Моделі мистецького оформлення книг

Моделі мистецького оформлення книг

У дослідженні розкрито аспекти дитячої книги України. В роботі досліджуються передумови, історія виникнення та розвитку дитячої книги в Україні та за кордоном; проведено аналіз продукції видавництв і розроблено типологію та класифікацію дитячої книги. Виокремлено структурні рівні дитячої книги (образотворчий, архітектонічний); розглянуто особливості взаємодії художньографічного оформлення та конструктивних рішень дитячих книг; охарактеризовано художньо-технологічні процеси створення дитячих видань. Виявлено національні чинники в дизайні дитячої книги; та модель розвитку дитячої книги України.

Актуальність.

Дитяча книжка – це універсальна скомпонована цілісна система світоглядних концепцій, котра формує загальне бачення світу в дитини й утверджує її соціальну позицію. Сучасна українська книга є важливим чинником інформаційної культури, здатним виконувати навчальну та виховну функції. Водночас вона майже не розглядається дослідниками якості як художньо-естетичний феномен. Не зважаючи на значний інтерес до окресленої теми з боку істориків, книгознавців, педагогів, психологів та інших фахівців, питання дизайну української дитячої книги на системному рівні дотепер ще не розглядалися. Поодинокі дослідження за цим напрямком розпочалися лише на межі ХХ – поч. ХХІ ст. і торкаються виключно дитячої книжки-іграшки. Разом із тим, проблема української дитячого видання потребує ґрунтовного дослідження книги як системного об’єкта, що формується на стику різних областей діяльності в сучасних умовах розвитку інформаційного суспільства. Проте не викликає заперечень, що концентрація наукової думки навколо цієї проблеми здатна допомогти в осягненні сутності книги та її можливостей як об’єкта дизайну – потужного засобу виховання культури особистості та фундаменту для духовного розвитку цілої нації. Питання якісного дизайну дитячої книги в умовах розвитку ринкових відносин в Україні стають все більш актуальними. На сьогодні дитяча книга перетворилася із складової частини дитячої літератури в цілісний самостійний та багатофункціональний дизайн-об’єкт. Книга як модель сприйняття світу дитиною зумовлює необхідність розробки концепції, яка базується на вікових, психологічних особливостях дитини та забезпечує якісний рівень проектування різноманітних типологічних груп дитячих книг. Існуюча класифікація дитячих видань не відповідає реаліям ринку і потребує реформування. Також існує потреба створення універсальної типології дитячої книги з урахуванням співвідношення специфіки сприйняття дитини та функціональноконструктивних рішень. Інтенсивний розвиток науки та впровадження технологічних інновацій обґрунтували необхідність суттєвої ревізії структурних рівнів дитячої книги – змістового, образотворчого, архітектонічного. На перший план у книговидавничій справі України вийшла проблема вирішення елементарної композиційної та графічної узгодженості структурних рівнів з позицій дизайну, у тому числі й підпорядкованості різних компонентів формотворення єдиному архітектонічному задуму. Сучасні умови проектування дитячих книг вимагають відповідної художньої грамотності та здатності створювати естетично-виразну форму з урахуванням національно-культурних традицій та глобалізаційних тенденцій. Пошуки нових шляхів у дизайні дитячої книги України потребують розширення діапазону стилістичних особливостей, художніх засобів, прийомів формотворення та технік виконання в контексті українського менталітету як цілісної системи національних ідентифікаційних ознак. Проблема ідентифікації дитячої книги визначає своєчасність глибокого дослідження особливостей її дизайну в національному контексті й окреслення напрямів формотворення та образотворення дитячої книжки відповідно до засад семантики. Це обумовлює необхідність визначення нової моделі розвитку дитячої книги, яка б забезпечила поєднання структурних рівнів книги на засадах національних традицій у тісній взаємодії зі світовими інноваціями. Окреслена модель спроможна забезпечити гармонійну взаємодію національно-орієнтованого дизайну, які активно проявляють себе у практиці проектування дитячої книги.

Мета роботи – виявлення особливостей дизайну сучасних дитячих книг в Україні. Мета обумовлює розв’язання наступних задач: - проаналізувати ступінь вивчення проблеми у вітчизняних та зарубіжних джерелах; - прослідкувати розвиток дитячої книги у світовому та вітчизняному контекстах та виявити дизайн-особливості сучасної продукції видавництв України; - сформувати типологію та класифікації дитячої книги; - виділити структурні рівні дитячої книги та розглянути її як продукт синтезу вербальної та графічно-зображальної інформації; - визначити художньо-естетичні та технологічні аспекти проектування; - проаналізувати взаємодію національних та глобалізаційних чинників у дизайні дитячої книги у взаємозв’язку з інноваційними напрямами, принципами та засобами проектування; - окреслити та запропонувати для професійного розгляду модель дитячої книги. Об’єкт дослідження – дитяча книга України як носій інформаційновиховних, художньо-естетичних і технологічних якостей продукту національної культури. Предмет дослідження – принципи проектування та професійні засоби створення вітчизняної дитячої книги. Хронологічні межі дослідження. У роботі розглядається дизайн дитячої книги за часів державної незалежності України (1991–2015 рр.). Але до аналізу залучені зразки книг (від ІІІ-го тис. до н. е. – до кін. ХХ ст.), які дозволяють виявити дизайн-особливості дитячих видань на різних етапах розвитку. Географічні межі дослідження. У дослідженні розкрито художнє оформлення дитячих книг України. Для порівняння проаналізовано досвід проектування дитячих видань провідних країн. Вибір даного емпіричного матеріалу обумовлений провідним положенням цих країн у проектуванні дитячих книг. Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та вирішення задач дослідження було використано такі методи: історичний, мистецтвознавчий, узагальнення та систематизації, моделювання, прогнозування. У дослідженні задіяні друковані літературні та графічні матеріали, візуально вивчено зразки різних видів дитячих книг. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше: - розглянуто дитячу книгу України як продукт синтезу різних видів художньо-мистецької діяльності, а також переплетенні структурних рівнів: змістового, образотворчого, архітектонічного; - подано бачення дитячої книги в Україні з урахуванням впливу національних тенденцій; - розроблена система дитячих книг, що базується на способах представлення інформації – друкованому та альтернативному; - запропоновано модель дитячої книги, яка окреслює її національні чинники. Теоретичне значення роботи полягає в тому, що результати можуть бути використані у роботах, пов’язаних із проектуванням дитячих книг, у процесі розробки вітчизняного дизайну, а також як предмет для обговорення у професійному середовищі.

Практичне значення роботи.

Результати можуть бути використані у практиці проектувальників дитячих книг і для вирішення художніх проблем у процесі створення поліграфічних видань, що базуються на представлення інформації та розвитку дитячої книги, яка враховує національні чинники. Проблеми формування дитячої літератури в контексті книговидання та культурного життя України почали досліджуватися з другої половини ХХ ст. Увага приділялася питанням української книжкової графіки, ілюструванню та колористиці. Вивчення проблем заклало основу для проектування дитячої книги. Дослідження дитячої книги ХХ – поч. ХХІ ст. переважно торкнулися дитячої книжки-іграшки. Аспекти книжкового дизайну засвідчили проектування дитячої книги до інтелектуальної дорослої естетики, необхідність розширення ігрових функцій, використання інноваційних технологій та матеріалів. Дотичними до теми дослідження стали публікації, що дозволили розглянути книгу як модель сприйняття дійсності дитиною. Активне поширення у проектуванні дитячої книги України засвідчили пошуків національної ідентифікації. Доведено, що проблема української дитячого видання в сучасних умовах розвитку інформаційного суспільства висвітлювалась лише фрагментарно і не стала предметом ґрунтовних досліджень. В умовах відсутності досліджень з дизайнпроектування української дитячої книжки залишається невизначеною й модель її розвитку. В свою чергу, це дозволяє реалізувати потенціал дитячої книжки в Україні та вивести її на світовий рівень. Такий стан справ вимагає нової постановки питання, яке передбачає моделювання книги як системного об’єкта і його проектування на стику різних областей діяльності.

Досягнення мети та вирішення завдань здійснювалося шляхом застосування послідовної методології дослідження, яка базується на використанні методів: моделювання та проектного прогнозування.

