Теорія букв

Теорія букв

Рене Декарт у 17 столітті запропонував невідомі величини позначати літерами з кінця алфавіту (x, y, z), а відомі величини - з початку (a, b, c).Наприклад, ікси у рівнянні.

Ця лінгвістична задача дає можливість зрозуміти, наскільки зручний наш запис рівнянь у порівнянні з записом рівнянь в часи Діофанта. Лінгвістичні задачі – це завдання, які потребують узагальнення та систематизації знань, умін­ня оперувати власними знаннями, порівнювати мовні явища.Мова на сучасному етапі розвитку науки розглядається як складна багаторівнева знакова система, що використовується людьми в цілях спілкування (обмін інформацією, волевиявлення), фіксації та збереження інформації.Сучасна лінгвістика складається з багатьох шкіл і напрямків. Більшість з них пов’язані з іншими науками: філософія мови — з філософією; історична лінгвістика — з історією; лінгвокраїнознавство — з географією та етнологією; лінгводидактика — з педагогікою; психолінгвістика — з психологією; нейролінгвістика — з нейрофізіологією; соціолінгвістика — з соціологією. Мова є найважливішим засобом комунікації в суспільстві. Вона нерозривно пов’язана з мисленням і свідомістю, саме тому мовознавство відносять до гуманітарних, соціальних наукових дисциплін, які досліджують людину та людське суспільство.

Математична лінгвістика як складова частина прик­ладної лінгвістики. Прикладна лінгвістика – галузь мовознавства, об’єктом якої є розроблення методів і засобів застосування у соціальній практиці людини результатів фундаментальних лінгвіс­тичних досліджень, спря­мованих на пізнання онтологічних власти­востей мови. Термін при­кладна лінгвістика виник наприкінці 20-х років ХХ ст., її складовими є комп’ютерна (машинна, обчислю­вальна, інже­нерна) лінгвістика, мате­ма­тична лінгвістика, комуні­кативна лінгвісти­ка, лінгводидактика (викла­дання іноземної мови), термінознавство, перекла­дознавство, контрасти­вна лінгвістика, статистична лінгвістика, структу­рна лінгвістика тощо.

Комп’ютерна лінгвістика (машинна, обчислювальна, інженерна лінгвістика) займається застосуванням комп’ютерів з метою моделювати функціонування мови в певних умовах, використанням комп’ютерів (технологій і програм опрацювання даних) для вирішення лінгвістичних завдань, а також розробляє лінгвістичні аспекти комп’ютеризації. У широкому розумінні до комп’ютерної лінгвістики зараховують усе, що пов’язано з використанням комп’ютерів у мовознавстві. Структурна лінгвістика – сукупність поглядів на мову та методи її дослідження, яка вважає мову знаковою системою з чітко виділеними структурними елементами і прагненням до строгого, формального опису мови (її вважають попередницею комп’ютерної та математичної лінгвістики). Контрастивна лінгвістика (зіставна лінгвістика) – порівняння двох, рідше кількох мов для виявлення їх подібності або відмінностей на всіх рівнях мовної структури з метою типологічної класифікації мов. Вона виникла і активно розвивалася у 50-ті роки ХХ ст.

Математична лінгвістика виникла в 50-ті роки ХХ ст., під­ґрунтям для її появи стала необхідність в уточненні основних лінгвіс­тичних понять; потреба в уведенні точніших та об’єктивніших методів для аналізу та синтезу мови і тексту; поява міжпредметних зв’язків з іншими галузями – акустикою, фізіологією вищої нервової діяльності, кібернетикою та обчислювальною технікою, які потребують спілку­вання мовою математики; з розвитком можливостей комп’ютер­них технологій також виникла потреба, зокрема, у машинному перекладі та автома­тизованому інформаційному пошуку. Власне математичну лінгвістику – галузь науки на межі мовознавства та математики, яка вивчає можли­вості застосування математичних методів для опису та дослідження природних і штучних мов, для пояснення лінгвістичних подій, – ува­жають теоретичним підґрунтям прикладної лінгвістики. Підкреслюючи спільність поняттєвого апарату, математичну лін­гвістику іноді розді­ляють на галузі мовознавства та математики, а також зазначають, що в частині використання роз­роблених математичних моделей для опису будови природних мов математична лінгвістика належить до такої галузі досліджень, як штучний інтелект. Виділимо специфічні завдання мовознавства й прикладної лінгвістики зокрема, які вирішує математична лінгвістика за допомогою взаємодії відпо­відних математичних методів.

