Модель та інформаційна технологія апостола

Святіший Отець кожен християнин покликаний бути апостолом

Святіший Отець: кожен християнин покликаний бути апостолом 15.03.2023

Чергові роздуми Папи Франциска з циклу, присвяченого апостольській ревності, зосередилися на загальному покликанню до апостольської місії, яка виражається у розмаїтті служінь та однаковій гідності.Про це пише Vatican News. Що означає сьогодні бути апостолом? Це запитання стало відправною точкою для роздумів, якими Папа Франциск поділився з учасниками загальної аудієнції, що в середу, 15 березня 2022 р. відбулася на площі Святого Петра у Ватикані. На початку чергової катехизи, присвяченої євангелізаційному запалові, він нагадав про те, що слово «апостол» скеровує думку до дванадцятьох учнів, обраних Ісусом, іноді називаємо так якогось святого, подекуди – єпископів. «Але чи усвідомлюємо, що бути апостолами стосується кожного християнина, а тому також і кожного з нас?» – запитав Святіший Отець, звертаючи увагу на те, що ми «покликані бути апостолами, тобто посланими, в Церкві, яку визнаємо апостольською».

Апостол (грец. απόστολος, «посланець») — у Новому Заповіті звання дванадцяти найближчих послідовників, учнів Ісуса Христа. У ранньому християнстві термін позначав проповідників християнства. У Новому Завіті є два основні значення терміна «апостол». У найширшому, загальному розумінні, будь-яка людина, котра може бути посланою Богом через Церкву з певним завданням, незалежно від того, керуватиме вона чи ні (порівняйте Фил. 2:25), може підпадати під визначення терміна «апостол». Це широке значення походить від взаємозв'язку між іменником «апостол» та дієслова грецької мови «посилати».Проте в Новому Завіті значно ширше вживання слова «апостол» у вузькому конкретному значенні — коли йдеться лише про вибрану групу апостолів Христа. Слово, яке зазвичай перекладається як «апостол» (та його варіанти, вираженні іменниками та дієсловами), зустрічається 80 разів у грецькому Новому Завіті. Не менше, ніж у 73 з цих випадків, воно має спеціалізоване та обмежене значення слова.

Покликані і послані на місію

Папа пояснив, що бути апостолом означає «бути посланим на місію». Основоположною подією є та, коли воскреслий Христос посилає Своїх учнів у світ, «передаючи їм владу, яку отримав від Отця, та даруючи їм Свого Духа». Ще одним фундаментальним аспектом є те, що «бути апостолом – це покликання». Так було від початку, коли Ісус «покликав їх за Собою тих, кого хотів, і вони пішли за Ним». Святий Павло у своїх посланнях називає себе: «Павло, покликаний бути апостолом», або «слуга Ісуса Христа, апостол за покликанням». «Досвід дванадцятьох апостолів і свідчення святого Павла кидають виклик також і нам сьогодні, – зазначив Святіший Отець. – Вони запрошують нас перевірити наші наставлення, вибори та рішення на основі наступних точок: все залежить від безкорисливого покликання з боку Бога, Бог обирає нас на служіння, які іноді здаються такими, що перевищують наші здібності або не відповідають нашим очікуванням, на покликання, отримане як безкорисливий дар, потрібно відповідати безкорисливо».

Покликання, яке стосується всіх

У світлі документів Другого Ватиканського Собору, Папа Франциск зазначив, що «християнське покликання зі своєї природи є покликанням до апостольства» (Apostolicam actuositatem, 2). Йдеться про покликання, яке є спільним, як спільною є «гідність членів через відродження у Христі» (Lumen gentium, 32). Отож, це покликання стосується «як тих, хто прийняв таїнство Рукоположення, так і богопосвячених осіб, як і кожного мирянина, чоловіка та жінки». Воно також чинить нас здатними «в активний і креативний спосіб» виконувати власне апостольське завдання у лоні Церкви, «де є відмінності в служінні, але єдність у місії», бо коли апостоли та їхні наступники отримали від Христа уряд навчати, управляти та освячувати Його владою та від Його імені, то миряни теж є учасниками священичої, пророчої та царської влади Христа, а тому мають своє завдання у Церкві та світі (пор. Apostolicam actuositatem, 2).

