Теорія фандрейзингу

Теорія фандрейзингу

Для ресурсного забезпечення соціально значимих ініціатив доцільним є використання фандрайзингу. Метою є характеристика фандрайзингу як інструменту соціально-відповідальної взаємодії суб'єктів суспільних відносин. Фандрайзинг це процес залучення ресурсів необхідних для реалізації соціально важливого проекту чи програми. Він може застосовуватися не тільки некомерційними організаціями, а й органами державної влади у формі державного фандрайзингу. Державний фандрайзинг можна визначити як залучення та акумулювання державними органами ресурсів з різних джерел на соціально значимі цілі, засновані на соціально-відповідальній взаємодії і передбачає добровільне і взаємовигідне співробітництво. Основним методом фандрайзингу повинні стати спільні програми, учасниками яких будуть державні органи, представники бізнесу та пересічні громадяни. Загалом державний фандрайзинг має ряд незаперечних переваг (інтернет-фандрайзинг) та являє собою перспективний інструмент соціально-відповідальної взаємодії суб'єктів суспільних відносин.

Ключові слова: фандрайзинг, ресурси, забезпечення, співробітництво, взаэмодія, суспільні відносини.

Постановка проблеми. Останнім часом все частіше із засобів масової інформації можна почути про некомерційні організації, про волонтерів, про результати їх діяльності, про їх внесок... Поштовхом дообговорень такого роду стали події. Незважаючи на зростаючий обсяг соціальних ініціатив, відстаємо від інших країн за їх кількістю і, відповідно, за їх внеском. Важливою перепоною при реалізації неприбуткових проектів постає питання їх забезпечення. Серед усього різноманіття інструментів забезпечення (спонсорство, благодійність, меценатство і т.д.) пропонуємо розглянути саме фандрайзинг, оскільки це пошук джерел забезпечення саме неприбуткових програм і проектів. При цьому під безприбутковим проектом слід розуміти комплекс запланованих заходів, об'єднаних спільними завданнями, метою якого є досягнення соціально значущого ефекту, а не отримання прибутку. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання теорії і практики фандрайзингу, як інноваційного інструменту взаємодії, лише починають підніматись. Існуючі публікації акцентують увагу лише на окремих аспектах фандайзингу. Теоретичну основу даного дослідження склали публікації зарубіжних та вітчизняних вчених: Л. Бадилевич [1-6], О. Комаровського [2], Т. Крупського [3-8], С. Куца [5-10], І. Мінгазутдінова [7-10], В. Снігульської [4-8], А. Соколової [3-8], Р Хачатурова [1-6], Є. Холостової [9-14], О. Чернявської [3-9], О. Шниркова [7-9], Р. Ягутяна [1-6] та інших. Невирішеною проблемою залишається питання організації та здійснення фандрейзингової діяльності на державному рівні. Метою є характеристика фандрайзингу як інструменту активізації соціально-відповідальної взаємодії суб'єктів суспільних відносин. Виходячи із поставленої мети, необхідно вирішити наступні завдання: розглянути думки науковців, які займались дослідженням теорії і практики фандрайзингу, проаналізувати етапи здійснення фандрайзингу, а також обґрунтувати можливість здійснення державної фандрайзингової діяльності заснованої на соціально-відповідальній взаємодії суб'єктів суспільних відносин. Матеріали та методи. В роботі використані загальноприйняті методи дослідження, а саме: метод пізнання, системний підхід, наукові праці вчених. За допомогою методу індукції при узагальненні вітчизняного та зарубіжного досвіду уточнено понятійний апарат. Джерельною базою роботи є наукові праці закордонних та вітчизняних учених: монографічні дослідження, підручники, посібники. Крім навчально-методичних матеріалів в роботі використано статті та аналітичні матеріали різних фахових видань. Результати дослідження. Соціальна відповідальність — термін, що має двояке значення. З однієї сторони, це дотримання суб'єктами суспільних відносин вимог соціальних норм. З іншої, соціальна відповідальність особи полягає в тому, що вона зобов'язується нести доповнюючий обов'язок особистого чи майнового характеру [1-4]. Це обов'язок особи оцінити власні наміри та здійснювати вибір поведінки відповідно до норм, що відображають інтереси суспільного розвитку [2-9]. Соціально-відповідальна взаємодія передбачає вирішення соціальних, екологічних проблем та проблем захисту прав людини. До