Побудовані за допомогою обернених тригонометричних фун­кцій моделі можна використовувати для опису структурних зсувів (наприклад, появи або зникнення лінгвістичних одиниць) в області лексикології, морфології, фонології, синтаксису та стилістики. У роботах з діахронічної лінгвістики часто наводяться таблиці, що містять кількісні дані про виявлення досліджуваного явища на різних етапах його історії. Такі таблиці відображають динаміку лін­гвістичного процесу, який можна поглибленіше аналізувати за до­помогою елементарних функцій, графічно, а також із застосуванням аналітичних моделей досліджуваного процесу. Класична глотохронологія має на меті наближено датувати процес розходження діалектів та споріднених мов, а також кількісно оцінити ступінь їхньої спорідненості, й для цього використовує ста­тистичні методи. Методи математичної статистики також допоможуть у ство­ренні словників (зокрема частотних і статистичних), автоматичних словників, тезаурусів (лексикографія), у вирішенні завдань стилеметрії та інформаційного пошуку. Постійне розширення сфери діяльності сприяє безперервному збільшенню термінологічного словника людини, і для лексикографічної практики, а особливо під час побудови систем машинного перекладу та реферування, важливо мати прогноз кількісного зростання термінології в різних галузях знань. Таке прогнозування дало б можливість свідомо планувати випуск та ефективне поповнення електронних політехнічних і галузевих словників та довідників. Для визначення швидкості змін у мові та мовленні, а також їхніх кількісних оцінок використовують поняття похідної. Тригонометричні функції та поняття границі дають змогу моде­лювати циклічний і стрибкоподібний характер лінгвістичних процесів. Можна також описати процеси приросту та накопичення нових мовних елементів, використовуючи теорію рядів та інтегрування. Приблизні оцінювання вимірів обмежень, що накладають на використання лінгвістичних одиниць система та норми мови, можна виконувати за допомогою комбінаторики. Лінгвістичні дослідження щодо підготовки систем ма­шинного перекладу та інформаційного пошуку вимагають, зокрема, знання обсягу вибірки, необхідного, щоб забезпечити із заданою ймовірністю появу певної лінгвістичної події хоча б раз. Визначити достатній обсяг вибірки необхідно для встановлення достовірності зроблених висновків.

Створення машинних фондів мов.

Математична лінгвістика також бере участь у вирішенні таких універсальних проблем прикладної лінгвістики:

розроблення формальних моделей природних і штучних мов; вирішення питань практичної транскрипції та транслітерації; дешифрування невідомих писемностей; усний/письмовий переклад, розроблення систем автома­тич­ного перекладу; авторська та часова атрибуція твору; вивчення процесів і формулювання правил утворення нових назв товарів, виробів тощо; створення систем стенографії, систем письма для сліпих; судова і кримінальна лінгвістика; лінгводидактика: вивчання рідної та іноземної мов, роз­роблення відповідних лінгвістичних методик (навчання дітей та до­рослих, емігрантів тощо); розроблення раціональної та стабільної орфографії; автоматичне розпізнавання і синтез мови; розроблення автоматизованих систем опрацювання текстової інформації: автоматичне зняття полісемії, автоматичне анотування, індексування і реферування, синтаксичний аналіз, компресія текстів, інтелектуальний аналіз тексту з метою виділення неявного змісту ; лінгвістичне забезпечення автоматизованих систем керування; комп’ютеризація навчання та автоматизація викладання за допомогою комп’ютера: автоматизовані системи навчання, системи дистанційного навчання, автоматизоване робоче місце перекладача і викладача; розв’язання задач прикладного термінознавства: система­тизація та автоматизація терміносистем певних галузей, урахування дина­міч­ності їхнього розвитку, укладання термінологічних словників, стандарти­зація й уніфікація науково-технічної термінології тощо; створення автоматизованих редакційно-видавничих систем.

Теорія чисел

Декарт — французький філософ, фізик, фізіолог, математик, основоположник аналітичної геометрії. У математиці Декарт запровадив декартову систему координат, дав поняття змінної величини і функції, ввів багато алгебраїчних позначень. У фізиці він сформулював закон збереження кількості руху, запровадив поняття імпульсу сили. Декарт — автор методу радикального сумніву в філософії, механіцизму у фізиці, ввів у науковий обіг поняття рефлексу.