Переосмислити різні аспекти стосунків

То як Собор розуміє співпрацю мирян та ієрархії? Чи йдеться лише про стратегічні пристосування до нової ситуації? «Жодним чином, є щось, що перевищує непередбачувані ситуації моменту та зберігає свою цінність також і для нас», – відповідає Папа, цитуючи документи Собору «Ad gentes» і «Lumen gentium». Він зазначив, що у світлі єдності місії, відмінності харизм і служінь не повинні ставати причиною появи всередині церковного тіла привілейованих категорій. «Питання однаковості і гідності вимагає від нас переосмислити численні аспекти наших стосунків, які є вирішальними для євангелізації», – зазначив Святіший Отець, заохочуючи замислитися над тим, чи усвідомлюємо, що своїми словами можемо завдати шкоди гідності людей. Чи стараючись вести діалог зі світом, вміємо спілкуватися між собою? Чи вміємо вислухати аргументи іншого? «Дорогі браття й сестри, не біймося ставити собі ці запитання. Втікаймо від марнославства, від марноти позицій. Ці словам можуть допомогти нам перевірити те, як ми переживаємо своє хрещальне покликання, наше буття апостолами в апостольській Церкві, яка призначена на служіння іншим», – підсумував Папа

В Євангелії термін «апостол» був пов'язаний із близьким Апо́стол (грец. απόστολος, «посланець») — у Новому Заповіті звання дванадцяти найближчих послідовників, учнів Ісуса Христа. У ранньому християнстві термін позначав проповідників християнства-колом учнів Ісуса, призначених ним особисто.

Христос покликав дванадцять чоловіків, яких готував до проповідування свого вчення і представництва його у пізніший термін. Імена апостолів першої групи можна знайти в Євангелії від Матвія (Мт. 10:2-4), Марка (Мр. 3:16-19), Луки (Лк. 6:13-16). Кількість апостолів імовірно співвідноситься з кількістю поколінь Ізраїля (Мт. 19:28) і символізувала його оновлення[1].

1. Петро, він же Симон та Кіфа (Кепа).

2. Андрій, брат Петра названий Первозваним, бо був найперше зарахований до Апостолів.

3. Йоан Заведіїв, брат Якова, названий Богословом. Господь Бог назвав його та Якова за їх полум'яну ревність Боанергес – «Сини Грому».

4. Яків (Джейкоб; Джеймс) Зеведеїв син, брат Йоана.

5. Пилип, або Филип.

6. Варфоломій (Бартолом'ю), син Фоломея, і тому названий так. Також має інше ім'я — Нафанаїл (Натанаель).

7. Фома, Хома або Томас, названий також Дідимом, що означає Близнюк: мав сестру-близнючку, або, за іншою версією, був зовні схожим на Ісуса Христа.

8. Матвій, Матит'ягу або Левій, колишній митар.

9. Яків Алфеїв, син Алфея (по-іншому Клеопи), він же Яків Молодший, двоюрідний брат Ісуса Христа.

10. Тадей, він же Юда Фаддей, Левій, брат Якова Алфеєва.

11. Симон Зилот, він же Симон Кананіт. «Зилот» означає «ревнитель».

12. Юда Іскаріот, який зрадив Христа, але його швидко замінив Маттій (не плутати з Левієм Матвієм (Матеєм) (Євангелістом)) Павло, він же Савл (Саул, Шауль) – був покликаний після Вознесіння Ісуса. Він не входив до складу Дванадцяти, але є одним з найшанованіших апостолів у християнстві.

Цитати

Коли ти апостол, то смерть — твоя добра приятелька, що полегшує тобі шлях. Радій, бо день по дневі ти все ближче Життя! Хосемарія Ескріва де Балаґер

Дії апостолів

Книга Дії апостолів (Глави 1-5) повідомляє, що після зіслання Святого Духа в день П'ятидесятниці апостоли почали швидко організувати роботу з євангелізації та розбудови внутрішньої структури християнської громади в Єрусалимі і Юдеї. На місце зрадника Юди був обраний долею Маттій і в тому складі група з 12 апостолів стала на чолі християнської общини. Приблизно в той же час, воскреслий Ісус Христос особисто вибрав як свого апостола Савла з Тарсу, який відтепер буде називатися апостол Павло. Хоча Павло іноді брав участь у засіданнях колегії «Апостолів і старших в Єрусалимі», і мав ті ж права, як і інші апостоли, ніколи не був зарахований до «Дванадцяти», хоча й названий апостолом у власних посланнях (напр. Гал. 1:1). Християнська громада в апостольські часи управлялася колективно групою апостолів, регулюючи всі організаційні та доктрині питання. Апостоли (наприклад, Павло) або призначені ними особи (наприклад, Тимофій, Тит) призначали єпископів та пресвітерів в окремих громадах.

Після смерті апостола Якова через переслідування з боку царя Агріпи (44 р. н.e.) приєднався до групи апостолів, «старші Єрусалиму», у тому числі Яків Праведний, за участю якого було вирішено не обрізати навернених у християнство язичників, однак наказати їм «стримуватися від ідольських жертов та крови» (Дії 15). З часом апостоли покинули Єрусалим і направилися в різні краї з місіонерською діяльністю. Більшість апостолів прийняли мученицьку смерть, за винятком Івана Богослова, наймолодшого з 12 апостолів, що помер близько 100 року власною смертю в Ефесі. У другому столітті слово «апостол» більше не асоціювалось з Управлінням церквою. Апостоли з сімдесяти

Є Ікона «Собор сімдесяти апостолів»

Докладніше: Собор святих сімдесяти апостолів Христових Церковне передання виділяє також Собор святих сімдесяти апостолів Христових (або від 72), до числа яких входять учні Христа та учні його учнів: призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.Лк. 10:1

Більшість імен апостолів від сімдесяти відсутні в Новому Завіті і відомі через Святе Передання. Виняток становлять імена перших семи дияконів, обраних дванадцятьма апостолами (Дії 6:1-6), і імена апостолів від сімдесяти, зазначені в апостольських посланнях. Проте ніде вони прямо не називаються апостолами.

