство, держава, власність, ринок, соціальна діяльність, людина, особа, ресурси, соціальні інститути, влада); 2) категорії, що переважно відображають організаційні явища і процеси, відбуваються в соціальних і соціально-економічних системах (організаційна система, організація, структура організації, місія, мета організації, лідер організації, формальна і неформальна організації, закони організації, організаційна культура); 3) категорії, що розкривають технологію організаційної діяльності та управління (правила, процедури, цикли, комунікації, вирішення протиріч, конфліктів, композиція, типізація, класифікація). Асоціативні організації – організації побудовані на основі особистих симпатій, взаємної прихильності, загальних інтересів. Внутрішнє середовище організації – все те, що знаходиться всередині організації, сформоване матеріально-технологічною, фінансово-економічною та соціально-психологічною підсистемами. Наведений розподіл теорії організації на категорії носить умовний характер. В процесі дослідження організаційних проблем та в практиці організаційної діяльності ці категорії застосовуються комплексно, у взаємодії один з одним. Інструментом теоретичного дослідження предмету є науковий метод. Під методом (від грецького methodos – буквально «шлях до чого-небудь») розуміється впорядкована діяльність по досягненню певної мети. Пізнавальна діяльність людини може бути теоретичною і практичною, тому поняття «метод» в рівній мірі відноситься як до теорії, так і до практики. Науковий метод пов’язаний з діями вченого і є сукупністю розумових або фізичних операцій, здійснюваних в ході дослідження. В нім міститься знання процедур для отримання нового знання. У основі формування методу лежать властивості, особливості, закони досліджуваного об’єкту, а також цілеспрямована діяльність ученого, що має певні потреби та володіє можливостями і здібностями. Таким чином, науковий метод є одночасно і результатом наукової діяльності людини, й засобом її подальшої роботи. Метод теорії організації – набір теоретико-пізнавальних і логічних принципів та категорій, а також наукового Теорія організації (формально-логічного, математичного, статистичного, власне організаційного) інструментарію для дослідження системи організаційних відносин.

Метод організаційної науки не описує сам об’єкт і предмет дослідження (організаційний досвід і систему організаційних відносин), але вказує дослідникові, які і як застосовувати засоби дослідження, щоб отримати дійсні знання про предмет. До основних методів теорії організації відносяться: індуктивний, статистичний, абстрактно-аналітичний, порівняльний. Індуктивний метод є рухом думки від одиничного до загального, від знання меншого ступеня до знання більшого ступеня узагальнення. Статистичний метод полягає в кількісному обліку чинників та частоті їх повторюваності. Дослідження масових явищ навколишнього світу з використанням методів теорії ймовірності, групувань, середніх величин, індексів, графічних зображень дозволяє встановлювати характер та стійкість організаційних зв’язків структурних елементів в різних комплексах, оцінювати їх рівень організованості та дезорганізації. Даний метод сприяє знаходженню стійких зв’язків та закономірностей між організаційними відносинами.

Абстрактно-аналітичний метод дозволяє визначати закони явищ, що відображають зв’язки і постійні тенденції. Засобом для цього слугує «абстрагування», тобто уявне виділення істотних властивостей і зв’язків предмету, відмова від часткового, що дозволяє виявити в чистому вигляді основу явищ, що вивчаються. У всіх випадках абстрагування здійснюється шляхом або вирахування досліджуваного явища з деякої цілісності, або складання узагальненої картини явища, що вивчається, або заміни реального емпіричного явища схемою, що ідеалізується. Суть порівняльного методу полягає в підборі схожих організацій як об’єктів дослідження. Виключно важливого значення даний метод набуває для з’ясування процесів зміни, розвитку, динаміки досліджуваного явища, розкриття тенденцій і закономірностей функціонування розвитку організаційних систем. Ефективність застосування порівняльного методу в практичній організаторській діяльності, науковому дослідженні визначається правилами, виробленими багатовіковим дослідницьким досвідом: ●по-перше, порівнювати можна лише взаємозв’язані, однорідні і порівняльні події (факти); ●по-друге, слід виявляти не тільки ознаки схожості в порівнюваних подіях (фактах), структурах, але і ознаки відмінності; ●по-третє, порівняння повинне здійснюватися, перш за все, за такими ознаками схожості та відмінності, які мають важливе, істотне значення. Слід порівнювати невідоме (факти, що обґрунтовуються) з відомим (раніше встановленим знанням). Організаційні процеси і явища носять універсальний характер і не можуть бути описані методами який-небудь однієї дисциплінарної науки. Дослідження організацій з позицій системного підходу дає можливість розкрити такі властивості організації, як цілісність, системність, організованість, описати закони взаємозв’язку між її елементами, внутрішньоорганізаційні відносини та взаємовідносини даного об’єкту з іншими. Застосування функціонального підходу дозволяє: ● вивчити прояв цілеспрямованості і активності діяльності організації; ● встановити місце, яке займає та або інша організація в природних та суспільних процесах; ● виявити взаємодію даної організації з іншими системними та несистемними утвореннями, залежність між окремими компонентами всередині даної системи. Системно-історичний підхід визначає, інтегрує даний стан і рух організації, враховує наростання темпів розвитку, дозволяє встановити закономірності переходу з одного стану в інший, органічно сполучає генетичне та прогностичне тлумачення об’єктів і процесів.