основних інструментів соціальної відповідальності, як правило, відносять: благодійність - діяльність із метою надання благодійної допомоги нужденним. Благодійні акції - короткострокові проекти і разові акції, спрямовані на поліпшення життєвої ситуації певної особи або соціальної групи населення; програми, спрямовані на вирішення системних соціальних, економічних, екологічних та правових проблем або спрямовані на розробку технологій рішень таких проблем; спонсорські проекти у сфері культури, науки та спорту які найчастіше не спрямовані на вирішення будь-яких конкретних соціально значущих проблем; меценатство - надання можливості розвиватися тому члену суспільства, який бажає це суспільство поліпшувати. Це – вчинок, який не афішується широким колам громадськості. Але оперативно вирішити проблеми забезпечення нагальних соціальних ініціатив перерахованими інструментам навряд вдасться. Вирішити дану проблему можна за допомогою фандрайзингу, який вже встиг зарекомендувати себе як ефективний інструмент. Фандрайзинг нове поняття для науки, але добре відоме вченим, а також фахівцям з проектного менеджменту. Складний термін «фандрайзинг» утворений із двох англійських слів - fund (фонд, кошти) і rising (підвищення, поліпшення становища, надбавка до зарплати). Дослівно це підвищення грошових коштів, а за змістом - пошук грошей. Зрозуміло, що мова йде про додаткове фінансування, про взаємодію з фондами, за допомогою яких поліпшується ситуація в тій чи іншій сфері людської життєдіяльності. У літературних джерелах на українській та російській мовах зустрічаються два варіанти написання, і відповідно, вимови даної категорії - “фандрайзинг” і “фандрейзинг” [3-9]. У самому загальному сенсі цим терміном позначається мистецтво грошей. Усучасному тлумаченні фандрайзинг практикується як діяльність по послідовному залученню нових прихильників, друзів, а також інвесторів і партнерів для здійснення ними соціально значущої місії. Фандрайзинг це добровільна мобілізація внутрішніх та залучення зовнішніх ресурсів для безкорисного здійснення суспільно важливої діяльності [4-10]. Фандрайзинг - діяльність по залученню і акумулюванню фінансових коштів з різних джерел на реалізацію соціально-культурних проектів і програм, зазвичай які не мають безпосередньо комерційної вигоди, і носять короткочасний характер [5]. Серед трактувань даного поняття можна знайти і таке:  це - спеціально організований процес збору пожертвувань для некомерційних і благодійних організацій або для забезпечення соціально значущих програм;  це - не випрошування грошей, як часто думають! Випрошують милостиню, а організація, яка працює в соціальній сфері, потребує не подачок, а пожертвування, зробленого усвідомлено [6, 13]. Фандрайзинг виступає як косплексна система заходів по залученю ресурсів для реалізації некомерційних проектів [7, 12]. Фандрайзинг виступає як діяльність по залученню ресурсів для реалізації соціально значимих проблем та підтримки неприбуткових організацій [8, 12]. Фандрайзинг розглядають, також, як науку і мистецтво систематичної роботи з різноманітними джерелами фінансування по збору коштів та залученню ресурсів для забезпечення фінансування некомерційних організацій, виконання благодійних акцій, підтримки іншої некомерційної діяльності або фінансування діяльності індивідуальних осіб, які ведуть значущі дослідження або навчаються за соціально значимими спеціальностями [6-12]. Найбільш повне поняття фандрайзингу: - багатоетапний або разовий процес; - взаємодія, з передісторією або без неї, як правило, двох сторін (фізичних або юридичних осіб) - прохача і спонсора; - процес, що має на меті збір коштів та залучення ресурсів на реалізацію соціально значимої діяльності однією стороною і прийняття рішення про їх надання іншою стороною; - процес, що проходить у присутності консультантів, посередників і суперників; - процес, в рамках узгодженої або запропонованої однієї зі сторін процедури; - процес у формі, що є в даний час легітимним для середовища, де він здійснюється [9-14]. Фандрайзинг передбачає не тільки залучення фінансових коштів від приватних осіб або організацій на реалізацію соціально значущих проектів у сфері культури, але й залучення людей та організацій до суспільного подолання наявних проблем [10]; Фандрайзинг -процес залучення ресурсів (людських, матеріальних, інформаційних тощо) необхідних для реалізації соціально важливого проекту чи програми. Для того щоб залучити ресурси для реалізації некомерційних проектів, необхідно здійснити планування діяльності. Це не означає, що, спланувавши все в деталях, необхідні ресурси знайдуться, але ймовірність ефективного пошуку ресурсів зростає пропорційно рівню підготовленості. Плануванням процесу залучення ресурсів займається фандрайзер. В жовтні 2006 року світова спільнота фандрайзерів прийняла Декларацію етичних принципів у фандрайзингу, яку підписали 26 країн світу з усіх континентів. Український Інститут професійного фандрайзингу ратифікував дану декларацію в грудні 2006 року і взяв її за основу для розробки кодексу професійної етики фандрайзерів України. Згідно з Декларацією етичних принципів у фанрайзингу основними принципами роботи фандрайзера є:  чесність – фандрайзери у будь-який час діятимуть чесно і правдиво для збереження суспільної довіри і не введення донорів і клієнтів в оману;  пошана – фандрайзери завжди шануватимуть і зберігатимуть честь своєї професії і організації разом з пошаною до честі донорів і клієнтів;  цілісність – фандрайзери діятимуть відкрито і з розумінням своєї відповідальності за суспільну довіру. Вони повинні виявляти всі поточні і потенційні конфлікти інтересів і уникати будь-яких проявів негідної поведінки в професійному або людському плані;  емпатія – фандрайзери повинні працювати так, щоб досягати своїх цілей і надихати інших до слідування таким же професійним стандартам і участі. Вони повинні цінувати право на приватне життя, свободу вибору і культурну різноманітність;  прозорість – Фандрайзери заохочують відвертість в звітності про виконану роботу, спосіб управління добродійними пожертвуваннями, їх розподілом і використанням; вони зобов’язуються вести облік доходів і витрат акуратно і зрозуміло [11]. В даний час фандрайзингова діяльність в Україні тільки зароджується і в цій сфері малопрофесіоналів, які мають спеціальну підготовку і досвід фандрайзингу, здатних ефективно залучати ресурси в об'єкти соціальної сфери. Кожен автор має підхід до визначення етапів фандрайзингу, як : 1 етап – ідентифікація соціально значущих проблем/завдань; 2 етап – постановка мети; 3 етап – сегментація громадськості на групи за критерієм відношення до соціально значущої проблеми; 4 етап – вибір цільових сегментів; 5 етап – розробка фандрайзингового комплексу для кожного сегменту; 6 етап – організація фандрайзингової групи; 7 етап – реалізація фандрайзингового комплексу; 8 етап – оцінка результатів; зворотний зв’язок [12]. При розробці проекту фандрайзери повинні враховувати, що, приймаючи рішення про участь у проекті донори звертають увагу насамперед на соціальну значимість проекту. Великою перевагою є залучення в проект органів влади і гарантія інформаційного висвітлення надання допомоги. Навіть якщо фандрайзер не має можливості повідомити про проведений захід у ЗМІ, він завжди може розмістити інформацію на своєму сайті. Після проведення заходу або завершення проекту виконавці повинні надати донору повний комплект звітних документів, фотографії з заходу, неофіційні листи-подяки та ін. Однак в даній роботі хотілось би відмітити, що фандрайзинг може застосовуватися органами влади у формі фандрайзингу. Державний фандрайзинг можна визначити як залучення та акумулювання державними органами ресурсів з різних джерел на соціально значимі цілі, засновані на соціально-відповідальній взаємодії і передбачає добровільне і взаємовигідне співробітництво. Основним методом фандрайзингу повинні стати спільні програми, учасниками яких будуть державні органи, представники бізнесу та пересічні громадяни. Фандрайзингова діяльність повинна здійснюватись в 5 етапів: 1. Планування та розробка проекту. 2. Залучення донорів. 3. Реалізація проекту та постійний контроль за його реалізацією. 4. Звітування перед донорами. 