Теорія чисел розпочалась з вивчення деяких властивостей натуральних чисел а згодом також цілих. Теорія чисел походить з далекого минулого, вавилонська глиняна табличка Plimpton 322 (18 ст. до н.е.) В теорії чисел у широкому розумінні розглядаються як алгебраїчні, так і трансцендентні числа, а також функції різноманітного походження, які пов'язані з арифметикою цілих чисел та їх узагальнень. Вагомий внесок до становлення теорії чисел зробили піфагорійці, Евклід і Діофант.Частина книги Евкліда Начала присвячена простим числам та подільності чисел, зокрема він розробив алгоритм знаходження найбільшого спільного дільника двох чисел (алгоритм Евкліда) та довів нескінченність множини простих чисел. Питання про прості числа, від часів Евкліда і дотепер, складають одну із провідних тем к теорії чисел У дослідженнях з теорії чисел, поряд з елементарними і алгебраїчними методами застосовуються також геометричні і аналітичні. Одна з привабливих рис теорії чисел — це величезна кількість оманливо простих питань, які водночас належать до найглибших у математиці. Це означає, що будь-яка зацікавлена в математиці людина може вийти з новою і привабливою проблемою, формулювання якої не потребує спеціальних знань, і розпочати дослідження з неї, отримуючи попередні результати, але може статися, що повна відповідь невідома і вимагає цілком нових ідей, а часто і методів з зовсім інших галузей математики, деколи приводячи до виникнення цілого розділу математики.Чимало питань теорії чисел залишаються відкритими протягом століть, та навіть і тисячоліть (див. проблема конгруентних чисел).