В рамках мистецтвознавчої парадигми були задіяні методи композиційного, художньо графічного, функціонального, конструктивно-технологічного, ергономічного аналізу. Базовим підґрунтям даної роботи стали наукові видання з різних галузей науки, мистецтва, і вони розглядалися опосередковано. Використані в дисертації джерела інформації можна розділені на такі групи: 1) друковані джерела інформації наукового характеру (монографії, дисертації, збірники наукових праць, матеріали конференцій); 2) інформаційні джерела інформації (каталоги та матеріали виставковоярмаркової діяльності); 3) інтернет-ресурси. Вивчення фундаментальних наукових праць, аналіз фахових видань і публікацій, розгляд значної кількості типологічно різноманітних зразків дитячих видань засвідчили стан наукової розробки теми і, відповідно, актуальність дослідження дитячої книги України. ЕВОЛЮЦІЯ ДИТЯЧОЇ КНИГИ УКРАЇНИ: ЕТАПИ РОЗВИТКУ, ТИПИ ВИДАНЬ, КЛАСИФІКАЦІЯ Представлено дослідження розвитку дитячої книги у вітчизняному контекстах та проведено аналіз продукції видавництв; розглянуто дитячу книгу як модель сприйняття світу дитиною; запропоновано типологію та представлено низку класифікацій дитячої книги. Основні етапи формування дитячої книги в Україні розглядається дитяча книга у вітчизняному контекстах. Проведені дослідження засвідчили, що розвиток основних етапів формування дитячої книги в Україні здійснювався синхронно. Встановлено, що еволюція дитячої книги України відбувалася впродовж п’яти етапів у контексті світових інновацій. На першому етапі (рукописний етап, Х – ХІІ ст.) дитячі книги були тісно пов’язані з релігією; мали найпростішу форму кодексу й оформлювались невеликою кількістю зображень. У ХІ – ХІV ст. з’являються рукописні посібники навчально-пізнавального спрямування, які окрім навчальної функції виконували й виховну. Другий етап (друкарський період ХІІІ – ХV ст.) характеризується поступовим переходом від рукописної книги до друкованої. В основі її формотворення лежав змістовий аспект, що визначав навчальну функцію книги. У ХVІ – ХVІІІ ст. з’являється значна кількість друкованих книг для дітей (абеток, букварів, граматик) і розширюється перелік жанрів дитячої літератури (настанови, бесіди, повчання). Третій етап (ХVІІ – ХVІІІ ст.) характеризується виділенням дитячої літератури в окрему групу та розширенням її типологічного й тематичного складу (довідники, словники, енциклопедії). У цей період прослідковується ускладнення конструктивної основи та поява нових різновидів книг. Масове видавництво дитячих книг ХІХ – поч. ХХ ст. (четвертий етап) супроводжується подальшим розширенням конструктивних різновидів дитячих книжок на фоні інтенсивного розвитку типографських і технологічних інновацій. Кін. ХХ – поч. ХХІ ст. (п’ятий етап) ознаменувався посиленням ролі книги в суспільстві. Відзначено динамічний поступ дитячої книги, що пов’язано з розвитком виробничих потужностей та втіленням інноваційних технологій. В Україні ця тенденція має характер, що пов’язано з нестабільністю та відсутністю висококваліфікованих спеціалістів. Розвиток дитячої книги у період становлення української держави. Аналіз розвитку вітчизняної дитячої книги засвідчує низку відмінностей, пов’язаних із економічними подіями. На етапі розбудови України відбувається подолання стереотипів, становлення національного середовища, з’являється бачення дизайну дитячих книг. Виділені періоди розвитку вітчизняної дитячої книги (рукописний ХІ – ХV ст.); період становлення друкарства (ХVІ – ХVІІІ ст.); період поширення та розквіту друкарства (ХІХ – ХХ ст.); період запровадження інноваційних технологій (кін. ХХ – поч. ХХІ ст.)) засвідчили особливості процесу формування національних традицій у сфері книговидавництва. Встановлено, що важливою особливістю книги є процес синтезу методів та технологій із пошуками художнього образу. Проте цей розвиток відбувається темпами. Художнє оформлення видань здійснюється на основі врахування вікових особливостей дитини, її сприйняття. На початку ХХІ ст. проектування дитячої книги пов’язане з охопленням усіх вікових категорій. Відбувається впровадження інновацій, що базуються на використанні новітніх технологій та матеріалів, запроваджуються нові види книг, які характеризуються багатофункціональністю. Видавництва дитячої книги за часів державної незалежності (1991–2015 рр.). Доведено, що дизайн дитячої книги в Україні зростає темпами. Втім, з кожним роком збільшується загальна кількість видавництв, що застосовують нові методи оформлення дитячих книг. Видання дитячої літератури в Україні поширюється: найбільша кількість спеціалізованих видавництв зосереджено у Центральній, Східній та Західній Україні. Вони забезпечують виготовлення широкого спектру дитячих книг за типологічними та функціональними критеріями. Книги для дітей дошкільного віку характеризуються ігровим спрямуванням. Переважно виготовляють навчально пізнавальні дитячі видання для середнього та старшого шкільного віку. Перевагу створенню художньої та літератури надають видавництва України. Показано, що активне використання інновацій забезпечило появу різних конструкцій дитячих книг ігрового спрямування. Хоча саме такі інноваційні розробки презентують новий етап розвитку вітчизняної дитячої книги. Книга є як модель сприйняття світу дитиною. На етапі зміни дитячої книги, появи інновацій, важливо підкреслити значення книги в процесі формування дитячого світогляду. Доведено, що книга для дитини виступає моделлю сприйняття світу. Ця модель формується через інтерпретацію призначення, визначає основу видання та появу нових видів дитячих книг. Освітньо-пізнавальна функція історично визначала релігійну, навчальну, художньо-естетичну концепції та стала основою навчально-пізнавальних видань та моделювальних видань. Синтез описаних функцій окреслив явище мультифункціональності, яке стало домінантною характеристикою електронних видань, а посилення взаємодії книги з дитиною забезпечило підвищення комунікативності. Підрозділ 2.4. «Типологія дитячої книги». Функціональність, конструктивні та технологічні особливості визначили типологію дитячої книги, яка формується на основі типологічних одиниць: рід (дитяча книга як об’єкт дизайну), вид (за способом представлення інформації), підвид (за функціональною особливістю), типологічна група (за функціональноконструктивними особливостями), типологічна підгрупа (за конструктивними особливостями). За способом представлення інформації виділено три види дитячої книги: друкований (друкована інформація), електронний (електронна віртуальна інформація) та альтернативний (книга як засіб комунікації у предметно-просторовому середовищі) формати видання. За функціональними особливостями виділено п’ять підвидів дитячих видань (друковане навчальнопізнавальне видання, друковане ігрове видання, друковане творчомоделювальне видання, електронне мультифункціональне видання, альтернативне комунікативне видання), що засвідчили розширення функцій дитячої книги. Функціонально-конструктивні особливості окреслили появу типологічних груп у друкованому (книга-кодекс, карткова книга, книгарозмальовка, книга-саморобка, книга-конструктор, книга-трансформер); електронному (аудіовидання, мультимедійне видання та інтерактивне видання) та альтернативному (книга-промисловий виріб, книга-середовище) форматах видань. Кожна типологічна група розділяється на типологічні підгрупи за конструктивними особливостями, що окреслює різноманітність проектних підходів до створення кожного видання. Класифікація дитячої книги». У межах типології здійснено класифікацію дитячої книги за віковим критерієм (книги для дошкільного віку, молодшого шкільного віку, середнього та старшого шкільного віку), за способом сприйняття (візуальні, звукові, тактильні, густусні, ароматні дитячі книги) та за способом роботи з книгою (перегортання, складання/розкладання, вмикання/вимикання. Типологічна та класифікаційна різноманітність дитячих книг потребує переосмислення професійних підходів до розробки концепцій і засобів проектування, оновлення технологій створення, що забезпечить конкурентоздатність даного виду продукції. У РОЗДІЛІ 3 «ПРОФЕСІЙНІ АСПЕКТИ ДИЗАЙНУ ДИТЯЧОЇ КНИГИ» виділено структурні рівні дитячої книги (змістовий, образотворчий, архітектонічний); розглянуто особливості взаємодії шрифту, художньографічного оформлення та конструктивних рішень дитячих книг; охарактеризовано художньо-технологічні процеси створення дитячих видань. «Структурні рівні дитячої книги» визначено, що дитяча книга як цілісний об’єкт синтезує в собі три основні структурні рівні – змістовий, образотворчий та архітектонічний. Змістовий рівень як носій вербальної інформації віддзеркалює головну ідею (концепцію) твору та є основою проектування дитячих книг. Образотворчий рівень реалізується через графічно-зображальну інформацію (ілюстрація, шрифт, декоративні елементи), тісно пов’язану із змістом. Архітектонічний рівень ґрунтується на змісті літературного твору, який визначає художньо-проектні особливості образотворчого рівня, та забезпечує утворення об’ємно-просторової форми дитячого видання. Вказано, що книга як дизайн-об’єкт є результатом органічного синтезу структурних рівнів, які визначають загальний характер генерації тенденцій у проектуванні дитячої книги. «Книга як продукт синтезу літературної та художньопроектної творчості». Доведено, що кожен із структурних елементів видання (шрифт, зображення, об’ємно-просторова форма) є важливим для визначення сутності дитячої книги. «Роль шрифту в типологічному різноманітті дитячої книги». Вербальна інформація передається через типографські (набірні, текстові), декоративні та акцидентні шрифти. Розмір, накреслення, композиція шрифтової інформації визначається змістом, залежить від віку дитини та виду видання. У друкованій книзі застосовується класична статична типографіка – графічне оформлення друкованого тексту засобами набору та верстки; в мультимедійній та інтерактивній – кінетична, яка оперує засобами анімації форми (формальна трансформація), простору (просторова трансформація), кольору (кольорова трансформація). «Ілюстрація: інформативно-пізнавальні та емоційно-художні аспекти». Наголошено, що ілюстрація як активний інформаційний канал пов’язаний із віком дитини, визначає характер сприйняття книги, відіграє важливу роль у формуванні проектної концепції видання. Художньо-технічні особливості виконання ілюстрацій визначають їх типи (шрифтовий, предметний, сюжетно-тематичний, орнаментально-декоративний, символічний). Пошуки нових методів імітації об’ємності та стилістики в межах площини аркуша друкованої дитячої книги здійснюються шляхом застосування традиційних (графічні, живописні) та новаторських (аплікація, витинанка, пластилінова пластика, колаж, комп'ютерна графіка) способів. Вихід за межі аркуша відбувається за рахунок конструктивних змін об’ємно-просторової структури зображення (площинні та рельєфні (барельєфна, горельєфна) ілюстрації). Прагнення до динаміки в ілюстрації реалізується через використання програм комп’ютерної графіки та набуває поширення в ілюструванні електронних форматів видань. В електронному форматі видання ілюстрація стає мультимедійною й акумулює аудіо-, відео-, графічну та анімаційну зображальну інформацію, збільшуючи можливості інтерактивної взаємодії книги з читачем. Ілюстрація в альтернативних виданнях матеріалізується в середовищі як декоративний елемент (книга-промисловий виріб) або виступає як засіб організації предметно-просторового середовища (книга-середовище). Образотворча концепція альтернативних дитячих видань синтезує в собі площинну та об’ємну ілюстрації і комп’ютерні технології. «Конструктивні рішення дитячої книги». Доведено, що розвиток структурних рівнів друкованої дитячої книги відбувається шляхом поступового переходу площини в об’єм, що засвідчують трансформації книжкового блоку та ілюстрацій. Трансформація книжкового блоку передбачає три конструктивні системи: 1) один книжковий блок; 2) поєднання декількох книжкових блоків (один під одним, один біля одного, один в одному); 3) розкладний книжковий блок. Трансформація ілюстрацій забезпечує формування конструкції видання та передбачає площинну (відбувається на поверхні площини розвороту) й об’ємну (перехід зображення в об’ємно-просторову структуру) трансформації. На відміну від конструктивних пошуків друкованого видання, в електронному (мультимедійне, електронне, інтерактивне) – конструкція дитячої книги віртуалізується або повністю зникає (аудіовидання). Виявлено, що імітація властивостей та ознак матеріальної друкованої книги у електронних виданнях відбувається засобами відео-технологій. Показано, що у електронних форматах видань матеріальність книги відсутня; внутрішній зміст моделюється у віртуальному середовищі, а альтернативний формат видання набуває реальної предметності через реалізацію в середовищі. Підрозділ 3.3. «Процес художньо-технічного проектування дитячої книги». Розглянуто інструментарій та матеріали у виготовленні дитячих видань, виявлено технологічні складові творення дитячої книги. Гармонійне поєднання структурних рівнів у дитячому виданні здійснюється засобами художньо-технічного інструментарію проектування через поєднання матеріалу та конструкції. Сьогодні на українському ринку найбільш поширеним матеріалом для виготовлення друкованих дитячих книг залишається папір та картон (книгакодекс, карткова книга, книга-панорамка, книга-гармошка). Вплив інноваційних світових тенденцій та пошук нових виразних можливостей у дизайні дитячої книги в Україні призвів до розширення асортименту матеріалів, нетрадиційних для книговиробництва (дизайнерські види картону, тканина з натуральних волокон, хутро, дерево, пластик, поліетилен та їх поєднання). «Технологічні складові творення дитячої книги». Творення дитячої книги передбачає тісне переплетення технологічних процесів виготовлення поліграфічної продукції, електронних продуктів, промислових виробів та дизайну середовища. Професійні аспекти формотворення книги базуються на використанні дизайнером як універсальним фахівцем різноманітних матеріалів, конструкцій та технологій, що розвиваються в контексті глобалізаційних та національних тенденцій. «СУЧАСНІ ПРИНЦИПИ І ПРИЙОМИ ФОРМОТВОРЕННЯ ДИТЯЧОЇ КНИГИ УКРАЇНИ» виявлені глобалізаційні та національні чинники в дизайні дитячої книги; виділені інноваційні технології в її проектуванні, обґрунтовано модель розвитку дизайну дитячої книги. «Глобалізаційні та національні чинники в дизайні дитячої книги». З’ясовано, що розвиток дитячої книги України відбувається в контексті світових інновацій, а глобалізаційні процеси торкаються змістового, образотворчого, архітектонічного структурних рівнів дитячої книги. Змістовий аспект глобалізації, проявляючись у трансформації жанрового (копіювання сюжетів та образів страшилок, коміксів, дитячих детективів, фентезі) та мовного (використання перекладних творів) світового простору, призводить до нівелювання певних рис національної літератури. Негативний вплив змістового навантаження на формування образотворчої та конструктивної основи дитячої книги можна помітно пом’якшити шляхом використання народних тем та сюжетів, органічного мовного простору та усталених звичаїв організації твору. Це дозволить зберегти національні ознаки у змістовому аспекті як сутнісної основи формування дитячої літератури. Глобалізаційні світові тенденції на образотворчому рівні торкаються типографіки та елементів ілюстрування. Виявлено, що для процесів глобалізації показовим є використання стандартизованих шрифтів у графічних програмах. Пошуки оригінальної шрифтової стилістики поодинокими українськими видавництвами засвідчує наявність високого проектного потенціалу майстрів графічного дизайну. З’ясовано, що створення типографіки дитячих книг відбувається наступними шляхами: 1) використанням шрифтових форм, що вже існують; 2) оновленням першоджерел шрифтової графіки; 3) творчою трансформацією нових акцидентних форм. Невід’ємною складовою національного дизайну дитячої книги стає застосування традиційних українських шрифтів. Доведено, що глобалістичні тенденції ілюстрування проявляються у використанні колажу (від політипажу до змішування стилів), запозиченні з іноземних видань художньо-графічних елементів популярних в останні роки стилів (мінімалізм, примітивізм, гіперреалізм). Ці тенденції також віддзеркалюються в застосуванні комп’ютерної графіки (прийоми поєднання унікального матеріалу зі стандартизованою комп’ютерною обробкою) та способах (імітація ручних технік ілюстрування, фактури) роботи над ілюстрацією. Наголошено, що рушієм глобалізаційного процесу також виступає тривимірна графіка, котра активно впроваджується для створення зображень на площині екрану (інтерактивні книги з 3D-сценами) або аркуша друкованої продукції (друковані видання). Проте на образотворчому структурному рівні українських дитячих видань спостерігається збереження національних рис, що втілюються через ретельну деталізацію елементів навколишнього середовища та гармонійне поєднання ілюстрації й тексту в заповненні сторінкового поля. Досліджено, що кожна із п’яти типів ілюстрацій (шрифтова, предметна, орнаментально-декоративна, символічна, сюжетно-тематична) містить прояви національних ознак (використання українських графем, образів, стилістики народного декоративного мистецтва, етнічних символів). Разом з тим, вказано, що процес проектування української книги на архітектонічному рівні здійснюється під впливом глобалістичних тенденцій. Варіативність та багатофункціональність нових конструктивних форм дитячих книг присутня на українському ринку, головним чином, за рахунок досягнень світових видавничих технологій, інженерії та комп’ютерних інновацій. У роботі розмежовано дві ідеологічні концепції розвитку дизайну дитячої книги України: зосередження на національних традиціях та залучення проектно-культурних досягнень інших країн. Так, видавництва Західної та Центральної України широко використовують традиційні для українського дизайну прийоми оформлення дитячої книги. У дизайні видань Східної та Південної України спостерігається мультикультурне поєднання художньо- проектних концепцій. Дизайн, претендуючи на глобальну значущість, усе більше відокремлюється від національних коренів, що призводить до втрати самобутності та національно-культурної ідентичності. Поштовхом до прогресивного розвитку українського книжкового дизайну має стати повернення до національних джерел у синкретичної взаємодії з передовою світовою практикою. У підрозділі 4.2. «Інноваційні технології проектування і виробництва» виявлено присутність базисних та удосконалених інновацій за ступенем новизни в дитячій книзі. Базисний тип інновацій реалізується через відкриття та винаходи у сфері техніки й технологій, є абсолютно унікальним й забезпечує формування нових видів дитячих книг (друковані, електронні, альтернативні формати видань). Удосконалений тип інновацій передбачає якісне поліпшення тих чи тих характеристик видання (зміна конструкції, додаткових елементів, матеріалів) та окреслює появу підвидів, типологічних груп та підгруп. Доведено, що однією з найбільш поширених інноваційних тенденцій удосконаленого типу в дизайні друкованих видань є трансформація дизайнформи на основі матеріалів (барвники, їстівні матеріали, розроблені в контексті питань екологічності) та конструкції (анімування елементів, використання оптичних та електричних явищ). Застосування удосконалених інновацій технічного характеру (комбінування друкованої книги з електронним пристроєм, проеціювання зображень, трансформація зовнішньої форми електронної книги, створення ілюзії перебування в просторі книги за рахунок матеріальних і віртуальних інсталяцій, технічна театралізація) призводить до зближення друкованої, електронної та альтернативної форм видань та утворення їх комбінацій. У тексті розділу акцентується увага на візуальності, анімаційності, інтерактивності та віртуальності як основних принципах у проектуванні дитячої книги. Ці принципи засвідчили перехід імітації об’єму на площині до матеріалізації візуальних образів книги в реальному та віртуальному середовищах, що є важливим з точки зору психо-емоційного розвитку дитини. Підрозділ 4.3. «Модель розвитку дизайну дитячої книги: програмні засади та професійні засоби». Розроблено модель формування конкурентоспроможного дизайну дитячої книги на основі новітніх досягнень науки та збереження при цьому глибинної сутності української культури. Модель схематично представлена у вигляді циліндра. Її основою є вертикальна вісь, що виступає уособленням національної складової як тісного переплетення змістового, образотворчого, архітектонічного структурних рівнів книги. Існування в постійному контакті зі світовими інноваціями (базисними та удосконаленими), які проходячи крізь усі структурні рівні, забезпечує зміни на кожному з них. Горизонтальні перерізи циліндра – це морфологічні частини дитячої книги (види, підвиди, типологічні групи, підгрупи), які утворені внаслідок перетину національної та глобальної складових, що динамічно розвиваються, рухаючись вздовж центральної вісі вгору. Створена концептуально-схематична модель розвитку дитячої книги дозволяє визначити пріоритетні аспекти проектування, а саме: 1) збереження та прогресивний розвиток української культурної автентичності, національних традицій та специфіки світосприйняття в графічно-зображальних елементах (типографіці, ілюстраціях, декорі); 2) використання світових інновацій у конструкціях, інструментах, матеріалах, опанування передових інтерактивних та мультимедійних технологій проектування; 3) активізація власного інтелектуально-творчого та виробничого ресурсу. За дотримання цих умов сучасна українська дитяча книга має реальні шанси стати якісною та конкурентоздатною на світовій арені.