Теорія організації (як наука та навчальна дисципліна) тісно пов’язана з економічним, політичним і соціальним життям суспільства. Вона виконує низку функцій, найбільш важливими з яких є: пізнавальна, методологічна, раціонально-організуюча і прогностична. Пізнавальна функція виявляється в розкритті процесів організації і самоорганізації соціальних систем, закономірних тенденцій організаційного розвитку, динаміки різних соціальних явищ та подій. Методологічна функція тісно пов’язана з пізнавальною функцією. На відміну від часткових теорій теорія організації є комплексною, інтегруючою наукою. Вона досліджує організаційні відносини на макро- і мікрорівнях як цілісні, системні утворення, органічно пов’язані між собою. Закони-тенденції теорії організації розкривають масштабніші процеси становлення, розвитку та функціонування організаційних систем. Їх знання є необхідною умовою правильного підходу до вивчення більш часткових, порівняно вузьких законів-тенденцій суспільних систем.

Теорія організації є методологічною базою для часткових теорій, що вивчають окремі аспекти організаційної діяльності. Існують різні підходи до вивчення місця теорії організації в системі наук. Так, за одним із них теорія організації вивчає принципи, закони і закономірності організації та управління організаціями, зокрема підприємствами, установами, органами влади, компаніями, персоналом і іншими ресурсами суспільних утворень. кібернетика вивчає закони функціонування особливого виду систем, званих кібернетичними, які пов’язані із сприйняттям, запам’ятовуванням, переробкою і обміном інформацією.

Теоретичним ядром кібернетики є: інформаційна теорія, теорія алгоритмів, розпізнавання образів, оптимального управління. За цими ж міркуваннями і структурний аналіз, й синергетика, і теорія управління не можуть замінити теорії організації, бо кожна з них вивчає свою частину навколишнього нас світу. Що ж до прикладних теорій: менеджменту, соціології організації, організаційної поведінки і багато інших, то вони розглядають загальні закономірності організаційних процесів в конкретних умовах їх дії[20-24]. Теорія організації тісно пов’язана з природничими та суспільними науками. Вони є джерелами ідей, образів, організаційного досвіду. З фізики черпається безліч відомостей для осмислення загальних організаційних закономірностей і принципів, а також для розповсюдження їх на процеси збереження та руйнування всіх видів систем[15-19].

Математика не тільки дає інструментарій для кількісної оцінки організаційних зв’язків і відносин, але і є наочним прикладом організаційних форм цілого. Особливе значення має зв’язок теорії організації з системою соціальних наук. Саме завдяки дослідженню закономірностей організаційних процесів вона робить позитивний вплив на розвиток теорії соціального управління, науку управління національною економікою, теорію державного управління. Проте теорія організації не може замінити жодної з них, хоча сприяє розвитку прикладних наукових досліджень в цих сферах [20-27]. Таким чином, в основі теорії організації лежать три головні сфери наукового знання: математичні, природничі та суспільні науки. Цим визначається зв’язок теорії організації з іншими сферами наукових знань. Організації не можуть бути предметом вивчення тільки однієї науки – теорії організації. Вони повинні розглядатися як предмет міждисциплінарного вивчення. Життєвий цикл організації – сукупність стадій, які проходить організація в період свого життя: народження, дитинство, юність, зрілість, старіння, відродження. Закон – вищий ступінь пізнання, що має форму загальності. Виокремлюють закони науки, закони природи, закони-приписи, закони мислення та закони організації.