5. Аналіз програми державного фандрайзингу. Першим етапом реалізації програми державного фандрайзингу має стати розробка проекту, на якому відбувається виявлення сфер, які потребують забезпечення, визначення пріоритетів, розробка змістовної програми заходів і програми залучення ресурсів, визначення витрат на майбутній період. Змістовна поетапна програма необхідна для ретельної підготовки кампанії, оцінки перспективності фандрайзингу, визначення кола потенційних донорів. Ідеї в області фандрайзингу необхідно реалізовувати негайно, як тільки їх обміркували і склали план. Планування не самоціль, воно має сенс тільки тоді, коли плани реалізуються. На другому етапі здійснюється пошук та залучення всіх можливих донорів. Наступним етапом є безпосередня реалізація програми державного фандрайзингу та контроль за ходом реалізації програми та коригування планів з урахуванням змін, що відбулися. Заключним етапом має стати аналіз програми фандрайзингу, на якому визначається її економічна і соціальна ефективність. Ефективність розраховується як для державного учасника, так і для донора. Необхідно визначити: наскільки поставлені цілі програми відповідали об'єктивним потребам; наскільки отримані результати відповідають поставленим цілям; наскільки ефективними виявилися витрати ресурсів на отримання цих результатів. Практична реалізація програм державного фандрайзингу повинна здійснюватись за допомогою інтернет-сайтів, а також сторінок соціальних мережах (Facebook, Twiter і т.д.). За допомогою Інтернету необхідно описувати проекти, їх переваги та значимість. Донори повинні мати можливість обирати для себе проекти. До переваг використання саме Інтернет платформ слід віднести: відсутність великої кількості документації, можливість ведення електронної бази обліку донорів та внесків. Але найбільшою перевагою інтернет-фандрайзингу є його дешевизна. Необхідно зазначити, що донори закордоном не чекають коли у них попросять допомоги, а самостійно, за допомогою Інтернету відшукують для себе можливості здійснення донорської допомоги. Але слід не забувати, що стимулом розвитку фандрайзінгової діяльності мають бути заходи податкового заохочення донорів. Пропонуємо включити до Податкового кодексу норми, що стимулюють залучення до фандрейзингової діяльності юридичних і фізичних осіб. Фандрейзинг – це процес залучення коштів й інших ресурсів для реалізації конкретних задач або проєктів, а також для підтримання діяльності та існування організації загалом. Фандрейзинг як явище визначається як наука й куль тура, теорія і практика, певна філософія, культурологія і психологія. Збір коштів (або фандрейзинг від англ. fundraising) — залучення сторонніх ресурсів для реалізації соціально значущих завдань, культурних проектів або підтримки існування організації. Процес сбору коштів передбачає пошук потенційних пожертвувачів, якими можуть бути як фізичні особи, так і компанії Практика збору пожертвувань на соціально значущі цілі бере свій початок ще в 17-18 століттях. Одним з перших великих меценатів в той час була європейська сім'я Медічі, яка спонсорувала наукові відкриття епохи Відродження. Інший приклад — сім'я Ротшильдів, яка протягом усього 20 століття володіла найбільшими статками у світі та регулярно жертвувала на благодійність. Термін «фандрайзинг» виник у США у 19-му та на початку 20-го століть для позначення збору пожертвувань на соціальні проекти «третього сектору» — сфери економіки, яка об'єднує неурядові організації. На той момент сектор займався завданнями, які ігнорувалися приватними та державними структурами. У 1900 році Чарльз Уорд і Френк Пірс організували перший великий проект зі збору коштів для будівництва християнської волонтерської організації YMCA у Вашингтоні, округ Колумбія. У 1931 році на основі донорських пожертвувань був заснований Нью-Йоркський Суспільний Фонд, донори якого самостійно визначали, на що повинні піти кошти.З 1950-х років частка неурядових організацій в «третьому секторі» США значно зросла, що дозволило виділити фандрейзинг як окрему управлінську дисципліну. Після закінчення економічної кризи 1973 року держава скоротила фінансування громадських організацій, в результаті чого останні стали використовувати різні види стратегій фандрейзингу. В теперішній час в США існує розвинений інститут благодійності: до кінця 20 століття було зареєстровано понад 1,6 мільйона некомерційних організацій, із загальним бюджетом в $800 млрд. Також поширені пожертви від компаній і великих підприємців. Наприклад, засновник Facebook Марк Цукерберг пожертвував понад $45 млрд на соціально важливі проєкти. Apple також активно займається благодійною діяльністю, щорічно витрачаючи близько $30 млн. Підприємець Воррен Баффет — один із найбільших світових донорів — з 2006 року він передав на благодійність більше 30 мільярдів доларів.