Лíтера

Лíтера (від лат. litera) або бýква (прасл. *buky, стцерк.-слов. букы) — графічний знак (графема), який сам або в поєднанні з іншими знаками використовується для позначення на письмі звуків, фонем, їхніх основних варіантів та типових послідовностей. Кількість букв у алфавіті зазвичай не перевищує 50. В українському правописі 2015 року слова «буква» й «буквосполучення» майже ніде не використовуються, натомість у редакції 2019 року ці поняття використовуються як абсолютні синоніми, причому перевага надається слову «буква». Найчастіше буква відповідає звуку в усній мові, але це необов'язково. У букви може існувати декілька рівнозначних варіантів написання, що не змінюють її вимови чи сенсу.Із літер складають склади, зі складів — слова. Слово літера походить через посередництво пол. litera від лат. littera, lītera. До латинської мови це слово потрапило з етруської, де, у свою чергу, є похідним від давньогрецького διφθέρᾱ, яке мало кілька значень: «книжка», «шкіра», «акт», «грамота»[4][5][6]. Від грецького διφθέρᾱ походить і медичний термін «дифтерія», «дифтерит», а також «дефте́р» («ханська податкова грамота») і «дефтердар».Слово буква походить від прасл. *buky. Форма називного відмінка «буква» утворилася від форм знахідного відмінка *bukъvь та множини *bukъve (пор. «морква» — з *mъrky, «хоругва» — з *xorǫgy). Від давнішої форми *buky походить і назва другої букви глаголиці та старослов'янської кирилиці — «буки». Окрім значення «літера», «письмена», слово *buky у мові давніх слов'ян ще мало значення «бук» (пор. словен. bȕkva — «бук»), а також «книжка» (пор. полаб. bükvoi — «книжка», староцерк.-слов. боукарь — «книжник») Згідно з найпоширенішою версією, прасл. *buky («бук», «літера») має германське походження (*bōkō) і пов'язується з гот. bōka («літера»), bōkōs («книжка», «письмо», «грамота»), дав.-в.-нім. buoh, дав.-н.-нім. bôk, дав.-ісл. bók, нім. Buch і англ. book (всі означають «книжка»). Походження назви знаків та інформаційних носіїв пов'язане з матеріалом для письма — на букових дощечках або паличках у германців накреслювалися письмена (руни).Множина — одне з найважливіших понять сучасної математики. Поняття множини введено аксіоматично як сукупність певних об'єктів довільної природи, і тому множину не можна означити застосовуючи інші означені поняття. Навпаки, за допомогою поняття «множина» означають багато інших понять, і не лише в математиці. Множина - це сукупність, зібрання деяких предметів будь-якої природи, наприклад: множина цифр десяткової нумерації, множина букв українського алфавіту, тощо. Об'єкти, які складають множину, називають елементами цієї множини. Наприклад, можна говорити про множину всіх книг у певній бібліотеці, множину літер українського алфавіту, про множину всіх коренів певного рівняння, множину геометричних фігур, або, навіть, множину, яка складається з інших множин.Нерозв'язані пробле́ми (або Відкриті проблеми) — гіпотези, що видаються вірними, але дотепер не доведені.У науковому світі популярна практика складання відомими вченими або організаціями списків відкритих проблем, актуальних на сучасний момент. Зокрема, відомими списки математичних проблем є: Проблеми Гільберта, Проблеми Ландау, Проблеми тисячоліття та Велика Теорема Ситника. Згодом опубліковані проблеми з такого списку можуть бути розв'язані і, таким чином, втратити статус відкритих. Наприклад, більшість із проблем Гільберта, представлених ним у 1900 році, тепер так чи інакше розв'язані.Юніко́д (англ. Unicode), УНІфіковане КОДування — промисловий стандарт, розроблений, щоб забезпечити цифрове представлення символів усіх писемностей світу та спеціальних символів. Удосконалений сумісно зі стандартом Універсальний Набір Символів (Universal Character Set — UCS) і опублікований у формі книги Стандарт Юнікод, Юнікод складається з асортименту символів, методології кодування та комплекту (набору) стандартів кодування символів, комплекту кодових таблиць для посилань на зображення символів, списку властивостей символів таких, наприклад, як верхній і нижній регістр (розкладка), комплект довідкових даних комп'ютерних файлів, правил нормалізації, декомпозиції, зіставлення і зображення (рендерингу). Стандарт Unicode складається з двох основних розділів: універсальний набір символів і сімейство кодувань. Універсальний набір символів задає однозначну відповідність символів кодам — елементам кодового простору, що є невід'ємними цілими числами. Сімейство кодувань визначає машинне подання послідовності кодів універсального набору символів. Псевдографіка, псевдографічні символи — сукупність символів, які входять в набір символів комп'ютерного шрифту, що відображають графічні примітиви (лінії, прямокутники, трикутники, хрести, різна заливка і т. д.). Псевдографічні символи реалізуються в рамках формату шрифту (наприклад, матриця 8х12 точок).У системах з графічним інтерфейсом псевдографіка практично не використовується, оскільки там є можливість відображувати ті ж графічні елементи безпосередньо, використовуючи вбудовані графічні засоби системи (скажімо, GDI). Крім того, можливість малювати рамки псевдографікою обмежена — акуратно це можна робити тільки використовуючи шрифти фіксованої ширини.Інший вид псевдографіки використовується, коли недоступні і псевдографічні символи. У цьому випадку використовуються доступні та візуально схожі з псевдографікою символи:!, I, O, -, =, +, і т. ін. Тому псевдографікою можна вважати і широко застосовуються при віртуальному спілкуванні складені з декількох цифро-буквених символів комбінації — смайлики (втім, безпосереднє входження їх до складу деяких наборів символів (наприклад, Юнікод) дозволяє їм вважатися повноцінними псевдографічні символи).Псевдографіка також породила окремий рід графічного мистецтва — ASCII-art (Аскі-арт) — створення малюнків за допомогою символів псевдографіки.

Деякі букви (я, ю, є) позначають два звуки у певних позиціях. Букви ї, щ завжди позначають два звуки.Буквосполучення дж, дз інколи позначають два звуки, а інколи — один.В українській мовірозрізняють тверді приголосні звуки (22) й м'які приголосні (10), голосні звуки (6). Тому звуків більше, ніж букв. Ідентифікатор — це послідовність букв і цифр що посинається з букви. Є також визначення ідентифікатора як послідовності латинських літер і цифр, яка починається з літери.Ідентифікатор — це послідовність символів, яка використовується для позначення одного з таких елементів: Ім'я об'єкта або змінна Ім'я класу, структура або об'єднання

1. Буква // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

2. ↑ УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОПИС . litopys.org.ua («Ізборник»).

3. ↑ УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОПИС (2019). Архів оригіналу за 17 вересня 2019. Процитовано 30 квітня 2021.

4. ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с.

5. ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.

Для студентів старших років навчання. Основною метою є ознайомлення студентів з основами проведення наукових досліджень. Огірко І.В.