Мистецьке оформлення дитячих книг

Ілюстративна культура сучасної дитячої книги: видавничі норми й читацькі вимоги Дитяча література – особливий тип видань, який відрізняється від всіх інших жанрів і категорій літературної творчості. Досвідчені письменники та видавці стверджують, що написати книгу для дітей є найбільш складною формою літературної творчості, адже діти не сприймають фальш і мають особливий світогляд. Тож створити те, що їм сподобається, дуже складно [7]. Ілюстративне оформлення є дуже важливе, адже саме з перших книг діти починають розвиватися, у них формується уявлення про світ. Створення оптимального й цікавого ілюстрованого наповнення у дитячій літературі – важлива складова редакційно-видавничого процесу над дитячою книгою. Усі учасники цього процесу (видавець, художній редактор, дизайнер, більдредактор) беруть на себе велику відповідальність, адже створюють видавничий продукт для особливої читацької аудиторії, а тому повинні дотримуватися всіх вимог, регламентованих як чинними видавничими стандартами, поліграфічною специфікою, так і гігієнічно-санітарними нормами, психологічновіковими особливостями, читацькими запитами дитячої аудиторії тощо. Сьогодні важливо сформулювати основні вимоги, які ставлять фахівці видавничої галузі при підборі ілюстративного наповнення книг для дітей. Науковці у вивченні особливостей редакційно-видавничого виконання дитячої літератури обов’язково торкаються питання ролі й функціонального навантаження ілюстрацій. Зокрема, Є. Огар, яка комплексно проаналізувала проблеми видавничої підготовки дитячої книги [4], а також з’ясувала функціонально-комунікативні аспекти мови дитячого літературного дискурсу [5], зауважила про важливе місце ілюстративного матеріалу в цьому типі видань: «Ілюстрація у виданні для дітей повинна виступати образотворчим втіленням персонажа, явища, події, описаних автором за допомогою слів; іншими словами – виконувати інтерпретаційну функцію» [4-14]. Відтворення ілюстративних елементів у дитячій літературі дослідила А. Здражко [3]. Дизайну оформлення української дитячої книги на прикладі казок приділено увагу в публікації А. Харченко [10]. Про сучасний погляд українського художника-ілюстратора пише В. Олійник [6]. До питання ілюстративного фактажу в дитячих виданнях звертаються С. Гавенко та М. Мартинюк, проводячи кваліметричний аналіз поліграфічного виконання дитячих видань українського книжкового ринку [2]. Незважаючи на вказані розвідки, усе ж відсутні систематизовані студії, які чітко окреслювали б основні норми підготовки ілюстрацій суто в дитячих виданнях. У зв’язку з цим наше дослідження є актуальним. Мета публікації – систематизувати й проаналізувати основні вимоги, які ставлять до ілюстрацій у книгах для дітей. Ілюстрація – зображення в книжці або журналі, що пояснює, відтворює зміст тексту; малюнок [8, 9]. Ні в кого не викликає сумнівів те, що у дитячих виданнях повинні міститися ілюстрації, адже вони є необхідним компонентом книги. Зображення повинні бути добре продуманими, вони мають відповідати змісту казки чи вірша. Ілюстрація в дитячому виданні – це не лише «обличчя» книги, але й особливий художній комплекс, який виокремлює цей тип видань ізпоміж іншої книжкової продукції, якому має бути приділена максимальна увага з боку редакторськовидавничого колективу. Потрібно правильно вибрати відповідну манеру ілюстрування, окреслити способи розкриття змісту ілюстрацій, визначити оптимальне співвідношення в поданні основних і другорядних деталей, їхнього колірного і форматного вирішення [4-8]. Специфіка роботи над дитячою книгою полягає в тому, що часто ілюстрування видання випереджає процес підбору тексту, адже відомі у видавничій практиці випадки, коли спочатку дитячу книгу оформлювали ілюстраціями, а потім відповідно до їхнього тематичного наповнення вміщували текстову частину. Опитування, проведене серед респондентів дитячого віку, засвідчило, що діти перед ілюстраціями у книзі ставлять такі основні вимоги: малюнки повинні бути насамперед гарними, яскравими, веселими, добрими і зрозумілими, а герої – ніби живими [4-7]. Книжкова ілюстрація формує художній смак, фантазію. Коли ми створюємо картинки у книгах, ми обов’язково повинні враховувати і вік дитини, щоб дійсно правильно зрозуміла те чи те зображення. Найперше дитячу увагу привертає обкладинка або палітурка в книзі, тому вона повинна бути яскравою і красивою, щоб заінтригувати маленького читача. Художник-ілюстратор обов’язково мусить дотримуватися певного балансу, оскільки темна, нецікава картинка навряд чи сподобається дитині і, навпаки, відштовхне її від книги. Ілюстрації допомагають краще розтлумачити текст. Адже дітки дошкільного віку спочатку роздивляються малюнки у книгах, а потім вже сприймають текст самі або за допомогою батьків. Також завдяки малюнкам дитина краще уявляє прочитане. До ілюстрацій є певні вимоги, яких повинні дотримуватись художники-ілюстратори [1]. Головна умова вдалого підбору ілюстративного наповнення літератури для дітей полягає в дотриманні вікових особливостей, адже з віком вимоги реципієнта до змісту, структури, розміщення, кольорової гами змінюються. Видання, залежно від вікової категорії читачів, поділяють на чотири групи: для дітей віком до 5 років; від 6 до 10 років; від 11 до 14 років; для підлітків від 15 до 18 років. Ілюстрованість видання для першої групи рекомендовано не менше 75 %. Ілюстрації повинні займати не менше 50 % сторінки книги. Для другої групи ілюстрованість видання визначають не менше 30 %. Відстань від малюнка до текстівки повинна бути не менше 6 мм. Для третьої групи видань допускається розміщення ілюстрацій на берегах (окрім корінцевого) за умови збільшення берега на 30 %. Відстань від ілюстрації до текстівки теж мусить бути не менше 6 мм. Примірники видання четвертої групи повинні бути забраковані за наявності дефектів відтворення ілюстрацій, коли неможливе сприйняття зображення: багато забитих фарбою ділянок зображення, здвоєний друк, несуміщення фарб; неправильно розміщені зображення, наявність дзеркального зображення ілюстрацій. Відстань від ілюстрації до текстівки повинна бути не менше 6 мм [1]. Потрібно також враховувати вікові етапи в особливостях сприймання дитиною образотворчого мистецтва. Одну з основних ролей у книгах для дітей відіграє колористика ілюстративного ряду, адже колір виступає художньо-образним, естетичним і комунікативним засобом впливу. Кольорові зображення у виданні повинні бути насичені, інтенсивні та зберігати всі відтінки. Фарби на картинці мають бути суміщені. Ілюстрація повинна бути обов’язково чіткою, однакової контрастності як в одному примірнику, так і в усьому тиражі. Перевагу варто надавати природнім кольорам, адже дитина через кольорову гаму буде сприймати світ реальним. Аби сформувати у маленького читача почуття національної ідентичності, риси патріотизму, потрібно наповнювати сучасну дитячу літературу кольорами української символіки. Художньо-естетична культура у дитячій літературі сформована на підборі найбільш оптимальних для такої категорії ілюстрацій, які диференційовано на певні різновиди. Є. Огар із цього приводу слушно зауважує, що образотворчий ряд у виданнях для дітей може бути представлений науковопізнавальними та художньо-образними ілюстраціями. Зображення у дитячих книгах виконують інтерпретаційну, пізнавально-навчальну, виховну, естетичну, доповнювальну функції [4,10]. Дослідниця переконана, що «окремі предмети в образотворчому оформленні дитячої художньої книжки повинні «до дрібничок» відповідати їхньому словесному опису. Маленькі глядачі абсолютно серйозно ставляться до створеного фантазією художника умовного світу, перевіряють його на справжність» [4-8]. Адже дійсно, кожна дитина у книзі найперше розглядає ілюстрацію і ставиться прискіпливо до різних невідповідностей, декоративності в зображенні предметів, до написаного в тексті. На жаль, така практика в сучасній літературі для дітей дуже поширена, що часто викликає недовіру маленької людини до книги, а відповідно й до світу, який її оточує. Картинки у книзі повинні бути вміщені так, щоб маленький читач разом із казковими героями і персонажами, зображеними на малюнках, зміг безпосередньо відчути атмосферу художнього світу, яка панує в тексті. Важливо, щоб ілюстративна концепція дитячого видання була не лише добре продуманою, креативною, але також новою й передовсім оригінальною. Малюнки у сучасній книзі для дитини повинні носити новаторський, нешаблонний характер, аби захопити маленького читача й певний частримати його увагу. Позитивно, коли художнє оформлення дитячого видання не лише ідентичне зображуваному, але й також виконує такі не менш важливі умови: акцентуація на основних деталях; пояснення незрозумілих на основі прочитаного тексту речей; розвиток дитячої спостережливості, мислення, кмітливості; зорове розширення світосприймання; відчутний вплив на емоційну сферу малюка, щоб сформувати власне ставлення до зображуваного тощо. Ілюстрація мусить передавати загальну оцінку ситуації у творі, наштовхувати маленького реципієнта на власні думки й ідеї. Дослідники впевнені, що ілюстрації також долучають дитину до культури мистецтва загалом і книжкового мистецтва зокрема, адже формують відчуття кольору, форми, гармонії, ритму, пропорції [4-9]. У вдалому підборі ілюстративного наповнення не менш важливо також вибирати тих художників-оформлювачів, які користуються популярністю у видавництв, що спеціалізуються на дитячих виданнях, адже роботи не всіх відомих художників підходять для дитячих книг. Ю. Федіна, досліджуючи пізнавальну, виховну, естетичну, компенсаторну (допоміжну) функції ілюстрації дитячої книги та особливості її сприймання дітьми дошкільного віку, розробила педагогічні й мистецькі вимоги до ілюстрування дитячого видання, а саме: тісний зв’язок малюнка зі змістом літературного твору, образне, реалістичне розкриття його ідей, явищ життя, опора на образність дитячого мислення, відповідність ілюстрації жанру літературного твору; реалістичний і динамічний характер малюнка, чіткість його контурів, яка дає гарне відмежування предметів від простору; емоційна жвавість, веселість, динамічність образів у малюнку, використання художником рухів у малюнку, жестів героїв; яскравий колорит малюнка, в якому поєднання кольорів може бути реалістичним або казковим; простота та чіткість композиції, розташування головних героїв у центрі і на передньому плані, на задньому плані – оточення нейтральне, яке не відволікає увагу дитини [9-11]. Отже, обов’язково потрібно дотримуватися всіх вимог щодо оформлення ілюстративної складової дитячої літератури. У такому випадку книги будуть добре сприйматися як дітьми, так і їхніми батьками. Перспективним у цьому напрямку дослідження може бути вивчення ілюстративного наповнення дитячої літератури на матеріалі конкретних видань, які сьогодні представлені на українському книжковому ринку.

Наукова проблема, що визначає спрямування запропонованого дослідження, стосується, передусім, особливостей образів героїв української дитячої літератури, створених у дитячій ілюстрованій книзі засобами образотворчого мистецтва. Проведена робота мала на меті дослідити їх репрезентації, які відбувалися під впливом соціокультурних змін другої половини ХХ – початку ХХІ століття та характеризують розвиток вітчизняної культури. Розгляд української дитячої книжкової графіки зазначеного періоду було здійснено на матеріалі книги як цілісного організму. Предметом аналізу виступають основні види ілюстрацій: сторінкові ілюстрації, заставки, буквиці, кінцівки, зокрема аналізуються й обкладинки дитячих книжок. Доведено, що характерною особливістю книжкової ілюстрації радянського періоду залишається «літературоцентризм», який, укупі з ідеологічними настановами щодо незмінного і затвердженого прочитання класичних творів, ставав стримуючим фактором у спробах урізноманітнити художню візуалізацію літературної основи. Розкрито значення періоду 1990-х років для зміни цієї парадигми. На відміну від сталого погляду на вказаний період виключно як занепад книговидавництва в Україні, в запропонованій праці він трактується як час пошуків, коли починається формування нових підходів до книжкової ілюстрації, з більшою свободою художнього висловлювання, тісною співпрацею видавця з художником, у якій саме художник стає головною, у тому числі маркетинговою ланкою. Водночас відбувається зрощення постатей митця та дизайнера, підвищується рівень відповідальності художника за проектування єдиного ансамблю книги, починаючи від створення власне ілюстрацій і завершуючи їх поліграфічним втіленням. У дослідженні виявлено суттєві особливості новітнього періоду розвитку книжкової ілюстрації, що бере початок у 1990-ті та набуває значного розвитку в 2000-ні рр. По-перше, це опора на стратегію «ілюстративних концепцій», тобто налагодження рівноправного діалогу між двома авторами: письменником та художником. Художник стає не просто співавтором, а інколи й автором паралельної візуальної концепції літературного твору. У дисертації представлено головні композиційні прийоми та образностилістичні рішення дитячої книжкової ілюстрації означеного хронологічного періоду. Так, з кін.1950-х – 1980-х рр. у книжковій графіці домінує ілюстративна філософія, в якій герой, представлений художником, є стилістичною рефлексією письменницького бачення. У пострадянський час (починаючи з 1990-х рр..) найбільш відчутною є зміна характеру читання та поступове розширення поняття «дитяча літературна класика», що дозволяє включати до мистецької образотворчої рефлексії нових авторів, а разом з тим розширяється простір авторського експерименту. У 2000-ні – 2010-ті рр. палітра художньокомпозиційних засобів значно доповнюється через збільшення кількості видавничих форматів та нові потужності повнокольорового друку. Серед художньо-композиційних засобів новітнього періоду відзначені наступні: - поетизація образно-стилістичної структури ілюстрування; - занурення у світ історичних подій та загалом насичення історичними рисами головних героїв літературних творів; - переосмислення художнього образу героя дитячої літератури у класичних творах для дітей за допомогою композиційних та формально-стилістичних прийомів. Уперше визначено головні напрямки трансформації образно-стилістичної та композиційної структури книги, яка відбувається у 2000-х як наслідок техномедійної революції, яка, в свою чергу, призводить до симбіозу різних видів візуальних мистецтв. Простежено такі зміни: - ускладнення комунікативної складової ілюстрації, її тяжіння до мультимедійності; - універсальність художнього бачення твору, яке передусім виявляє себе в зменшенні дистанції між різними віковими групами читачів; - трансформація форматів та матеріальної конструкції книги, що примушує художників до пошуку нових композиційних рішень; - формування нової когорти авторів із власними художньо-естетичними уподобаннями та сформованим уявленням про засади ілюстрування власних творів; - зміна художньої контекстуальності дитячої книги, яка в нових обставинах формується під впливом низки візуальних викликів – від інтернету до графіки комп’ютерних ігор та телевізійних продуктів. У роботі доведено, що художньо-естетичні особливості дитячої книжкової ілюстрації знаходяться в постійній взаємодії з основними композиційними прийомами та образно-стилістичними рішеннями, характерними для трьох основних означених періодів розвитку української книжкової графіки в сегменті дитячої літератури. Так, на першому етапі (1950-ті - 1980-ті роки) паралельно розвиваються дві основні лінії: побутова оповідність і тяжіння до узагальнення і символізму. Обидві напрями позначено відомими іменами українських художників-графіків, таких як М. Дерегус, В. Касіян, О. Довгаль, А. Базилевич, В. Полтавець, Л. Джолос та Є. Соловйов, А. Тетьора, В. Глуздов С. Караффа-Корбут, Л. Іванова, Н. Денисова, М. Стороженко; Г. Якутович, В. Литвиненко, С. Артюшенко, О. Шоломий, В. Мельниченко, А. Гилевич, Є. Безніско та багатьох інших. З 1990-х, у порівняно з попереднім періодом, у художньо-естетичній програмі дитячої ілюстрації очікувано поширюються українські національні мотиви. Однак найважливіше, що в цей непростий період починається активний пошук нових форм подачі візуального матеріалу. Серед цих форм відзначимо національний комікс, наближення до «наїву» та дитячого малюнку. Важливим моментом також стає власний творчий світ художника, який відтепер виборює право на цілком самостійну авторську інтерпретацію. У цей період класичні твори української літератури розкриваються по-новому в ілюстраціях І. Пеника, М. Бекало, В. Мельниченко, В. Ковальчук та ін. Початок 2000-х відзначається набуттям розвитку зазначених тенденцій, що підтримано приватними видавництвами, системою книжкових форумів, конкурсів, фестивалів. Місце і роль художника надзвичайно підсилюються, а створена ним власна художньо-естетична система стає самостійним фактором, який впливає на видавничий маркетинг і відповідний читацький та глядацький попит. На початку ХХІ століття традиції дитячої книжкової ілюстрації розвивають на базі популярних видавництв і такі широко відомі митці, як В. Єрко, К. Лавро, К. Штанко та ін. Їхня концепція полягає в тому, що ілюстратор намагається допомогти читачеві заглибитися в зміст твору, деталізуючи майже кожен епізод тексту, залишаючи у малюнках багато «зачіпок» для пам’яті. Наукова новизна. За результатами дослідження вперше було визначено головні етапи розвитку ілюстрування творів української літературної класики для дітей упродовж другої половини ХХ – початку ХХІ століття; проведено комплексну класифікацію основних концепцій ілюстрування творів. Під час аналізу було з’ясовано базові композиційні та образно-стилістичні рішення, характерні для кожного із визначених періодів розвитку ілюстрування творів української літературної класики для дітей. Досліджено художньо-естетичні особливості дитячої книжкової графіки в контексті еволюції естетики образу літературного героя в художньому просторі дитячої книжкової графіки другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Уперше запропоновано типологію співвідношення шрифтової композиції з принципами ілюстрування. Теоретичне та практичне значення отриманих результатів. Результати наукового дослідження можуть бути використані в науково-теоретичних роботах, що стосуються питань ілюстрування дитячих книг. Здобутки даної розвідки будуть корисними як для фахівців-практиків, так і для теоретиків образотворчого мистецтва та дизайну, оскільки сприятимуть формуванню нових поглядів на типологію та класифікацію ілюстрацій українських дитячих книг і становлять предмет для наукової дискусії в професійному середовищі. Крім того, здійснена наукова робота може скласти базовий матеріал для написання лекційних спецкурсів з історії графіки, дизайну книги профільних навчальних закладів, укладення навчальних посібників, підручників, енциклопедій і словників. Основні положення даної дисертації можуть бути використаними при написанні окремих розділів з історії українського мистецтва (української графіки), історії дизайну. Ключові слова: образ героя, дитяча книга, українська література, репрезентація, книжкова графіка, шрифт, заставка, кінцівка, обкладинка, образна система, образ книги, концепція видання, метод соцреалізму, полістилізм, ідеологія, інноваційні технології. Мистецьке оформлення дитячих книг в Україні Надані результати дослідження історії виникнення та розвитку ілюстрації, її ролі у видавничій справі та графічному дизайні, різновидів ілюстративного мистецтва, та стилістичних, художніх особливостей дитячої книжкової ілюстрації. Проаналізовано приклади ілюстрування дитячої літератури на основі робіт відомих художниківілюстраторів, виявлено існуючі тенденції галузі та їх теоретичне підґрунтя.