Список сімдесяти апостолів, що приводиться у православному місяцеслові, був складений у V-VI століттях і малодостовірний. До сімдесяти апостолів переказ також відносить євангелістів Марка та Луку, а також до лику «сімдесяти апостолів» були зараховані багато інших, навернених пізніше за їхню велику місіонерську працю (в основному, учні апостола Павла).

Джерела

1 Серафим Слобідський. «Закон Божий» (Підручник для сім'ї та школи). — 3. — Київ :, 2004. — 653 с. — 50000 прим.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Біблія. Старий Заповіт. — К.: Україна, 1992. — 952 с. 2. Біблія. Новий Заповіт. — К.: Україна, 1992. — 296 с. 3. Ващенко В. С. Слово Бог у поезії Т. Г. Шевченка / Василь Ващенко. — Харків: вільна думка, 1992. — № 4/5. — с.7–8. 4. Драгоманов М. П. Шевченко / Михайло Драгоманов. — Львів: світ, 1989. — с. 56–57. 5. Клочек Г. Поезія Тараса Шевченка: сучасна інтерпретація: посібник для вчителя / Григорій клочек. — к.: освіта, 1998. — 238 с. 6. Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя / олександр кониський. — к.: наукова думка, 1991. — C. 45. 7. Костомаров М. і. Спогади про Тараса Шевченка. спогад про двох малярів / Микола костомаров. — к.: Дніпро, 1982 р. — 421 с. 8. Лепкий Б. Мотря / Богдан Лепкий. — к.: Дніпро, 1992. — 461 с. 9. Лепкий Б. Не вбивай. Батурин /Богдан Лепкий. — к.: Дніпро, 1992. — 534 с. 10. Лепкий Б. Полтава / Богдан Лепкий. — к.: Дніпро, 1992. — 484 с. 11. Лепкий Б. З-під Полтави до Бендер /Богдан Лепкий. — к.: Дніпро, 1992. — 266 с. 12. Лепкий Б. Твори: в 2 т. /Богдан Лепкий. — к.: Дніпро, 1992. — т. !. — 861 с. 13. Сулима В. і. Біблія і українська література: навч. посібник /Василь Сулима. — к.: освіта, 1998. — 400 с. 14. Шевченко Т. Г. Кобзар / Тарас Шевченко. — к.: Дніпро, 1987. — 639 с. 15. Академічне релігієзнавство. За ред. А.Колодного. – Львів, 2007. 16. Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового заповіту: із мови давньоєврейської й грецької на українську дослівно наново перекладена. - К., 2002. 17. Білоусенко О. Новий Заповіт. Біблійна історія. - К, 1993. 18. Бодак В.А. Релігія і культура: взаємозв’язок і взаємовплив. – Київ-Дрогобич, 2005. 19. Галлей Г. Біблейський довідник Геллея. - Торонто, 1985. 20.Дарманський П.Ф. Земні джерела "Святого Письма". - К., 1985. 21.Конфесіологія релігії. Колект. монографія. За ред. А.Колодного і Л.Филипович. – К., 2009. 23.Косовський Біблійні оповіді. К.. 1978. 24.Кривельов І.А. Книга про Біблію. - К., І965. 25.Любчик В. Біблійні пророцтва в світі катаклізмів ХХ століття. Монографія.– К., 1993. 26.Павленко П.Ю. Етнічне та універсальне в ранньому християнстві: засади, особливості, тенденції. Монографія. – К., 2009. 27.Ренан Є. Євангелія. Ярославль, 1993. 28.Семаха Є. Біблійна історія Старого Завіту. - К, 1992. 29.Сошенко К. Біблійні мотиви в образотворчому мистецтві України.- К., 2002 30.Сулим. В. Біблія і українська література. – К, 1998 31.Berkouwer G.C., Man: The Image of God, Grand Rapids (Mich.), 1962; 32.Gelin A., L'Homme selon la Bible, P., 1968 (англ. пер.: The Concept of Man in the Bible, L., 1968); 33.Kummel W.G., Man in the New Testament, Phil., 1963; Enc.Kat., t.1, s. 690–94.

Для студентів та аспірантів . Основною метою є ознайомлення з основами проведення наукових досліджень. Огірко І.В. Інтелектуальне колективне навчання