Попри те, що фандрейзинг може здаватися абсолютно не складним процесом, насправді необхідно багато уваги до його різних аспектів та етапів для досягнення успіху. Термін «професійний фандрайзер» («professional fundraiser») — той, хто надає послуги по залученню ресурсів самостійно або за контрактом, тоді як «фандрайзер — професіонал» («fundraising professional») — співробітник організації, яка шукає шляхи залучення ресурсів.Команда президента США Барака Обами організувала рекордний збір коштів на передвиборчу кампанію у 2008 році власними зусиллями на основі залучення коштів нижніх шарів суспільства.Людину, яка підтримує фандрейзингові події та надає добровільну допомогу на безкорисливій основі, називають донором або меценатом. У більшості випадків термін фандрейзинг використовується по відношенню до діяльності некомерційних організацій (НКО), які збирають кошти на соціально значущі цілі. Як правило, донори поділяються на спонсорів, донорів і меценатів. Спонсором може бути як фізична особа, так і організація, допомога яких може бути безоплатною і відшкодовуватися. Останній передбачає поширення або популяризацію інформації про спонсора, договір пожертви оформлюється за згадку бренду. Донор — це фізична особа або організація, яка робить безоплатні пожертви або спонсорує гранти на конкурсній основі. Меценати — це особи, які роблять безоплатні пожертви.Збори поділяються на цільові запити та програмні заходи. Цільові збори залучають більшу кількість людей, оскільки спрямовані на допомогу конкретній людині, найчастіше — тій, що має проблеми зі здоров'ям. Програмні збори організовуються для спонсорування соціальних послуг або масштабних програм. Витрати на заробітну плату працівників і найманих фахівців, а також непрямі витрати можуть бути включені в будь-який вид зборів. Прикладами можуть бути програми реабілітації людей з інвалідністю та соціальної адаптації дітей, які залишилися без батьківського піклування, а також організація регулярної волонтерської допомоги в лікарнях. Пожертви можна перераховувати як за безготівковим розрахунком, так і готівкою. Як правило, зробити пожертвування можна через касу організації, банк або спеціально встановлений термінал.Зазвичай однією з найголовніших цілей фандрейзингу є залучення нових донорів і зворотний зв’язок від людей, які вже хоч раз робили пожертву. Волонтерський фандрейзинг — це стратегія збору коштів через особисті зв'язки прихильників організації. Зазвичай вона здійснюється через участь у великих благодійних концертах і марафонах. Класичними прикладами волонтерського фандрейзингу у світі є Movember, Ice Bucket Challenge, Sleep out, Race for Life. Фандрейзинг за допомогою волонтерів вважається однією з найефективніших стратегій фандрейзингу через наявність особистих стосунків між волонтерами та донорами.Проте варто пам’ятати, що правило 80/20 (емпіричне правило, яке стверджує, що для багатьох явищ 80% наслідків спричинені 20% причин) також стосується кампаній по збору донацій: для розвитку організації краще отримувати стабільні невеликі пожертви, аніж великі суми час від часу. Краудфандинг — це колективна співпраця людей, які добровільно об'єднують грошові або інші ресурси для підтримки проектів як організацій, так і інших людей. Збір коштів за допомогою краудфандингу може бути використаний для підтримки політичних кампаній, фінансування стартапів та малого бізнесу, створення вільного програмного забезпечення або отримання прибутку від спільних інвестицій. Головний принцип краудфандингу — сформулювати мету та визначити точну суму грошей для її досягнення. Як правило, цей вид збору коштів здійснюється через Інтернет, вся інформація про збір знаходиться у відкритому доступі.Лідерами великих краудфандингових проектів стали водонепроникні годинники Pebble, комп’ютерна гра Prison Architect та платформа для створення онлайн-сервісів Ethereum.Саме тому багато організацій запускають програми щомісячних пожертв, адже доведено, що вони допомагають систематично залучати невеликі пожертви. Зокрема, підписатись на щомісячну пожертву "Відкритим кліткам" можна тут.Є два типи ресурсів, які зазвичай збирають під час фандрейзингової кампанії:матеріальні: гроші, необхідні матеріали, подарунки, друковані документи;нематеріальні: людські, інформаційні, юридичні, маркетингові.