Встановлено зв'язок між сприйняттям тексту та його візуальним супроводом, роль ілюстрації у створенні цілісного емоційного образу книги як форми мистецтва та засобу комунікації. Досліджено психологічні ефекти використання певних кольорових, композиційних та стилістичних рішень, сприйняття різних художніх матеріалів. Виявлено, що візуальний супровід дитячої літератури має бути підпорядковано спеціальному набору правил для позитивного впливу на психіку дитини. З урахуванням отриманих результатів розроблено серію ілюстрацій до книги, підібрано відповідні матеріали для друку книги.

Актуальність теми полягає у тому, що дитяча література потребує ілюстративного оформлення, яке допомагає читачеві взаємодіяти з текстом, полегшує його сприйняття, аналіз та запам’ятовування, а також позитивно впливає на формування естетичного відчуття дитини. В епоху домінування інформаційних технологій людині щодня доводиться сприймати велику кількість різноманітної інформації. Кожен користувач Інтернет має необмежений доступ до постійно зростаючих масивів даних, що оновлюються у реальному часі. Для того, щоб уміти серед них орієнтуватися, ефективно аналізувати, сортувати та використовувати інформаційні ресурси, людина повинна володіти навичками грамотної роботи з текстом, які напрацьовуються у ранньому віці. Так як знайомство дитини з інформаційним світом часто починається з дитячої літератури, важливою є правильна подача тексту та супровідних зображень, яка може стимулювати розумовий розвиток, прививати інтерес до якісної літератури, а також позитивно впливати на психологічний стан дитини. Ілюстрація історично є невід’ємною частиною дитячої книги, що сприяє не тільки розумовому, але й емоційному сприйняттю тексту, доповнюючи цілісний образ книги. Слід зазначити, що ілюстрація, як і інші форми мистецтва, має власний динамічний розвиток тенденцій, що відкриває для художників можливість переосмислювати художній образ нових та давно існуючих текстів. Виконуючи ілюстрації для відомих класичних творів дитячої літератури, як «Пеппі Довгапанчоха» на сучасний лад, художник сприяє підтриманню актуальності твору в інформаційному середовищі. Метою дослідження є розробка ілюстрацій до книги Астрід Ліндгрен «Пеппі Довгапанчоха» з урахуванням принципів правильного оформлення дитячої літератури, які будуть сприяти емоційному залученню до історії та відповідати сучасним естетичним смакам читацької аудиторії. Завдання: - дослідження історії появи і розвитку ілюстрації, призначення та сфер її застосування; - визначення ролі ілюстрації у графічному дизайні, - аналізу художніх характеристик різних стилів ілюстрації та чим вони зумовлені; - виявлення впливу інформаційної ери на розвиток ілюстрації; - означення характерних особливостей дитячої ілюстрації, структурного аналізу робіт найвідоміших дитячих ілюстраторів та існуючих варіантів ілюстрування обраної книги; - дослідження матеріалів, конструктивних та композиційних рішень у створенні дитячої ілюстрованої книги; - формування варіантів власного композиційного рішення для книги, відповідно сучасним тенденціям дизайну; - розробки ескізного ряду ілюстрацій книги; - вибору матеріалів та технологій для друку книги, виготовлення готового проекту у матеріалі; - обґрунтування обраних матеріалів та технологій друку. Отримані результати та їх елементи наукової новизни полягають в систематизації теоретичної бази та досліджень про сферу ілюстрування дитячої літератури, виявлення тенденцій розвитку даної галузі та причин, що їх спричиняють. Практичне значення одержаних результатів роботи полягає у створенні авторської серії ілюстрацій до книги «Пеппі Довгапанчоха» у відповідності з вимогами безпечності для дитячої читацької аудиторії у власному художньому стилі, зважаючи на сучасні тенденції розвитку ілюстрації. Рекомендації щодо використання одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані студентами художніх освітніх закладів, художниками-ілюстраторами, графічними дизайнерами під 9 час створення власних проектів чи замовлень, а також видавництвами при виборі оформлення книг. Обсяг і структура дипломної роботи. Дипломний бакалаврський проєкт складається зі вступу, 3 розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Ілюстрація – це галузь візуального мистецтва та графічного дизайну, що складається з великої кількості різновидів та форм. Базове означення терміну ілюстрація – це 1. зображення, що доповнює книгу, газету тощо; 2. Приклад, що слугує для пояснення чи доведення чогось [1]. Слово ілюстрація походить від латинського слова «illustratio» і перекладається як живий опис, наочне зображення, прояснення, освітлення від «lustrare» - висвітлювати, роз'яснювати, розглядати. [2] Існує декілька версій щодо відправної точки, з якої починається відлік історії ілюстрації, від часів зародження мистецтва печерних людей, до появи книгодрукування і початку масового відтворення книжкових ілюстрацій. Найдавніші візуальні прояви творчості, що збереглися до сучасності – це артефакти палеоліту (приблизно 40 000 р. до н. е.), розкопані на місцях кочових мисливських поселень, а також настінні малюнки у печерах (рис. 1.1). Вирізані з кісток оленів та мамонтів фігурки тварин і людей було знайдено на території сучасної Росії, Середньої Азії та Центральної Європи. Вважається, що вони мали шаманські чи магічні цілі в рамках ритуалів для вдалого полювання: наприклад, тварину зображували пораненою, щоб вона стала вразливішою у реальному житті. У всьому світі - від Північної та Південної Америки до Європи, Монголії, Індонезії та Австралії - аборигенні народи, з віком культур 10 000 і більше років, практикують ілюстративне мистецтво. В епоху ранніх цивілізацій виготовленням зображень та письмом займалися ремісники та книжники. Ілюстрації зазвичай супроводжували літературу, а також зустрічалися в монументальній архітектурі. Художні мініатюри у єгипетських Книгах мертвих вважаються найдавнішими прикладами книжкової ілюстрації [2]. Символізм, масштаби та композиція давнього мистецтва створюють основу для розуміння культур минулого [3]. Його присвячували міфологічним персонажам, правлячим родам, військовим і політичним керівникам та народним героям. Часто зображувалися визначні події та свята, уривки з літератури і релігійних текстів на церемоніальних посудинах. Основними видами мистецтва епохи вважалися настінний та панельний живопис, настінні картини, мозаїки. Ілюстрації збереглися також і в римській архітектурі у вигляді різьби по каменю, важливої особливості архітектурного стилю За часів Середньовіччя західні культура та мистецтво продовжували існувати майже винятково в рамках християнської традиції. Теофіл Копистинський – перший ілюстратор поеми «Лис Микита»

«Лис Микита» написана за однойменною поемою класика української літератури Івана Франка. Казка побачила світ у 1890 р. у новоствореному журналі для дітей «Дзвінок». Популярність твору була дуже велика, і він часто перевидавався окремими книжками при житті поета: в 1890 р., 1891 р.,1896 р., 1902 р., 1909 р. і в 1914 р. Особливість цих видань була в тому, що поет кожен раз доповнював свою поему свіжими текстами, а товариш і однодумець Теофіл Копистинський, ілюстратор його книжок (зокрема, трьох видань поеми-переспіву , «Дон Кіхот Мігеля де Сервантеса» в 1891р. з адаптацією цього твору для дітей) – новими малюнками .Іван Франко як письменник і громадський діяч не міг стояти осторонь важливого питання. Коли розгорнулася полеміка довкола ілюстрації новоствореного журналу, письменник активно виступав на цю тему в пресі, вважаючи, що художник повинен «розворушити свою духовну істоту, зворушити чуття, напружити уяву, вилитися в образи, якнайбільш відповідні дійсному переживанню, і вкінці попрацювати ще над тим, уже зовсім технічно, щоби ті його образи уложилися в форму, яка би не тільки не затемнювала яскравості безпосереднього переживання, але ще в додатку підносила б те переживання понад рівень буденної дійсності, надавала б йому, коли не якесь вище, символічне значення, то бодай будила б в душі певні суголосні тони як часті якоїсь ширшої мелодії, збуджувала би в ній певні тривкі вібрації».

До полеміки під’єднався письменник Борис Грінченко під псевдонімом Б.Вільхівський: «Твори мусять бути правдиві. Артистично виконані. Без того краще їм не бути. Поганий малюнок тільки зіб’є з пантелику дитину, зовсім не пособить їй зрозуміти текст, а хиба заплутає…У дитячому журналі мусять бути малюнки. А не карикатури. Карикатура в дитячому журналі – се отрута».Таких настанов дотримувалися Корнило Устиянович, Юліан Панькевич, який, до речі, створив єдиний відомий портрет І.Франка з натури, та Теофіл Копистинський, які закладали підвалини українського образотворчого мистецтва та графіки в Галичині. Іван Франко, який вважав, що в образотворчому мистецтві, « як і в кожнім полі людської творчості, головним рішучим моментом є власне та душа, індивідуальність, чуття», зайшов рідну душу у творчості відомого художника Теофіла Копистинського (1844-1916).

Він народився в Перемишлі. Навчався в 1868-1971 рр. у Краківській школі малювання й живопису; у 1872 р. – у Віденській академії образотворчого мистецтва. У 1873 р. переїхав до Львова. На початку творчого шляху працював у стилі академізму. У його широкій за тематикою творчості знаходимо глибоко національні полотна: 17 портретів «Діячі української культури», «Коломийки», «Українські дівчата», «Гуцулка», «Олекса Довбуш» та ін. Здійснив розписи церков св.Миколая в Миколаєві Львівської області, в с.Миколаїв Пустомитівського району, с. Добряни Стрийського району, с.Сороцьке Теребовлянського району Тернопільської області. Намалював ікони у храмах с.Вільшаниця Золочівського району, с.Оселя Яворівського району, с.Маклашів Пустомитівського району, с.Щирець Пустомитівського району («Різдво Богородиці», 1897 р.), с.Стенятин Сокальського району («Воздвиження Святого Хреста»).Т.Копистинський був знаменитим реставратором. Настільки фаховим, що розробив і запропонував методику реставрування фрески «Тайна вечеря» Леонардо да Вінчі в Мілані. Брав участь у реставрації костелів св.Андрія та Марії Сніжної у Львові, костелів у Польщі (в Лєжайську, Мар’яцького у Кракові та кафедрального на Вавелі). Відреставрував близько 150 старовинних ікон та картин.

В ілюструванні книг І.Франка давав точні характеристики персонажів, намагався вловити підтекст , увійти   у філософські роздуми поета. Однак йому як першопрохідцеві не вдалося схопити те, що вдалося ілюстраторам пізніших років. Коли в 1941 р. вийшло 11-е видання  «Лиса Микити» з ілюстраціями модерніста Едварда Козака, видатний художник і мистецтвознавець Святослав Гординський написав: «Це вперше безсмертний «Лис Микита» появляється так багато ілюстрований і до того рисунками, адекватними змістові. Досі бували різні спроби зілюструвати Франковий твір, але сам підхід різних ілюстраторів не охоплював усіх спромог, що їх давав текст. Це були більш або менш удатні рисунки звірів, але вони не багато промовляли до читачів, бо не було в них того, що Франко поклав собі головною метою: надати звірам людської подоби» 