Закон ефективного сприйняття і запам’ятовування інформації – процеси сприйняття і запам’ятовування інформації людиною реалізуються найефективніше, якщо вони наближені до процесу її мислення.

Закон єдності аналізу і синтезу – кожна система (біологічна або соціальна) прагне налаштуватися на найбільш економний режим функціонування за рахунок постійної зміни своєї структури або виконуваних функцій.

Закон інформованості-впорядкованості – кожна система (соціальна) прагне отримати якомога більше достовірної, цінної і насиченої інформації про внутрішнє та зовнішнє середовище для стійкого функціонування (самозбереження).

Закон пропорційності і композиції – кожна система (біологічна або соціальна) прагне придбати, створити або зберегти в своїй структурі всі необхідні ресурси (композицію), що знаходяться в заданій співвідносності або заданому підпорядкуванні (пропорції).

Закон розвитку – кожна система (біологічна або соціальна) прагне досягти найбільшого сумарного потенціалу при проходженні всіх етапів життєвого циклу.

Закон самозбереження – кожна система (біологічна або соціальна) прагне зберегти себе (вижити) і використовує для досягнення цього весь свій потенціал (ресурс). Закону своєрідності – для кожної організації існує якнайкраща і лише їй властива організаційна структура виробництва та управління.

Закон синергії – для будь-якої системи (технічної, біологічної або соціальної) існує такий набір ресурсів, при якому її потенціал завжди буде або істотно більшим простої суми потенціалів Короткий термінологічний словник 321 ресурсів, що входять в неї (технологій, персоналу, комп’ютерів), або істотно меншим.

Закон соціальної гармонії – для кожної організації розвиток соціальної сфери збільшує продуктивність праці працівників як за рахунок підвищення емоційного рівня працівника (поліпшується якість продукції), так і за рахунок активізації його трудової діяльності (підвищується продуктивність праці). Інгресивність – поступове формування організацією нових якостей її складових. Інформаційні технології в організації – способи і методи отримання, збору, пошуку, передачі, опрацювання, зберігання, накопичення, поширення та тиражування інформації, необхідної для здійснення управління організацією. Комбінаторність – властивість органзації, що відображає потенційні можливості розробки застосування різних варіантів побудови та здійснення процесів і систем організації з вже відомих і використовуваних модулів. Комунікаційність – властивість організації, що відображає її структурно-процедурну основу, ресурс побудови та розвитку необхідних можливостей реалізації певних схем, процедур, моделей конфігурації, її орієнтацію на встановлення взаємозв’язку.

Композиційність – можливість побудови адекватної організації шляхом цілеспрямованого складання її з елементів. Кон’югованість – здатність до внутрішнього обміну та об’єднання якостей елементів і організацій. Кореляційність – здатність до активізації взаємозв’язку. Корпоративність – схильність до групової асоціації і кооперації. Метод теорії організації – набір теоретико-пізнавальних і логічних принципів та категорій, а також наукового (формальнологічного, математичного, статистичного, власне організаційного) інструментарію для дослідження системи організаційних відносин. Неформальна структура – це організаційні характеристики та відносини, що не є складовою частиною формальної структури організації, але впливають на її успіхи в досягненні мети. Об’єкт теорії організації – регульовані та такі, що самоорганізовуються, процеси, які відбуваються в суспільних організаційних системах, сукупність організаційних відносин як за вертикаллю, так і за горизонталлю: організація і дезорганізація, субординація і координація, впорядкування та узгодження, тобто взаємодія людей з приводу організації спільної діяльності, виробництва матеріальних благ, відтворення самих себе як суб’єктів суспільних змін. Оперативність – властивість організації, що передбачає адаптацію, відповідність, синхронізацію ритмів, темпів, швидкості здійснення процесу організації динамічним характеристикам розвитку ситуації, оперативно необхідним умовам досягнення запланованого результату. Організаційна культура – сформована впродовж всієї історії організації сукупність прийомів та правил адаптації організації до вимог зовнішнього середовища і формування внутрішніх відносин між групами працівників. Організація – впорядкований стан елементів цілого та процес з їх впорядкування в доцільну єдність. Організація як процес – сукупність цілеспрямованих дій, що призводять до утворення необхідних зв’язків.