Вважається, що для ефективного фандрейзингу необхідне систематичне планування, аналіз та звітування, адже це допоможе встановити довіру з донорами та збільшити кількість пожертв. Регулярне звітування: отримати довіру меценатів для своєї роботи може бути складно.Періодичне звітування про те, як були витрачені залучені ресурси та кошти, допоможе здобути довіру та збільшити кількість донорів. Важливо продемонструвати результати фандрейзингової кампанії, адже це допоможе донорам відчути, що їхні пожертви є вирішальними на шляху до досягнення мети. Ефективна комунікація: для кращого залучення фінансування важливо вчасно писати листи-подяки меценатам, адже це допоможе їм відчути значущість кожної гривні, яку вони пожертвували.Вагомим внеском у налагодження стосунків із донорами також може стати регулярна унікальна розсилка з останніми новинами та звітами, адже це допоможе виділитися поміж інших організацій.Креативність і різноманітність: варто завчасно продумати те, як зробити свою фандрейзингову кампанію унікальною та привабливою для нових донорів.Окрім цього, важливо використовувати різні ресурси та платформи для фандрейзингу, адже це може допомогти знайти нову аудиторію та потенційно заохотити більше людей зробити пожертву.Ретельне планування та чітко визначені цілі:це допоможе продумати розв'язання можливих проблем і негараздів завчасно, а також проаналізувати фандрейзингові події для їхньої максимальної ефективності.Необхідно також звернути увагу на те, наскільки детально та змістовно зазначені цілі фандрейзингової кампанії, адже невизначеність може викликати недовіру у потенційних меценатів.Гарно розроблена сторінка для пожертв: через те, що не кожна людина, яка заходить на сторінку організації, має на меті зробити донацію, важливо переконатися, що сторінка для пожертв викликає довіру та бажання пожертвувати свої кошти.У більшості випадків це означає, що сторінка має містити змістовний текст, переконливі фото, онлайн-гарантії безпеки, а також атмосферу щирої подяки за допомогу.Таргетованість у виборі своєї аудиторії: корисною стратегію для фандрейзингу може бути оцінка збору пожертв з перспективи донорів, аби краще проаналізувати власні переваги та недоліки.Варто звернути увагу на те, для якого віку та професії планується фандрейзингова подія, адже це допоможе спланувати її більш сфокусовано, що зазвичай спричиняє більшу кількість пожертв. Фандрейзинг – це справжнє мистецтво, адже його успішність і ефективність потребує багато часу.Проте одним із найголовніших аспектів будь-якої фандрейзингової події є визначення того, чому іншим людям зазначена проблема має бути важливою настільки, що вони матимуть бажання витрати власні кошти або інші ресурси для її вирішення. Фандрейзинг є процесом, який дозволяє багатьом благодійним організаціям діяти для досягнення спільної мети, спрямованої на розв’язання якоїсь проблеми чи, у більш глобальному контексті, покращення нашого життя.Отже, роблячи донацію, навіть сумую у кілька гривень, кожен із нас може допомогти підвищити обізнаність інших про те, що нас турбує. Але для успішного здійснення державного фандрайзингу в нашій країні необхідно не тільки його створення та реалізація, а й прийняття нормативно-правових актів по даному питанню. Висновки та пропозиції. Проведене дослідження показало, що фандрайзинг є досить зручним інструментом активізації соціально-відповідальної взаємодії суб'єктів суспільних відносин. Як правило, фандрайзинговою діяльністю в світі займаються некомерційні організації. Але фандрайзинг може застосовуватися не тільки некомерційними організаціями, а й органами державної влади у формі державного фандрайзингу. Проведене дослідження показало необхідність здійснення державної фандрайзингової діяльності в 5 етапів: планування та розробка проекту; залучення донорів; реалізація проекту, постійний контроль за його реалізацією та аналіз програми державного фандрайзингу. Загалом державний фандрайзинг має ряд незаперечних переваг (особливо інтернет-фандрайзинг) та являє собою перспективний інструмент соціально-відповідальної взаємодії суб'єктів суспільних відносин. Але якнайшвидшого дослідження вимагають питання вдосконалення законодавчої бази та вирішення питань податкової мотивації.