Т. Копистинський (*15 квітня 1844, м. Перемишль — †5 липня 1916, м. Львів) — український художник-реаліст, портретист, ілюстратор, реставратор.Малярство студіював у Краківській школі образотворчих мистецтв (1868–1871, викладачі В. Дембовський і В. Лущкевич) та Віденській академії мистецтв (1872). Від 1873 року він у Львові, працює викладачем української академічної гімназії (1873–1881) та жіночої школи сестер Василіянок, ілюстрував журнал «Дзвінок».Від 1870 року Т. Копистинський учасник художніх виставок.У творчій спадщині художника: серія «Діячі української культури» (1867–90-і рр.); живопис – «Вид Перемишля» (1870), «Подільські євреї», «Коломийки», «Сліпець з поводирем», «Курна хата» (усі – 1871), «Погорільці», (1873), «У селянській хаті» (1876), «Українські дівчата», «О. Довбуш», «Удова» (усі – 1884), «Нічний краєвид» (1886), «Притча про Лазаря» (1891), «Христос у в’язниці», «Гуцул», «Гуцулка» (усі – 1900), «Суд ХХ сторіччя» (1913), «Сон русалки (Алегорія відродження України)» (1914); портрети – «Старець», «Жіночий портрет» (обидва – 1870), «Автопортрет» (1870; 1872), «Далматинка» (1872), «Дружина у гуцульському вбранні» (1884); ікони для церков Львівщини – «Різдво Богородиці» (1897, церква у м. Щирець, нині смт. Пустомитівського р-ну), «Воздвиження св. Хреста» (церква у с. Стенятині, нині Сокальського р-ну Львівської обл.), ікони для церкви Благовіщення у Коломиї (1876); ) тощо.Т. Копистинський виконав ілюстрації до поеми «Лис Микита» І. Франка (журнал «Дзвінок», 1890, Львів), «Пригоди Дон Кіхота» М. де Сервантеса у перекладі І. Франка (журнал «Дзвінок», 1891,Львів); «Історії України-Руси» М. Аркаса (Краків, 1912); карикатури – для журналів «Зеркало» і «Страхопудъ» (1880–90). За своїми функціональними властивостями ілюстрація займає місце між графічним дизайном та художнім мистецтвом. Сьогодні більшість ілюстрацій створюються для задоволення потреб клієнта чи компанії. В таких умовах завдання ілюстрації – це перш за все слугувати замовнику, а вже потім – самовираження автора. З моменту появи перших примітивних малюнків доісторичних людей і до сьогодні основною метою ілюстрації залишається комунікація. Проте, на сучасному етапі розвитку ілюстрація отримала більш комплексний набір завдань. Вона намагається поєднати особисте самовираження та певний образ для передачі складних ідей. Робота ілюстратора полягає у тому, щоб спілкуватися з клієнтом, інформувати, переконувати, навчати, розважати його, і в той же час досягти цього з ясністю, баченням, креативним стилем [23]. Традиційно, ілюстрація завжди була пов’язана з книгодрукуванням. БСЕ надає три ключові значення терміну «ілюстрація» : перше - пояснення за допомогою наглядних прикладів; друге - зображення, що супроводжує та доповнює текст; третє - область мистецтва, пов’язана з тлумаченням літературних та наукових творів через зображення. Ілюстрації задають ритм читання: прискорюють його, створюючи відчуття динаміки сюжету, чи навпаки, сповільнюють, затримуючи на собі увагу читача. Таким чином, ілюстрації формують образ книги. Ілюстрація візуалізує образи та значення і декорує видання, вона є елементом дизайну книги. Педагоги вважають ілюстрацію невід'ємною частину світу книги і предметного середовища дитини. Найчастіше саме книжкові ілюстрації формують естетичні почуття і уявлення дитини. З одного боку, діти сприймають інформаційну сторону ілюстрації - знайомляться з навколишнім світом, дізнаються і запам'ятовують назви, а з іншого - знайомляться з виразними засобами - тоном, кольором, співвідношеннями об’ємів, 25 характером ліній, ритмом, композицією і т.д. Таким чином, ілюстрація призначена для підвищення якості сприйняття тексту в процесі читання. Вона відіграє сполучну роль між духовною і матеріальною культурою, перетворюючи видання в об'єкт декоративно-прикладного мистецтва [2]. Сьогодні ілюстрацію можна зустріти на будь-якому товарі не залежно від призначення – від упаковок будівельних матеріалів до одягу. За умови перенасичення ринку товарами саме ілюстрація часто стає причиною того, що споживач зверне увагу на певний бренд серед усіх інших і придбає його. Так створюється постійна конкуренція між дизайнерами-ілюстраторами, коли кожен бренд намагається створити індивідуальний дизайн, щоб виділитися і залишитися у пам’яті покупця. Таким чином, декоративна функція ілюстрації безпосередньо впливає на ринок різноманітних товарів. Ілюстрація в рекламі виконує наступні функції: демонстраційну (предмет реклами, користувачів, різні деталі, пов'язані з предметом або користувачем); організуючу (забезпечує гармонійну композицію реклами, розставляє акценти, пов'язує частини текстової інформації); пояснювальну (інтерпретує складну інформацію за допомогою графіків, діаграм, таблиць); декоративну [23]. В цифрову епоху ілюстрації роблять веб-сайти та мобільні додатки зручнішими для користувачів (як приклад - смайлики). Ілюстрація, особливо коли вона виглядає так, ніби намальована від руки, додає відчуття емоційного зв’язку користувача з розробником, створюючи враження особистої турботи. Особливо такий дизайн стає актуальним у цифрових додатках, веб-сайтах, тощо. Сфера ілюстрації формує світ, в якому ми живемо. Будучи швидким і ефективним способом комунікації, вона надає людям можливість розповсюджувати свої думки, вести діалог з суспільством. Тому люди з активною соціальною позицією часто використовують зображення для розповсюдження свого бачення, наприклад, через плакати для протестів. За історію свого розвитку, ілюстрація пристосовувалася до різних цілей, серед них: демонстраційна, комунікативна, декоративна, спонукальна. Ілюстрація існує як самостійна художня форма, та як засіб графічного дизайну. Сьогодні, ілюстрація набула поширення у кожну сферу життя людини. Галузь ілюстрування динамічно розвивається, активно використовується у соціальних мережах, дизайнах мобільних додатків, сайтів тощо. Інтерактивна взаємодія користувача з дизайном відкриває нові можливості для творців і нові способи застосування ілюстрації. В той же час, неконтрольований доступ до постійного потоку інформації значно обмежує здатність глядача зосередити увагу на певній конкретній ілюстрації. Тому головним завданням дизайнера-ілюстратора стає створення креативного образу, який буде відрізнятися від інших, надовго утримає увагу глядача і запам’ятається. За довгу історію свого розвитку ілюстрація пристосовувалася до різноманітних потреб, тому існує велика кількість стилів, кожен з яких використовується в залежності від цілей та змісту книги, рекламного плаката тощо. Перш за все, стилі в ілюстрації можна умовно поділити за степенем подібності до реальних предметів: реалістичні та стилізовані. Чіткий поділ за цією ознакою провести неможливо, адже для цього потрібно було б порівняти всі існуючі стилі між собою, тому поділ досить відносний. До найбільш популярних стилів ілюстрації належать: 1. Реалізм – стиль, що має на меті точне відображення персонажів, перспективи, світла і тіней, т.д.. Створюючи реалістичну ілюстрацію, митець прагне досягти найбільш подібного відображення предметів реального світу. 2. Образотворче ілюстрація в першу чергу створюється для самовираження автора, часто не несе комерційної чи практичної користі. Цей стиль зосереджується на особистому творчому баченні митця, тому він може відходити від традиційних понять краси і естетики, надаючи художнику повну творчу свободу для вираження своїх ідей чи емоцій [22]. 3. Акварельна ілюстрація створює ефекти різних текстур і відтінків кольорів, а також ілюзію відстані, перспективи шляхом нанесення напівпрозорих шарів фарби, розведеної водою. Найчастіше, стиль акварельної ілюстрації обирають задля досягнення легкого, повітряного відчуття від малюнка [25]. 4. Лінійний малюнок - це, як правило, чорно-біле зображення, в якому основою є суцільна чи переривчаста лінія. Фон чи зафарбовані частини можуть бути присутні, але не обов’язково. Лінійний малюнок використовують як самостійно, так і в поєднанні з іншими кольоровими зображеннями. 27 5. Концепт-арт. Концепт-художники створюють оригінальних персонажів для реклами, відеоігор та фільмів, а також моделюють локації, зброю, костюми та інші предмети вигаданих світів. Концепт-художники створюють попередні ескізи, ілюстрації, графічний дизайн та маркетингові матеріали. 6. Фентезі-арт близький до концепт-арту, в основному використовується в книгах однойменного жанру, тематичних іграх та кіно. Мистецтво фентезі – це зображення богів, драконів, ельфів та інших міфологічних чи вигаданих автором істот, предметів, локацій [22]. 7. Стиль коміксів відрізняється складними композиціями, динамічністю та гіперболізацією частин тіла персонажів, адже він зосереджується на передачі руху через статичне зображення. Персонажі та фони зазвичай показані у найменших деталях, кольорові палітри яскраві, передають настрій сцени. Комікс складається з окремих сцен (панелей), що послідовно показують певну подію. Діалог зазвичай міститься в спеціальних білих колах навколо персонажів (англ. speech bubbles). Мистецтво коміксу досягло великої популярності, тому його часто використовують у рекламі [22]. 8. Аніме (скорочення від англ. animation) - це стиль, що походить від японської анімації. Від американського чи європейського мультфільму відрізняється специфікою зображення обличчя і волосся персонажів, а також пропорцій тіла. Характерна ознака аніме-персонажів, це збільшені пропорції голови та очей. Очі та волосся персонажів можуть мати різноманітні форми й кольори для того, щоб показати характер та індивідуальність. Аніме-персонажі нерідко використовуються у графічному дизайні, оформленні кафе, магазинів, у дизайні одягу тощо [22]. 9. Стиль мультфільму має сотні різновидів, від спрощених до простих фігур та ліній, до дуже детальних і складних. Найчастіше персонажі у цьому стилі мають нереалістичні пропорції тіла та рухи. Традиційно 28 прийнято вважати, що стиль мультфільму розрахований на дитячу аудиторію, але він поширюється у всі сфери образотворчого мистецтва і дизайну, від маскотів кафе до пакування для авто-товарів [22]. 10.Особливістю стилю карикатури є перебільшення одних рис зображуваної людини чи предмета та спрощення інших. Характерним є зображення голови надмірно великою, підкреслення, непропорційне збільшення деяких рис обличчя (рота, вух, носа т.д.). Карикатури можуть бути образливими або комічними, вони можуть служити політичним цілям або бути створеними виключно для розваги [22]. 11.Комерційна ілюстрація використовується для реклами продуктів, послуг та ідей. Основною метою є стимулювання продажів та підвищення обізнаності серед потенційних клієнтів. Комерційне мистецтво характеризується масовістю відтворення. 12.Ілюстрація моди - це стилізоване зображення одягу та аксесуарів для комерційного використання в індустрії моди. В основному застосовується модельєрами для попереднього перегляду та візуалізації своїх ідей [22]. 13.Векторна графіка - це двовимірні комп’ютерні графічні зображення, які складаються з точок та кривих, утворюючи різні форми. Спосіб створення цієї графіки дозволяє масштабувати роботу без втрати якості зображення [25]. 14.Наукова ілюстрація - це художньо-наукова дисципліна, метою якої є представлення інформації для конкретної публіки. Ключові характеристики наукової ілюстрації – це чіткість, точність та об’єктивність. Це спосіб упорядкування візуальної інформації для отримання зображення, яке синтезує певну наукову інформацію, яку важко отримати іншими засобами, такими як фотографія [26]. Ілюстрація – це безперечно невід’ємна частина графічного дизайну. Як відомо, термін «графічний дизайн» був введений У. А. Двіггінсом в 1922 р, його широке поширення відбулося в 50-і роки ХХ століття. До цього часу графічні дизайнери називалися «комерційними художниками». Сфери ілюстрації та графічного дизайну знаходяться у такому тісному зв’язку, що їх часто можна переплутати, проте вони мають суттєві відмінності. Графічний дизайн - це мистецтво і професія використання візуальних композицій для передачі ідей за допомогою типографіки, зображень, кольору і форми. У той час як ілюстрація фокусується на творчій інтерпретації, графічний дизайн - це спілкування з цільовою аудиторією. Дизайнер робить зображення з метою привернути увагу до намальованого об’єкта [27]. Поскільки графічний дизайн має кінцевою метою прожад товару чи послуги, всі його елементи цьому підпорядковані, включаючи ілюстрацію [28]. Ілюстрація, що є частиною певного дизайну, та окрема творча ілюстрація, зазвичай помітно відрізняються виглядом та впливом на глядача. Загалом графічний дизайнер вибирає кожен елемент, щоб створити якомога більше спрощений дизайн [27]. Не комерційна ілюстрація не має обмежень, присутніх у графічному дизайні тому, що створюється для інших цілей. Ілюстрацію, як частину графічного дизайну, втрачає свою самостійність задля цілісності дизайну і стає одним з його інструментів. Від цілей певного дизайну залежатиме вигляд, складність ілюстрації. Тим не менш, якісно виконаний графічний дизайн також може вважатися формою мистецтва, не зважаючи на обмеження. Ілюстрація – це багатогранна мистецька форма, що може застосовуватися для різноманітних цілей. Проаналізувавши історію становлення ілюстрації, можна зробити висновок, що призначення і, відповідно, вигляд, стиль ілюстрації змінювався разом з потребами суспільства. Ілюстрація відображає моральні, ціннісні поняття свого часу, моду, ставлення до людини та суспільства, а також часто стає засобом пропаганди чи реклами. Припускається, що існує ця форма комунікації від появи первісної людини, адже зображення – це один з найпростіших і найшвидших способів передачі інформації. Основними функціями ілюстрації печерних людей був обмін знаннями та релігійні практики.

Поступово ілюстрація інтегрується у рекламний бізнес і згодом стає основним джерелом його доходу. У XX столітті з розвитком технологій з’являються нові форми розваг, набирають популярності кіноіндустрія та мультиплікація, що активно використовують послуги ілюстраторів. XX століття – це також час пропагандистського мистецтва (наприклад, антикомуністична пропаганда в США та соціалістичний реалізм СРСР), а у 1960-1970 – мистецтва протесту та самовираження молодіжних субкультур. У другій половині XX століття вплив всіх засобів масової інформації зростає, збільшується попит на фантастичне мистецтво, концептуальну ілюстрацію, з’являється жанр графічного роману. Кінець XX століття – це час, коли відбувається технологічна революція – поява персонального комп’ютера, що приносить значні зміни в ілюстративне мистецтво, в результаті яких ілюстрація поділяється на цифрову (виконану у програмному забезпеченні комп’ютера), та традиційну (виконану художніми матеріалами).