Організація як система – внутрішня впорядкованість, узгодженість та взаємодія частин цілого, що обумовлена його побудовою та цілями. Перманентність – властивість організації, яка характеризує безперервне, постійне, здійснення чогось, що продовжується. Предмет теорії організації – організаційні відносини, тобто зв’язки і взаємодії між різного роду цілісними утвореннями та їх структурними складовими, а також процеси і дії організуючої і дезорганізуючої спрямованості. Проектування – процес створення проекту, прототипу, прообразу передбачуваного або можливого об’єкту, стану. Реверсивність – повернення до повторення початкового стану

Система управління організацією – сукупність всіх служб організації, всіх підсистем та комунікацій між ними, а також процесів, що забезпечують функціонування організацією. Соціальні організації – складні динамічні відкриті цілеспрямовані керовані системи, що створені людиною, у функціонуванні яких людина відіграє активну роль. Статика – врівноважений стан організаційної системи, в якому вона знаходиться незалежно від змін (як позитивних, так і негативних), що відбуваються в зовнішньому середовищі. Структура організації – логічний взаємозв’язок та взаємозалежність рівнів управління і підрозділів, побудована в такій формі, яка дозволяє найефективніше досягати цілей організації. Управлінська інформація – частина соціальної інформації, яка виділена із загального масиву за критеріями придатності до обслуговування процесів формування і реалізації управлінських дій. Управління організацією – це безперервний процес впливу на продуктивність працівника, групи або організації в цілому для якнайкращих результатів з позиції досягнення поставленої мети. Формальна структура – офіційний план виконання завдань, що призводять до досягнення мети організації. Централізація – концентрація прав ухвалення рішень, зосередження владних повноважень на верхньому рівні керівництва організацією. Циклічність – періодичне повторення певної послідовності Ефективність діяльності організації – властивість організації, пов’язана з її здатністю формулювати свої цілі з урахуванням зовнішніх і внутрішніх умов функціонування та досягати поставлених цілей шляхом використання соціально схвалених засобів за встановленого співвідношення витрат та результатів. Внутрішнє середовище організації – все те, що знаходиться всередині організації, сформоване матеріально-технологічною, фінансово-економічною та соціально-психологічною підсистемами. Внутрішні змінні – частини самої організації, ситуативні чинники всередині неї, склад та взаємозв’язки складної системи – організації. Генезис організації – систему знань, уявлень про її виникнення чи створення. Громадські організації – організації, що є союзом індивідуальних учасників, об’єднаних суспільно значущою метою.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. Львів: Світ, 1995. 293 с. 2. Баценко Л. М., Галенін Р.В., Ксенофонтова М.М. Теорія організації: навч. посіб. Сум. нац. аграр. ун-т. Суми: Мрія, 2016. 362 с. 3. Бєлова О.К., Коваленко О.Е. Теорія організацій: навч. посіб. для слухачів магістратури ден. та заоч. форм навчання за спец. 8.000009 «Управління навчальним закладом»; Укр. інж.-пед. акад., Каф. педагогіки і методики проф. навчання. Х.: Точка, 2012. 160 с. 4 Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шканова О.М. Менеджмент в організації: навч. посібник. К.: КОННДОР, 2002. 654 с. 5. Кредiсов А.I., Панченко Є.Г., Кредiсов В.А. Менеджмент для керівників. К.: Т-во “Знання», КОО, 1999. 557 с. 6. Кузьмін О.Є. Сучасний менеджмент: навч. приклад. посібн. Л.: Центр Європи, 1995. 176 с. 7. Марченко О.М., Томаневич Л.М. Теорія організації: навч. посіб.; Львів. держ. ун-т внутр. справ. Львів : ЛьвДУВС, 2015. 359 с. 8. Менеджмент організацій: підручник / за заг. ред. Л.І. Федулової. К.: Либідь, 2004. 448 с. 9. Монастирський Г.Л. Навчально-методичний комплекс з дисципліни «Теорія організації»: для слухачів магістратури за спец. 8.18010018 «Адміністративний менеджмент»; Терноп. нац. екон. унт. 2-ге вид., допов. й переробл. Тернопіль: ТНЕУ, 2012. 99 с. 10. Монастирський Г.Л. Теорія організації: навч. посіб. К. : Знання, 2008. 319 с. 11. Монастирський Г.Л. Теорія організації: підручник. Тернопіль: ТНЕУ, 2014. 288 с. 12. Монастирський Г.Л., Августин Р.Р., Богач Ю.А. Навчально-методичний комплекс з дисципліни «Теорія організації»; Тернопільський національний економічний ун-т. Тернопіль: «Економічна думка» ТНЕУ, 2017. 98 с. 13. Монастирський Г.Л., Постніков В.С. Навчально-методичний комплекс з дисципліни «Теорія організації» для студентів першого курсу спеціальностей 073 «Менеджмент», 281 «Публічне управління та адміністрування». Тернопіль: Вектор, 2018. 114 с. 14. Нємцов В.Д, Довгань Л.Є., Сiнiок Г.Ф. Менеджмент органiзацiй: навч. посiб. для студ. вузiв. К.: ТОВ “УВПК» ЕксОб, 2002. 392 с. 15. Осовська Г.В., Осовський О.А. Менеджмент організацій: підручник. К.: Кондор, 2009. 680 с. 16. Пєтков В. П. Теорія та менеджмент організації : підручник. Л.: Новий світ-2000, 2015. 488с.