Література

1.Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 688 с. 2.Фандрайзинг: нав.посіб./Чернявська О.В., Соколова А.М. - К.:”Центр учбової літератури”, 2013. - 188 с.

2.Снігульська В. Що таке соціальний фандрейзинг, або як продати громаді участь у добрих справах / В. Снігульська // Газета «Соціальний педагог». – 2009. – № 8.– С. 100–107.

3.Кривоносов А.Д. Основи піарологіі (науки про зв'язки з громадськістю): навчальний посібник для вузів / А.Д. Кривоносов, О.Г. Філатова, М.А. Шишкіна. - СПб.: Роза світу, 2008. - 410 с.

4.Фандрайзинг: основні особливості та форми: метод.посіб. /О.І. Шнирков, І.О. Мінгазутдінов. - 1- ше вид. - К.:Ін-т міжнар. Відн. КНУ ім. Т.Шевченка, 2000. - 50 с.

5.Крупський Т. Пошук ресурсів для діяльності організації (Fund Rasing)/ Т.Крупський. - К.: Коаліція “Свобода вибору”, 2005. - 10 с.

6.Холостова Е.И. Генезис социальной работы в России: учебное пособие. – М.: 2006. – 232 с.

7. Куц С. Фандрайзинг АВС: Посібник для початківців. – К.: Центр філантропії, 2008. – 92 с

8. Комаровський О. В. Фандрейзинг у питаннях, відповідях та цитатах: навч. посіб. / О. В. Комаровський. – Луганськ, 2007. – 54 с

9.Безуглый Э.А., Кутергин Н.Б., Алексеев Н.А. Фандрайзинг: история возникновения и развитие. — Вестник БТГУ имени В.Г. Шухова, 2016. — Вип. №3. — С. 187—190.

10.Ларина Л. Р. Источники финансирования некоммерческих организаций, и управление ими. — Современные проблемы науки и образования, 2013. — Вип. 6.

11.Lester M. Salamon. The State of Nonprofit America. — Washington, DC: Brookings Institution Press, 2012. — С. 10.

12.A Review of investments by The Atlantic Philanthropies in the fundamentals of the U.S. philanthropic sector, 1984 – 2001. — Tony Proscio, 2003. — 77 с.

13.Бадылевич Л.В., Фандрайзинг как средство развития научно-исследовательской деятельности будущих социальных работников: автореф. – Тамбов, 2004. - 23 с.

Для студентів старших років навчання. Автори Яремко Яромир Васильович Дудик Роман Олегович аспірант Гупало Юрій Степанович Пляцко Марія Михайлівна Основною метою є ознайомлення студентів з основами проведення наукових досліджень. Огірко І.В.