Історія дитячої ілюстрації

Поява дитячої книжкової ілюстрації Не зважаючи на довгу історію та розвиток дитячої книжкової ілюстрації, вона відділилася у окрему категорію порівняно нещодавно. Вважається, що до XVII століття не існувало книг, спеціально створених для дітей. Це зумовлено тим, що сприйняття періоду дитинства у той час відрізнялося від теперішнього, і вважалося, що діти потребують лише повчальної, виховної літератури, а не розважальної [30]. Проте, у кінці XVII століття під впливом філософії Джона Локка [31], погляд на дитинство починає змінюватися, розпочинається розвиток жанру дитячої літератури. Однією з перших ілюстрованих книг для дітей є «Світ чуттєвих речей у картинках» (Orbis sensualium pictus) 1657- 1658 рр. [32], написаний Яном Амосом Коменським та ілюстрований гравюрами на міді. Книга розроблена як підручник, що знайомить юного читача з різними темами, використовуючи картинки, щоб полегшити засвоєння знань. Іншою важливою подією для дитячої ілюстрації є видання Джоном Ньюбері у 1765 році розважальної книги для дітей «The History of Little Goody Two-Shoes», ілюстрованої ксилографією. Цей твір згодом став класикою свого жанру, а видавця Джона Ньюбері почали називати «батьком дитячої літератури». «Little Goody Two-Shoes» була написана під впливом педагогічних ідей Джона Локка про те, що навчати юних читачів слід за допомогою того, що приносить задоволення [33]. Історія Української дитячої ілюстрації В Україні першою ілюстрованою книгою для дітей вважається «Буквар» Івана Федорова 1574 року, що мав декоративні заставки у вигляді рослинних орнаментів. Через чотири роки виходить друге видання, в 35 ілюстрації якого додаються орнаментовані буквиці та заголовки, виконані в’яззю. 1694 року з’являється «Буквар» Каріона Істомина, ілюстрований гравюрами Леонтія Буніна. XVII століття в українській ілюстрації – це період, коли виникає зв’язок між текстом та картинкою, що визначається, як базовий етап у розвитку ілюстрації [34]. Книги цієї доби ілюструвалися рисунком та гравюрою. XVIII століття відзначилося розширенням жанрів дитячої книги – це і учбова література (граматки, букварі), морально-етичні твори, пізнавальні енциклопедії, згодом і художня література. Впливовим є видання «Читанки для малих дітей дошкільного і домашнього употребленія сочиненную» 1850 року авторства Маркіяна Шашкевича, яка стала першою художньою книгою, написаною народною українською мовою. Ця книга – важливий етап у розвитку української дитячої літератури, адже вона відкрила «новий тип як навчальної, так і пізнавальної книги і вплинула на подальше книговидання для дітей». Згодом, у 1857 виходить перший україномовний буквар - «Граматка» Пантелеймона Куліша [34]. В той же період з’являються перші часописи для дітей : «Домова шкілка» (1854-1856 рр.), додаток до львівського журналу «Учитель» - «Ластівка» ( започатковано у 1869 році), «Детский музыкальный мирок» (1887—1888), «Дзвінок» (1890—1914 рр.). Видання україномовної дитячої літератури набуває поширення у другій половині 1870х рр. на території Наддніпрянщини, в основному це художня і науково-популярна література [35]. На Західній Україні наприкінці ХІХ ст. літератури для дітей видається значно більше, зокрема навчальної; працюють, хоч і нечисленні, видавництва суто дитячої книги та періодики. Виникає необхідність вирішити питання ілюстрації: чи потрібна вона у дитячій літературі, чи не заважає юним читачам самостійно опрацьовувати інформацію, роблячи все за них? Звертаючись до досвіду європейської дитячої книги, впливові фігури того часу, зокрема письменник І.Франко, підтримують ілюстрування, однак до нього висуваються строгі вимоги: ілюстрація повинна бути правдивою, не карикатурною, такою, що пробуджує уяву і мислення читача, естетичною, підпорядкованою моральній ідеї, 36 інформативною. Також виникає ідея, що художник має можливість «співпрацювати з письменником», пропонувати до певної міри власне бачення. Першим художником, що ілюстрував твори І. Франка, став Теофіл Копистинський, що створив малюнки до казки «Лис Микита», виданої у журналі «Дзвінок» 1890 року [36]. В ілюстраціях художник зосередився на зображення ключових моментів твору та образах основних персонажів, наділив образ Лиса індивідуальністю. Ілюстрації – штрихові, детальні, з потягом до реалізму. Інша відома робота художника – ілюстрації до «Пригод Дон Кіхота» у перекладі І. Франка (журнал «Дзвінок», 1891) [37]. Сприяння державної політики та загальне розгортання книговидання початку ХХ ст. позитивно вплинуло на діяльність книжкових ілюстраторів України. Ключовими графіками цього періоду були: Г. Нарбут, І. Падалка, В. Кричевський, В. Седляр, А. Страхов, С. Налепинська-Бойчук [38].Внесли вклад безпосередньо у розвиток дитячої книжкової графіки також бойчукісти: Мойсей Фрадкін («Попелюшка»), «Казка»; Марія Трубецька (ілюстрації до журналу «Барвінок» 1920-1921 рр.), Олена Сахновська (ілюстрації до «Лісової пісні» 1929 р., Роберт Лісовський (кольорова обкладинка «Кози-дерези» 1923 р.) Однак, дитячі ілюстрації серед послідовників бойчукізму зустрічаються поодиноко. Без сумнівів, найвпливовішим для розвитку книжкової ілюстрації творцем XX століття є Георгій Нарбут, якого вважають основоположником української графіки цього періоду. Його творчий доробок поєднує різні художні стилі та напрями: модерн, необароко, символізм, ар деко[38]. Це графіка, наповнена мотивами української народної матеріальної культури: сільської вибійки, витинанок, килимових орнаментів, оздоблення кераміки. Г.Нарбут першим в Україні запропонував комплексний підхід до оформлення книги [39]. До інших важливих впливів на художній стиль Г.Нарбута дослідники відносять українську родову геральдику, оформлення рукописів та стародруків, участь у художньому об’єднанні «Світ мистецтва», стилі олександрівської та миколаївської епох, японських малюнків, стародавніх 37 російських і українських лубків. Також можна прослідкувати вплив творчості таких художників, як І. Білібін, К. Сомов, Л. Бакст, Є. Ларенсе, А. Бенуа, Берталя. Перше визнання Г. Нарбут отримав, працюючи над ілюстраціями для російських дитячих видань у Петербурзі. Так, першою книгою, що була повністю ним оформлена та ілюстрована, стала «Горшеня. Снегурочка. Сказки» 1906 року. З 1907 року починається співпраця графіка з видавництвом І.Кнебеля, в результаті чого з’являються ілюстрації до книг «75 рассказов Гофмана», «Война грибов» та «Деревянный орел» (1909), «Теремок» и «Мизгирь», «Как мыши кота хоронили» (1910) «Игрушки» (1911), «Басни Крылова» (1912), казки Г.Х.Андерсена (1911-1913). [40]. Характерною особливістю оформлення книг для видавництва І. Кнебеля є максимальне використання графіки з лаконічним текстом. Г.Нарбут застосував широкий набір графічних елементів: яскрава, насичена обкладинка, декоративне оформлення титульного листа, орнаментальні рамки, буквиці, заставки, кінцівки, полосні ілюстрації [40]. Не зважаючи на те, що митець знаходився поза Україною та активно співпрацював з російськими художниками, навіть в оформленні російських книг Г. Нарбут зберігає автентичні українські мотиви. Наприклад, у малюнках до книги «Как мыши кота хоронили» В. Жуковського (1910 р.) кіт має гетьманську символіку, а в кінці книги розміщена схожа на геральдику ілюстрація Царя Ірінарія [40]. Кольорові рішення в ілюстраціях Нарбута зумовлені орієнтованістю митця на якість друку. Часто кольору відводиться другорядна роль, основне – це чорно-біла графічна частина. Також художник не використовував кольори, що не могли бути відтворені у друку тодішніми приладами, тому найчастіше використовувалися червоні, коричневі тони, рідше сірі і зелені. Фарби застосовувався площинно, у вигляді плям, палітра обмежена найважливішими кольорами. Слід зазначити, що творчість Георгія Нарбута мала яскраво виражені графічні якості і більше підходила для оформлення обкладинок, ніж для дитячих ілюстрацій. Сучасники та дослідники його графіки зазначали, що: 38 «… дуже часто дитячі ілюстрації Нарбута звучать дещо «сухо», не подитячому «схематично», позбавлені сентиментального захоплення казковими персонажами чи іграшками. Власне його дитячі ілюстрації передають почуття дорослого, який відкрив для себе іншу можливість проживання дитинства». Тим не менш, творчий вклад Г. Нарбута вплинув на відношення наступних поколінь графіків до дитячої книги як гідної високохудожніх оформлень. [40]. Одним з найбільш важливих досягнень для історії української книжкової ілюстрації та графічного дизайну є «Українська абетка» Г. Нарбута В «Абетці» для кожної літери відведена сторінка з великою ілюстративною композицією, графічним, прописним та орнаментальним зображенням літер та трьома словами, що починаються на цю літеру. Ця серія робіт увібрала в себе ілюстративний досвід Г. Нарбута з періоду його життя в Російській імперії та у той же час, демонструє національну свідомість графікаВпродовж 1917 року було створено п’ятнадцять ілюстрацій, 1919 року – три ілюстрації до перших літер «Абетки», що стилістично відрізнялися від першої версії, і вважаються початком нової серії на ту ж тему. Жодна з серій не була завершена. Стилістично «абетка» є дещо сюрреалістичною, вона поєднує у собі звичні для українця того часу образи з екзотикою у несподіваних композиціях. У 20-х роках ХХ ст. для українського книговидання настає період підйому, збільшується кількість видань та покращується їх якість. В цей час над оформленням дитячої книги працює ряд визнаних графіків. Микола Алексєєв (1894-1934) проілюстрував «Ріпку» І. Франка (1920), «Олов’яний перстень» С. Васильченка (1927), «Співаночки-стьожечки» (1928), Ю. Будяка та інші твори. Лев Каплан (1899-1972) створив ілюстрації до книги М. Ткаченка «Про моє курчатко» (1926) та обкладинку книги Д. Дефо «Життя й дивні пригоди Робінзона Крузо» (1929). Борису Крюкову (1895 – 1967) належать обкладинки до книг «Рудько» О. Свірського, «Срібні ковзанці» М. Додж (1929); ілюстрації до книг: «Пожежа кицькиної хатки» (1929), І. Сав’ян «Піонерський похід» (1929), Н. Тіхонова «Вамбері» (1929), «Шакали 39 та слон. Собака та півень» (1929). Петро Лапин (1887-1937) проілюстрував близько сорока дитячих творів, серед них: «Екзамен» Б. Грінченка (1929), «Каторжна» (1929), «Хатка в балці» (1929), ілюстрацій до «Казок» (1924) І.Франка. Олексій Маренков (1886–1942) створив ілюстрації до «Повісті про червоного звіра» (1927) Н. Забіли, «Хоробрий» А.Кароті (1927), «Омелько» С. Баско (1928), «Котуко» (1928) і «Рікі-Тікі-Таві» (1928) Р.Кіплінга. Сергій Конончук (1912-1941) відзначився коротким, проте плідним творчим шляхом. Художник-аніматор та книжковий графік, він працював у Київській кінофабці ВУФКУ (зараз - кіностудія О.П.Довженко), де брав участь у створенні мультфільмів “Тук-Тук та його приятель Жук” і “Зарозуміле курча”. Створив ілюстрації до казки «Стійкий олов’яний солдатик» Г. Х. Андерсена (1938), творів І. Франка (1940), казки «Про зелену ящірку», «Тетянчин їжак» Н. Клейменової, «Як ми працювали» А. Волковича, «Як звірів ловили» Н. Дірш (усі – 1930–31), «Путаница» (1940) К. Чуковського. Відомими роботами Конончука є ілюстрації «Колобка» 1929 року (рис.), «Червона курочка» (видана 1987 р.). У його графіці помітний вплив Г.Нарбута; у ній багато декоративних елементів (вставок, орнаментів). Привертає увагу використання кольору: кольорова палітра обмежена, він виступає частіше у якості ліній та акцентів, тоді як тіла персонажів та елементи фону залишаються не зафарбованими. На розвиток ілюстрування української дитячої книги також мали вплив такі художники, як О.Сластіон, Ю.Вовк, М.Глухов, М.Міщенко, Л. Гамбургер, М. Жук, М. Орлов, М. Погрібняк. В цей же час поширюється практика видання дитячої періодики, з’являються журнали для дітей: «Молода Україна» (1906-1912 рр.). «Світ дитини» (1919—1939 рр.) (вікі). “Червоні квіти” (1923), “Більшовиченя” (1925), “Жовтеня” (1928–1948, з 1945 – “Барвінок”). Оформленням «Барвінку» займався В.Касіян. Для «Молодої України» творили А. Манастирський, Р. Лісовський, В. Січинський, П. Ковжун. Окрім роботи над часописом «Молода Україна», А. Манастирський проілюстрував «Милу 40 книжечку» Іванни Блажкевич (1925), «Червону шапочку» (1921), «Пригоди горобчика» та «Чорнокнижника з Чорногори» Я. Вільшенко, «Коника Стрибунця» (1922), «Покарані калатьки» Р. Завадовича (1936), що виходили у журналі «Світ дитини». Іван Косинін виконував ілюстрації у стилі сецесії для журналів «Дзвінок» (1909–11), «Ілюстрована Україна» (1913); обкладинки та ілюстрації для книжок «Кобзар: Нотний збірник» (1911), ілюстрації до «Лиса Микити» та «Абу-Касимові капці» Івана Франка Осип Курилас співпрацював з журналами ‘‘Наш приятель’’, ‘‘Шляхи’’, ‘‘Зиз’’, ‘‘Дзвінок’’, ‘‘Світ дитини’’, а також створив серію ілюстрацій до ‘‘Гав на вакаціях’’, ‘‘Пригод Юрчика Кучерявого’’, та вісім рисунків для біографії Т. Шевченка. У 1922 р. О.Курилас, А. Манастирський та О.Кульчицька проілюстрували шкільний підручник «Перша книжечка» . До інших робіт художника належать ілюстрації до казок та оповідань (“Оповідання про хліб”, “На пасовиську”, “Пригоди Ромка по дорозі з дому до школи”, “Наш котик і Бровко”, “Сирітка Ганнуся”, “Сліпа”, “Як Івасик набирав розуму”), до творів Василя Стефаника, до народних казок. Упродовж 1930-50-х років в мистецтві дитячої книжкової ілюстрації переважав оповідний реалізм, що узгоджувався з академічною школою. Основна задача ілюстрації цього періоду полягала у відображенні сюжету твору та характеру персонажів, що досягалося за допомогою техніки тонового рисунку. Творчість 1930-1950 рр. представлена роботами таких художників, як В. Касіян, В. Литвиненко. О. Ддовгаль, Г. Пустовійт, А.Ррезниченко, М Дерегус [38]. Книжкове мистецтво 1950–1980 років характеризується пошуками нових художніх рішень та національної особливості, в той же час застосуванням досягнень попередніх періодів. Позитивно вплинула на розвиток дитячої ілюстрації діяльність руху шістдесятників. (50-70 роки в іллюст) В дитячих книгах спостерігається велика кількість ілюстрацій у тематиці народного декоративного живопису. Також росте популярність станкової графіки, офортів, ліногравюри. Піднесення галузі української 41 дитячої книги спостерігається у творчості художників Н. Денисової, Г. Якутовича, Г. Гавриленка, О. Губарєва, О. Данченка, Г. Малакова, В. Куткіна, С. Адамовича, А. Базилевича. Продовжує працювати О. Довгаль (1904– 1961), чий стиль об’єднує досягненні різних етапів в українській книжковій графіці. Він створив ілюстрації до п’єс-казок А. Шияна, ( укр. Кн. Граф 50-70 рр) співпрацював з журналом «Піонерія», оформив казки «Івасик Телесик» в обробці Павла Тичини (1946). Валентин Литвиненко спочатку малював сатиричні роботи, пізніше перейшов до книжкової ілюстрації. В його творчому доробку ілюстрації до Корнія Чуковського (рис), казки Л. Толстого “Три ведмеді” (1953), до власних казок (1959), до казок Лесі Українки – “Біда навчить” (1960) та І. Франка – “Осел і лев” (1967). Особливість стилю В. Литвиненка полягає у тому, що в його ілюстраціях до казок «незмінно проглядає реальність». [38]. Михайло Дерегус (1904—1997) працював над оформленням творів таких видатних письменників, як Т. Шевченко, М. Гоголь, Л. Українка, М. Некрасов, Н. Рибак. Зокрема, художник виконав ілюстрації до “Лісової пісні” Лесі Українки. Досягненням М. Дерегуса є поєднання художніх традицій періоду 1940 – початку 1950-х років і другою половиною 1950–1970-х років. [38]. Анатолій Базилевич ілюстрував українські народні казки, твори І.Франка, О. Пушкіна, Г. Х. Андерсена, Ш. Перро. В його творчості зустрічаються як гумор, так і ліричність, епічність. Художник підпорядковував свої ілюстрації стилю літературного твору. За допомогою спостережень за оточуючими людьми А. Базилевичу вдавалося зображати правдиво психологічні типажі своїх персонажів. Георгій Малаков (1928– 1979) – художник, що залишив об’ємний і різноманітний творчий доробок з 130 проілюстрованих книг на різну тематику: фантастика, історичні художні твори, оповідання про сучасність, дитяча література. Ілюстрував твори видатних письменників: А. КонанДойля, Р. Кіплінга, Г. Бічер-Стоу, В. Скотта та інших. Серед українських 42 авторів В. Нестайко, Ю. Бедзик, О. Бердник, В. Владко, О. Гончар, Б. Чалий та інші. Художні техніки, які застосовував Г. Малаков, включають акварель, малюнки пером, ліногравюру. Антон Тетьора (1927-2007) – художник та книжковий графік, що був головним художником видавництва «Дніпро». Його стилю притаманні традиційність, зображення народних звичаїв, національний колорит та емоційність. Окрім ілюстрацій до творів Т.Г. Шевченка, створив ілюстрації до книжки «Зачарована Десна» О. Довженка (1978), «Ялинка» М. Коцюбинського (1958), «Букваря» Н. Гов’ядовської (1965) . Софія Караффа-Корбут (1924–1996) – художник-графік, проілюструвала близько 60 творів українських письменників. Її творчість має декоративний та монументальний характер, часто зустрічаються героїчні образи персонажів .С. Караффа-Корбут проілюструвала такі книги: «Байбакмандрівник» (1964) М.Пригари, «Дрібушечки. Вірші» (1966) Миколи Лисича, «Казка про білочку» (1969), «Дніпрова Чайка. Дівчина-чайка» (1969), «Літо краснеє минуло» (1970), «Червона троянда» (1970), «Михайлик – Джура Козацький» (1972), «Лис Микита» І. Франка. (1973) та інші. Олена Кульчицька (1877 – 1967) – виконала ілюстрації до понад сімдесяти дитячих книжок і байок серії “Нашим найменшим”, а також до читанок, оповідань. Важливим для художниці було зберегти цілісніть книжки, для чого розроблялися системи пов’язаних елементів оздоблення та ілюстрації. . До книг, які вона проілюструвала, належать: «Помста звірів. Народна байка», «Зоряний хлопчина» О. Уайльда (1920), «Лис Микита» І. Франка (1962) та інші. Володимир Голозубів (1926 -2000) ілюстрував знакові дитячі видання 1970-1990 років. Здобув перемоги у багатьох республіканських, всесоюзних та міжнародних виставках. Ілюстрував книги «Два півники» (1970) , «Сорока-білобока» (1970) , «Загадки» (1972), «Лисичка і журавель» (1973), «Рукавичка» (1997). У малюнках художника простежується вплив народного мистецтва. Художник використовує кольори, подібні до народної вишиванки 43 та розписної кераміки. В його стилі поєднуються різномасштабні деталі, часто зустрічаються орнаментальні мотиви. У 1990-х роках видавнича справа України переживає занепад в наслідок політичних та економічних змін, однак в той же час для художників відкривається можливість більше експериментувати, вводити нові способи ілюстрування дитячої книги, особисті візуальні інтерпретації тексту. Ситуацію загострює падіння якості поліграфії, що частково покращується лише наприкінці 1990-х з появою нових видавців. У 1990 – 2010 роках тенденції розвитку дитячої книжкової ілюстрації в Україні задають такі митці, як К. Штанко, В. Соколова, В. Ковальчук та ряд молодих ілюстраторів. Крім того, з’являється категорія «авторської» дитячої книги, завдяки популярності творчості К. Лавра, В. Єрка, Е. Новікова, дизайн-студії «Аґрафка» (Р. Романишин і А. Лесів). Художні прийоми, що формують стиль української дитячої книги кінця ХХ – початку ХХІ століття: - умовне зображення форми і простору, - площинність зображення, - декоративізм, - примітивізм, - образність, видовищність, кінематографічність. Завдяки підтримці приватних видавництв на кшталт «Видавництва Старого Лева», «А-БА-БА-ГА-ЛАМА-ГА», «Ранок», а також популяризації на книжкових форумах, фестивалях та конкурсах, на початку 2000-х зростає роль індивідуального стилю ілюстратора. Художня цінність оформлення певного художника стає визначальним фактором впливу на маркетинг та попит на книгу. В подальшому, після 2000-х рр. спостерігається розширення стилістики, варіантів композиційних рішень та видавничих форматів. Набувають розповсюдження такі художньо-композиційні прийоми, як акцент на історичності героїв та їх оточення, переосмислення образів відомих героїв класики дитячої літератури. До визначних українських ілюстраторів сучасного етапу належать: Владислав Єрко, Євгенія Гапчинська, Романа 44 Романишин та Андрій Лесів з творчого об’єднання «Аґрафка», Анастасія Стефурак, Віолетта Борігард, Володимир Штанко, Грася Олійко, Даша Ракова, Іван Сулима, Катерина Сад, Кость Лавро, Мар’яна Прохасько, Надія Кушнір, Оксана Була, Ростислав Попський, Ігор Баранько, Наталка Гайда, і цей список продовжує рости. Владислав Єрко (нар. 1962) – ілюстратор, що працює з книгою з 1989 року. Йому належать ілюстрації до творів М.Гоголя «Тарас Бульба» (1998), Л. Керрола «Аліса в Країні Див» (2001), «Гаррі Поттер» (2002—2007), Гофмана Е. Т. А. Крихітка Цахес (2006), «Казки Туманного Альбіону» (2003), Нестайка В. З. «Тореадори з Васюківки» (2013), О. Вайлда «Велетеньсебелюбець» (2021). Оформлені В.Єрком книги видаються більш ніж у двадцяти країнах світу. Найбільш відома робота художника – ілюстрації до «Снігової королеви» Г.Х. Андерсена видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МАГА» - здобула низку перемог в українських та міжнаціональних конкурсах, а в 2012 році отримала електронне мультимедійне перевидання. У 2009 році ілюстратор отримав премію Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва Борігард Віолетта (нар. 1983) – книжковий графік, що працює аквареллю, тушшю, олівцем і на графічному планшеті. Ілюструвати дитячі книжки почала у 2012 році, до чого пробувала себе в різних візуальних мистецтвах: живопис, рекламна поліграфія, постановча відеозйомка. До її робіт належать: «Авіа, пташиний диспетчер» (2015), «Про кита» (2014), «Казки під подушку» (2013), «Усе через банани» (2017), «Принцеса-кухарка» (2015), «Малювальна історія» (2017). В Україні дитячу мультимедійну електронну книгу видають: Пірати Київського моря, «Гутенбергз», видавництва «Абабагаламага», «Богдан», «Видавництво Старого Лева», «Атлантик», «Мультитрейд». «Фоліо», «Українська мультимедійна спілка», «Рідна школа», «Сорока-білобока», «Національна мультимедійна компанія», «Mediabook», «Одисей», «ZZWolf Officia»l , «Glowberry Books», «Smart Adventure», «Digital Dealers», 45 «Мультимедійне видавництво Стрельбицького», «iPublisher», «Most Publishing» . Слід зазначити, що створення мультимедійних книги Україні ще не набуло великого поширення і існує як поодинокі експериментальні проекти. 2.1.3. Стан індустрії дитячої ілюстрації в Україні сьогодні Найпопулярніші видавництва України сьогодні – це «А-БА-БАГАЛА-МА-ГА», «Видавництво Старого Лева», «Ранок», «Клуб сімейного дозвілля» (КСД), «Богдан», «Фоліо», «Віват», «KM Books». Згідно з інформацією Українського інституту книги, всього в Україні зареєстровано 1 280 видавництв, з яких активні – приблизно 300. На даному етапі індустрії книговидання та дитячої книжкової ілюстрації в Україні стрімко розвиваються. Хвиля культурного підйому, спричинена подіями Євромайдану 2014 року, охопила такі креативні сфери, як музика, мода, мистецтво кіно, теарт, книжкова справа. До цього, українське мистецьке середовище знаходилося у стані кризи, спричиненої недієздатністю системи книгорозповсюдження, що залишилася в Україні після розвалу СРСР. Результатами недостатнього контролю та сприяння від держави стало те, що в незалежній Україні сфера книговидання почала занепадати, знизився рівень освіченості населення та інтересу до книги в цілому, російська література на ринку почала витісняти вітчизняну. До 2013 року імпортована російська книга займала на українському ринку лідируючі позиції (73-75 % ринку), що стало суттєвою перешкодою для розвитку як власного видавництва, так і національної культури населення. Попри падіння обсягів ринку книжкової продукції у 2014-2015 роках, серед українських читачів підвищується зацікавленість україномовними книгами, а згодом поступово відновлюється ріст цього сегменту ринку. Збільшується попит на перекладну західну літературу, такі жанри, як нонфікшн та дитяча книга. Спостерігається підйом видавництва і продажу книги у 2016 році, згодом – певні падіння показників 46 у 2017 та 2018 роках. Важливою подією для розвитку книговидання в Україні є створення таких установ у 2016–2017 роках: Українського інституту, Українського інститут книги та Українського культурного фонду. Діяльність цих організацій зосереджена на підтримці, розвитку та популяризації української культури, поширенні книгочитання в Україні, стимулюванні видавничої галузі та розповсюдженні української книги за кордоном. Зокрема, УКФ надавав гранти видавництвам «IST», «Ранок», «Основи». УІК займався поповненням бібліотек, сприяв присутності українських видавців на міжнародних книжкових ярмарках (Болонський ярмарок дитячої книги, Франкфурт, Лондон) та підтримував перекладання вітчизняної книги для іноземних ринків. Модернізація видавничої сфери має прямий вплив на розвиток мистецтва книжкової ілюстрації України. Підвищення попиту на українські книжки дозволяє видавати більше нових видань, залучати до їх оформлення молодих художників, відкриває більше можливостей для проби свіжих креативних поглядів і рішень з ілюстрування. Ілюстраторка зі Львова Оксана Драчковська вважає, що «…сім років тому, то ситуація з книжками в Україні була значно гіршою, ніж сьогодні». В інтерв’ю того періоду художники часто відзначали, що якісна українська ілюстрація представлена зазвичай декількома відомими видавництвами («Видавництво Старого Лева», «А-баба-га-ла-ма-га»), у яких напрацьована деталізована, реалістична стилістика, а більш експериментальні роботи рідко з’являлися на ринку Поширеною була думка про те, що дитяча книжкова ілюстрація потребує нових підходів та креативних рішень, відходу від усталеної естетики. Інша проблема – велика кількість неякісних, дешевих книг, що проілюстровані не професіонально. Оксана Драчковська, що стала фіналісткою 55 Болонської виставки ілюстраторів у 2021 році, відзначає, що українці нечасто потрапляють до короткого списку виставки, «оскільки тут є своєрідна естетика, і журі розглядає роботи, де є щось дуже новаторське», проте за останні сім років кількість українських ілюстраторів-учасників та видавництв на виставці 47 значно збільшилася. Зараз українські творці та творчі об’єднання активно беруть участь у міжнародних конкурсах та здобувають перемоги. Так, українська дитяча книга «Зірки та макові зернятка» авторства Романи Романишин і Андрія Лесів з творчої майстерні «Аґрафка» здобула перемогу в конкурсі Bologna Ragazzi Award 2014 року. Книга була відзначена у номінації Opera Prima, що присуджується за видатні досягнення, дослідження та реалізацію інноваційної видавничої продукції. «Зірки та макові зернятка» розповідає про дівчинку Дору, що прагне порахувати все на світі. У 2017 році художник зі Льова, що проживає у США, Максим Поліщук, здобув перемогу у міжнародному конкурсі імені Лафайєта Рональда Хаббарда «Ілюстратор майбутнього». 18-річний художник розділив перемогу з американцями Аланом Флетчером з Вермонта і Джазменом Річардсоном. Творча майстерня «Аґрафка» отримала одразу дві нагороди міжнародному конкурсі ілюстраторів Nami Concours 2019 за книги «Прощавай, зброє!» (Green Island Award) та «Супергерої» (Purple Island Award). У 2019 році до відомого каталогу дитячої та юнацької літератури White Ravens увійшли дві українські книжки: "Сова, яка хотіла стати жайворонком", ілюстрована Кристиною Лукащук, та "Туконі – мешканець лісу", написана та ілюстрована Оксаною Булою. 2020-го року у європейському конкурсі IJungle 2020 Illustration Awards здобула золото українська ілюстраторка Альона Шостко. Її робота "Ці дивовижні українці", що розповідає про народну історію, традиції, культуру, свята та стереотипи, перемогла у категорії "Книжкова ілюстрація". Іншою важливою подією 2020 року стало включення двох українських дитячих книжок до каталогу White Ravens 2020. Були обрані книги "Сапієнси" Володимира Аренєва з ілюстраціями Ліни Квітки та "Піратський маршрут" Галини Малик з ілюстраціями Грасі Олійко. Цього року творче об’єднання «Аґрафка» здобуло перемогу в міжнародному конкурсі ілюстрації NAMI Concours 2021 з книгою «Куди і звідки» (Green Island Award). Особливо відзначилася їх книжка-картинка «Голосно, тихо, пошепки», що вперше була видана 2017 року. Того ж року вона потрапила у 48 список найкращих книжок у категорії нон-фікшн по версії бразильського журналу «Emília». Згодом твір удостоївся нагороди «BIB PLAQUE» на братиславському Бієнале Ілюстрації. За цими здобутками у 2018-му послідувала перемога у номінації нон-фікшн в конкурсі «Bologna Ragazzi Award 2018». На думку фахівців з Британської ради, що спільно з Українським інститутом книги у 2020 році провели дослідження видавничої галузі України : «У видавничій галузі України є багато такого, що може зацікавити видавців з Великої Британії та інших країн: фестивалі та книжкові ярмарки, що вже почали привертати увагу в усьому світі; виняткові ілюстрація та дизайн; приклади передових технічних інновацій.» .Дослідження виявило такі проблеми галузі: 1. Загальне падіння популярності читання (в Україні лише 27% населення - активні читачі), 2. процвітаня піратства та контрафакту, що негативно впливає на продаж електронних книг, 3. недостача перевірених статистичних даних про галузь, 4. брак досвіду та знань для продажу української книги за кордоном (редагування, переклад, продаж прав на вітчизняні книги), 5. недостатньо розвинена інфраструктура бібліотек та роздрібної торгівлі, 6. слабкий обмін досвідом між видавництвами. Серед позитивних результатів дослідження зазначаються: 1. Значний ріст популярності української книги після подій 2014 року, 2. висока якість дизайну, ілюстрацій, залучення передових технологій друку, 3. активна робота організацій, що підтримують видавництво книги (Український інститут книги, Український культурний фонд тощо) 49 4. проведення книжкових ярмарок, фестивалів, презентацій книг, а також успішна участь українських видавців у зарубіжних конкурсах. [41] 2.5. Аналіз існуючих варіантів ілюстрування книги Завдяки своїй популярності, книга «Пеппі Довгапанчоха» продовжує продаватися вже протягом 76 років, і за цей час отримала велику кількість художніх оформлень. Першою ілюстраторкою книги стала Інґрід Ванґ Німан у 1945 році, її ілюстрації вважаються канонічними та найбільш поширеними (рис). Обкладинка першого видання книги мовою оригіналу має яскравожовте тло з зображенням Пеппі та її мавпи пана Нільсона. Персонажі знаходяться у динамічній композиції і показані частково, усміхнена Пеппі «визирає» з-за краю обкладинки, пан Нільсон нахиляється у поклоні, знімаючи капелюх. У кольоровій палітрі переважають теплі тони (жовтий, помаранчевий, коричневий, салатовий) з додаванням білого та сіроблакитного акцентів. Ілюстрації обкладинки виконані за допомогою ліній та кольорових плям. В цілому обкладинка створює враження позитиву та грайливості, відображаючи атмосферу книги. Всередині є декілька чорнобілих ілюстрацій на всю сторінку. Інґрід Ванґ Німан проілюструвала видання шведською мовою 1946, 1947, 1948, 1964 років у подібному стилі. У 1950 році книга була видана англійською видавництвом Viking Books з ілюстраціями Луї Гланцмана (англ. вики). Обкладинка цього видання має насичений червоний фон з деталізованим зображенням Пеппі, вілли «Хованка» з частиною двору, її тварин та двох поліцейських на даху будинку. Ілюстрація виконана лінійно з деякими елементами білого, чорного, жовтого та червоного кольорів. Контрастне кольорове рішення та експресивний стиль зображення привертають увагу до книги. Англійське видання Scholastic Book Services 1959 року відрізняється від інших тим, що зображає Пеппі на обкладинці сплячою, коли на більшості 50 ілюстрацій вона в активному русі. Обкладинка має білий фон з лінійним зображенням предметів і зафарбованими важливими елементами. Пеппі спить на ліжку з ногами на подушці, як описано в книзі, поряд з нею в маленькому ліжку її мавпочка. На обкладинці використано червоний, салатовий, бежевий та оранжевий кольори для персонажів і предметів та контрастний блакитний колір для тексту. Попри застосування 6 кольорів одночасно композиція виглядає завершеною завдяки правильному розташуванню кольорових плям. (рис) Перше російське видання книги з’явилося у 1968 році з ілюстраціями Льва Токмакова. Обкладинка книги являє собою досить мінімалістичку композицію у вигляді портрету Пеппі великим планом. У зображенні використано білий фон, чорні лінії для тіла Пеппі та помаранчеві кольорові плями для її зачіски, ластовиння та деталей одягу. Українською книга вийшла вперше у 1977 році на видавництві «Веселка» з ілюстраціями Ніна Котел та Ігора Вишинського. Обкладинка книги має яскравий салатовий фон, на ній зображено Пеппі, Томмі, Аніку, батька Пеппі та її коня. Позаду них – дуб з трьома чашками на ньому, що відсилає до епізоду з книги, де друзі пили каву на дереві. Однією рукою Пеппі тримає свого батька, демонструючи свою неймовірну силу. Зображення персонажів дуже детальні, з урахуванням маленьких деталей одягу, пасм волосяя. Застосовано багато кольорів та прийоми світлотіні. Загалом, ілюстрація охоплює багато аспектів з книги. Як минулі, так і сучасні ілюстративні оформлення «Пеппі Довгапанчоха» найчастіше використовують динамічні композиції та поєднання яскравих, контрастних кольорів. Часто Пеппі зображають у повний зріст, у незвичних позах (наприклад на руках (рис)), щоб показати її веселий та бунтівних характер. В той час як старі видання використовували лінійні зображення з плямами одного кольору через тогочасні обмеження друку, сьогодні більшість ілюстрацій мають велику кількість деталей та кольорових відтінків, часто головного персонажа зображують у не менш 51 деталізованому середовищі: біля її будинку, у місті тощо. Завдяки перевазі таких оформлень більш лаконічні рішення виділяються серед інших. Наприклад, англомовне видання 2005 року з ілюстраціями Майкла Чесворта. На обкладинці на нейтральному бірюзовому фоні зображені лише ноги Пеппі ступнями догори, у рваних черевиках та різних панчохах. Це рішення є вдалим і має перевагу над іншими варіантами завдяки тому, що доносить ідею швидко та з використанням лише найнеобхідніших деталей для розуміння книги. Сьогодні на українському ринку представлені україномовні та російськомовні видання «Пеппі Довгапанчоха». Серед україномовних - книги видавництва «Рідна мова» з ілюстраціями А. Джанікяна, «Septima» з ілюстраціями Л.А. Кириленко та видавництва «Школа» (рис). Книги видавництва «Рідна мова» мають тверду або інтегральну обкладинку; ілюстрації повнокольорові, смугові або текстові, з виходом за поля. Стиль, порівняно з іншими, найбільш наближений до реалізму, з великою деталізацією, увагою до фактур предметів. У книг видавництва «Septima» тверда обкладинка, повнокольорові ілюстрації у вигляді вставок з цупкого паперу всередині книги. Стиль ілюстрацій більш віддалений від реалізму, нагадує мультиплікацію. Кольори використані дуже насичені і яскраві. Книга видавництва «Школа» має тверду обкладинку, повно кольорові ілюстрації у вигляді вставок на межованому папері та чорно-білі заставки у тексті. Кольори також використовуються дуже насичені. Стилізація персонажів дуже виражена, нагадує стиль мультфільмів або шарж, композиції динамічні. Формування варіантів та ескізів власного композиційного рішення для книги були досліджені існуючі композиційні рішення вітчизняних та зарубіжних дизайнерів, проаналізовані підходи до стилізації зображення та використання кольорів. В процесі розробки проекту було вирішено виконати цифрові ілюстрації для оформлення обкладинки книги та ряд ілюстрацій-вставок на половину розвороту та цілий розворот з відображенням ключових сцен історії. Головні характеристики стильового рішення – експресивність, атмосфера веселого, безтурботного дитинства. Стилізація підбиралася з урахуванням уподобань вікової категорії читачів книги – молодшого та середнього шкільного віку. Актуальним даний проект ілюстрацій робить стилізація, що відповідає сучасним вподобанням читача молодшого та середнього шкільного віку. Для розробки обкладинки книги було створено ескізи, в результаті чого обрано ескіз. Ілюстрація демонструє тіло персонажів, не показуючи їх облич тому, що зовнішній вигляд персонажів та їх пози дають достатньо інформації, щоб зрозуміти їх характери. Назва видавництва та дизайн логотипу були розроблені у відповідності з типом літератури, яка могла б видаватися у ньому: дитяча художня література різних жанрів, що сприяє розвитку фантазії юних читачів. Встановлено, що розвиток дитячої книжкової ілюстрації в Україні залежить від світових технологічних інновацій, панівних філософських та світоглядних ідей, а також політичної ситуації в країні. Він відбувається паралельно з розвитком української дитячої літератури. Виявлено, що першим видом ілюстрації в укранських книгах для дітей були декоративні заставки у вигляді рослинних орнаментів, заголовків, буквиць, у XVII столітті використовувалися гравюри. Виявлено, що творчість Г. Нарбута мала великий вплив на розвиток дитячої книжкової графіки України, що виражається у комплексному підході до оформлення книги, врахуванні обмежень тогочасних друкарських технологій, поєднанні індивідуального стилю автора з народними мотивами. Досліджено дитячу книжкову ілюстрацію ХХ ст. через творчість М. Алексєєва, С. Конончука, І. Косиніна, О.Куриласа, О. Кульчицької та інших художників. Зазначений позитивний вплив руху шістдесятників на оформлення української дитячої книги, що виразився у збільшенні кількості ілюстрацій з народними мотивами, а також офортів, ліногравюр, станкової графіки. Проаналізовано тенденції в ілюструванні з 1990-х років до сьогодення, а також сучасні досягнення дитячих ілюстраторів України. Досліджено стан індустрії дитячої ілюстрації в Україні сьогодні, в результаті чого виявлено такі позитивні зміни: явне зрушення в сторону розповсюдження української книги після 2014 року, корисний вплив на популяризацію дитячої книги конкурсів, виставок та ярмарків літератури, присутність на ринку книг з високоякісним дизайном, ілюстраціями та друком і досліджені варіанти ілюстрування книги від початку її видання до присутніх на ринку України сьогодні, виявлені спільні риси ілюстрацій до цієї книги. Описаний процес розробки стилю ілюстрування книги