17. Свидрук І.І., Миронов Ю.Б. Теорія організації : метод. вказівки, завдання та тести до практ. занять та самост. роботи з дисципліни для студентів галузі знань 0306 «Менеджмент і адміністрування» напряму підгот. бакалаврів 6.030601 «Менеджмент» всіх форм навчання / Укоопспілка, Львів. комерц. акад. Львів : Видво Львів. комерц. акад., 2013. 79 с. 18. Сімченко Н.О. Теорія організації : метод. вказівки до вивч. дисципліни для студ. напряму підготов. 6.030601 «Менеджмент» проф. спрямувань «Менеджмент організацій», «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності», «Менеджмент інноваційної діяльності»; Нац. техн. ун-т України «Київ. політехн. ін-т». К. : НТУУ «КПІ», 2012. 52 с. 19. Терещенко Т.В. Теорія організації: навч. посіб.; Хмельниц. ун-т упр. та права. Хмельницький: Хмельниц. ун-т упр. та права, 2015. 335 с. 20. Хміль Ф.І. Основи менеджменту: підручник. К.: Академвидав, 2005. 608 с. 21. Czarniawska B. Trochę inna teoria organizacji. Organizowanie jako konstrukcja sieci działań. Warszawa: Poltext, 2013. 212 s. 22. Daft R.L. Organization Theory and Design. 9th ed. Mason, OH: Thomson South-Western, 2007. 23. Daft R.L., Armstrong A. Organization Theory and Design. Toronto: Nelson, 2009. 95. Jones G.R. Organizational Theory, Design, and Change: Text and Cases. 6th ed. Upper Saddle River, NJ: Pearson Prentice Hall, 2010. 24. Pugh D.S. and Hickson D.J. Writers on Organizations. 6th ed. Thousand Oaks, CA: SAGE, 2007. 25. Sapru R.K. Administrative Theories and Management Thought. New Delhi: Prentice-Hall of India Private Limited, 2008. 26. Scott W.R., Davis G.F. Organizations and Organizing: Rational, Natural, and Open System Perspectives. Upper Saddle River, NJ: Pearson Prentice Hall, 2007. 27 Shafritz J., Ott J.S. Classical Organization Theory. (5 ed.). Orlando: Harcourt, 2001. 100. Tolbert P.S., Hall R.H.. Organizations: Structures, Processes, and Outcomes. Upper Saddle River, NJ: Pearson Prentice Hall, 2009.

Для студентів старших років навчання. Основною метою є ознайомлення студентів з основами проведення наукових досліджень. Огірко І.В.