Дитяча книжкова графіка сьогодення є плодом кропіткої праці, творчих пошуків та експериментів багатьох поколінь художників, що відображається у великій кількості наявних стилів і підходів до оформлення книги. Тим не менш, книгу для дітей легко відрізнити від будь-якої іншої, завдяки особливостям ілюстрування та дизайну. Ці особливості зумовлені дитячим сприйняттям інформації, під яке необхідно підлаштуватися автору чи художнику під час створення книги . Основним визначальним фактором є вік дитини, який прийнято ділити на такі категорії 1. Дошкільний вік (3–6-7 років) 2. Молодший шкільний вік (6-10 років) 3. Середній шкільний вік або підлітковий вік (10 -11 – 15 років) 4. Старший шкільний вік або юність (14,5-15 – 17-18 років) (зайченко педагогіка) Ілюстрація в книгах для дошкільнят займає головне положення по відношенню до тексту і слугує основним джерелом інформації, адже дитина ще не в змозі читати. Це яскраві, стилізовані зображення, що слугують для передачі загального образу предмета чи персонажа без нагромадження «фотореалістичних» деталей, які ще важко сприймаються дитиною. Рекомендується використовувати площинні ілюстрації, адже дитина ще не достатньо сприймає просторові композиції. Персонажі і важливі деталі ілюстрації мають зберігати форму і цілісність, бути показаними у кадрі повністю. Можливе використання декоративних елементів: буквиць, орнаментів, рамок. В ілюстраціях для молодшого шкільного віку допустимо використовувати варіації одного кольорового тону, більш реалістичне зображення світлотіні, зображення предметів у перспективі. Ілюстрації мають більше нюансів, текстур предметів, більшого значення набуває фон. Зустрічається «гра» з формами і пропорціями персонажів і об’єктів. Дитина починає розвивати естетичний смак, відрізняти ілюстрації за якістю. Ілюстрації для підлітків характеризуються великою кількістю підходів: від дуже детального зображення сцен та персонажів, до мінімалізму та використання візуальної метафори. Фокус переноситься із зображення предмета чи героя на загальну атмосферу книги, зображуваного світу чи певного моменту сюжету. Ілюстрації прагнуть заінтригувати читача, підсилити емоційне враження від тексту, що часто досягається динамічними композиціями, високою контрастністю світлотіні, акцентом на емоціях героя. Також ілюстрації у книгах відрізняються в залежності від жанру та призначення книги: в художній літературі більше акцентується увага на емоційності та образності зображення, а в пізнавальній чи навчальній літературі – на точності і зрозумілості предмета чи явища. Зустрічаються книги зі специфікою згідно статі дитини. Книги для дівчат - з більш «м’якими», пастельними кольоровими палітрами, часто з використанням рожевого кольору; в ілюстраціях переважають плавні лінії, «жіночні» образи (квіти, прикраси, орнаменти, птахи, ляльки). В книгах для хлопців часто кольорові рішення більш контрастні, насичені, частіше використання темних барв, відтінків синього. В стилізації персонажів переважають гострі лінії, геометричність; досить часто застосовується шарж 3.2. Дослідження матеріалів, конструктивних та композиційних рішень у створенні дитячої ілюстрації В створенні дитячої ілюстрації застосовується велика кількість художніх матеріалів і засобів. Ілюстрації можна поділити на виконані традиційними матеріалами, цифрові та ілюстрації у змішаній техніці. До традиційних художніх матеріалів належать: акварель, гуаш, акрил, темпера, олійні фарби, графітний олівець, кольоровий олівець, туш, пастель. Також 57 використовуються тканина, аплікації, паперова пластика, витинанки, колажі, ліногравюра, фотографія. Цифрові ілюстрації виконуються за допомогою комп’ютера чи планшета, графічного планшета та певного графічного редактора: Adobe Photoshop, Adobe Illustrator, Corel Painter, Clip Studio Paint Pro, Krita, Inkscape, Paint Tool SAI, Procreate чи інших. Існують векторні та растрові цифрові роботи, а також їх поєднання. Часто виконуються дитячі ілюстрації у змішаній техніці, коли зображення чи його частина створюється фізичними матеріалами, а потім завершується у цифровому редакторі. На сучасному етапі дитяча книга може виконувати ряд функцій, що зумовлюють її конструктивні та технологічні особливості. Дитячі книги можна поділити на наступні категорії: друковані, електронні та альтернативні видання (книга-промисловий виріб, книга-середовище). До друкованих відносяться навчально-пізнавальні, ігрові, творчо-модельні видання, які існують у формах книги-кодексу, карткової книги, книги-розмальовки, книги-саморобки, книги-конструктора або книги-трансформера. Електронні книги поділяються на аудіокниги, мультимедійні та інтерактивні книги. Дитяча книга має три пов’язані між собою структурні рівні: змістовий, образотворчий, архітектонічний. Змістовий рівень – це словесне відображення концепції твору, на основі якого відбувається побудова наступних двох рівнів. Образотворчий рівень – це передача змісту твору через візуальні художні засоби (шрифти, ілюстрації та інші). Архітектонічний рівень – це композиційна будова твору, що зумовлює співвідношення його головних і другорядних елементів. На цьому рівні поєднуються змістовий та образотворчий рівні у об’ємно-просторову форму дитячої книги. Для графічного відображення вербальної інформації використовуються шрифти: типографські, акцидентні та декоративні. Їх характеристики, такі як накреслення, розмір, компонування, обираються в залежності від віку дитини та типу книги. Для друкованої книги використовуюється статична типографіка: набір та верстка тексту. В мультимедіа- та інтерактивних виданнях цю роль виконує кінетична 58 типографіка, в якій мжуть бути задіяні засоби анімації, трансформації простору та кольору. Книжкову ілюстрацію можна поділити на такі типи: предметна, сюжетно-тематична, шрифтова, орнаментально-декоративна, символічна Мультимедіа-технології дозволяють пов’язати візуальне оформлення з елементи відео, звуку та анімації, з якими може активно взаємодіяти читач. Також з’являється можливість використовувати як площинну, так і об’ємну ілюстрації та AR-технології (англ. augmented reality – доповнена реальність). Так як електронні видання не мають фізичної форми, конструктивні рішення для таких книг полягають у створенні гармонічного та естетичного інтерфейсу користувача. Часто застосовуються елементи імітації друкованої книги (наприклад, імітація перегортання сторінок за допомогою інтерактивного відео-елементу та звукового супроводу). За розташуванням в тексті ілюстрації поділяються на фронтисписи, заставки, кінцівки і текстові ілюстрації. Текстові ілюстрації відрізнаються в залежності від типу верстки видання: відкритий, закритий, глухий, смуговий, з виходом на поля, на полях, в обріз Серед матеріалів на українському книжковому ринку найбільш популярними є папір та картон, з яких виготовляються традиційні книгикодекси, книги нестандартної форми (книжки-панорамки, книжки-настільні ігри, овальні чи круглі книжки, книжки-пазли). Вплив інноваційних світових тенденцій та пошук нових виразних можливостей у дизайні дитячої книги в Україні призвів до розширення асортименту матеріалів, нетрадиційних для книговиробництва (дизайнерські види картону, тканина з натуральних волокон, хутро, дерево, пластик, поліетилен та їх поєднання. Тенденції глобалізації приносять в український книжковий дизайн стилістичні та жанрові рішення, що набули популярності у світі. Це проявляється в імітації сюжетів та художнього оформлення коміксів, манги, фентезі та інших жанрів українськими авторами, іноді з перенесенням історії в українські реалії (наприклад, графічний роман з ілюстраціями Олексія Чебикіна). Разом з тим, існує тенденція до стандартизації шрифтів та спрощення ілюстрації та дизайну взагалі . Сьогодні на українському ринку присутні видання в різних стилістиках. Деякі подібній до робіт В. Єрка та М.Паленка, що вважаються візитівкою української дитячої книжкової ілюстрації (ретельна деталізація елементів фону та фактур, акцент на реалістичності), інші переймають художні рішення американських, європейських, японських шкіл. Національні ознаки в ілюстрації дитячої книги в Україні зберігаються у вигляді використання українських графем, мотивів народної творчості, етнічної символіки, народного костюма та фольклорних образів. В декорування дитячої книги застосовуються такі технології, як: перфорування, лакування, ламінування, тиснення, висікання та інші. Серед них, найбезпечнішою вважається ламінування, яке відповідає вимогам гігієнічності для всіх вікових категорій читачів. Лакування, особливо глітерне, необхідно застосовувати з обережністю, адже при використанні цих видань лак може відлущуватися. Ця технологія не рекомендується для дітей першої вікової групи. Метою цих вимог є запобігання негативного впливу у процесі читання на здоров’я дитини. Згідно в Україну, повинна пройти державну санітарно-епідеміологічну експертизу. Обов’язково на титульному аркуші кожного видання повинна бути розміщена інформація про вікову категорію читачів тому, що для кожної з них є свої гігієнічні вимоги. Слід зазначити, що найбільше вимог встановлено для першої групи, тобто для видань для дошкільнят. Регуляції підлягає кожен елемент видання: розмір і тип шрифту, відстань між рядками, колір букв і фону, спосіб скріплення листків, кількість ілюстрацій у книзі, у розмальовках – ширина контурних ліній тощо. Таким чином, ілюстративність видання для дітей дошкільного віку повинна становити не менше 50% від сторінки і 75% всього видання, для молодшого шкільного віку не менше 30% видання. Згідно з п. 6.6. Правил для друкування тексту та ілюстрацій книжкових видань дозволяється використовувати папір, призначений тільки для друкування книжкових видань (друкарський, книжково-журнальний). Не рекомендується використання паперу, що віддає блики (глянцевий крейдовий папір тощо. Папір повинен бути непрозорим і забезпечувати непрозорість друкованих елементів із зворотного боку сторінки не менше 90%. Формат книжкових видань для дітей повинен відповідати вимогам ДСТУ 4489:2005 Сьогодні в Україні книгу випускають видавництва «Рідна мова», «Septima», «Читанка», «Школа», імпортуються російськомовні видання компанії «Махаон»

ВИСНОВКИ

Проаналізувавши історію становлення ілюстрації, можна зробити висновок, що призначення і, відповідно, вигляд, стиль ілюстрації змінювався разом з потребами суспільства. Ілюстрація відображає моральні, ціннісні поняття свого часу, моду, ставлення до людини та суспільства, а також часто стає засобом пропаганди чи реклами. Проведено структурний аналіз, досліджені варіанти ілюстрування книги від початку її видання до присутніх на ринку України сьогодні, виявлені спільні риси ілюстрацій до цієї книги. Описаний процес розробки стилю власного варіанту ілюстрування книги. Було виконано кольорові ілюстрації та оформлення обкладинки, що відповідають подіям сюжету твору та відображають емоційну атмосферу повісті. Розробка відбувалася методом збору та дослідження інформації про історію розвитку дитячої книжкової ілюстрації в Україні, про тенденції розвитку галузі, художнього оформлення книги. Досліджено фактори, що зумовлюють особливості дитячої книжкової ілюстрації (вік, стать читача, жанр літератури, зміст книги, призначення книги). Також досліджено матеріали, що використовуються для створення дитячих ілюстрацій та друку видань і мистецтво дитячої книги України. Розглянуто низку аспектів дитячої книги України: від історії становлення й розвитку до особливостей проектнохудожнього та виробничого процесу її створення. Розкрито сутність дитячої книги, що сформований на основі синтезу видів творчої діяльності. В контексті національних чинників проаналізовано стан сфери книговидавництва, окреслені перспективні напрямки, запропонована модель дитячої книги. Виявлено, що еволюція дитячої книги України відбувалася в контексті художньо-проектних інновацій, які позначилися наступними етапами: перехід від рукописної книги до друкованої, виокремлення дитячої літератури в окрему групу, розширення її типологічного й тематичного складу, масове видавництво дитячої книги, переосмислення структурної цілісності та професійних засобів. Відзначено більш потужний розвиток дитячої книги у світі в порівнянні з Україною, що пов’язано із суспільно-політичними, економічними, технічно-технологічними, соціальнокультурними причинами. Виділені наступні періоди розвитку вітчизняної дитячої книги: рукописний період (ХІ – ХV ст.); період становлення друкарства (ХVІ – ХVІІІ ст.); період поширення та розквіту друкарства (ХІХ – ХХ ст.); період запровадження інноваційних технологій (кін. ХХ – поч. ХХІ ст.). Аналіз матеріалів цих періодів дозволив виокремити етапи формування національнохудожніх особливостей в оформленні книжкових видань та опанування технологічних інновацій. Встановлено, що найбільш активні фази еволюції вітчизняної дитячої книги відбувалися в процесі синтезу художньо-проектних методів та запозичених технологій із власними пошуками художнього образу. 3. Показано, що сучасний процес видавництва дитячої літератури України характеризується зростанням кількості вітчизняних видавничих центрів та загальним підвищенням якісного рівня книжкової продукції. Для видавничого ринку України характерне регіональне позиціонування продукції: використання новітніх конструктивних рішень та розширення функціонального призначення, експериментальні розробки екстерорецептивних видань, передусім міста Київ і Львів. На тлі інформаційних та інженернотехнологічних інновацій світового рівня дитяча книга видавництв західних та центральних регіонів України вирізняється інтенсивними пошуками національного образу, що проявляється через художньо-графічне оформлення видань. З’ясовано, що книга для дитини виступає своєрідною моделлю сприйняття світу. Ця модель формується через інтерпретацію функціонального призначення (творчо-моделювальна), що визначає концептуальну основу видання (творча, релігійна, ігрова) та обґрунтовує появу типологічних одиниць дитячої книги. Поєднання окреслених функцій у дизайні дитячих видань призвело до підвищення рівня. Технологічні, конструктивні особливості обумовили принципи формування типології дитячої книги Сформована типологія окреслює різноманітність проектних підходів до створення дитячого видання. На основі типології виведено класифікацію дитячої книги за віковим критерієм (книги для дошкільного віку, молодшого шкільного віку, середнього та старшого шкільного віку),. Встановлено, що дитяча книга як цілісний об’єкт включає у себе основні структурні рівні – змістовий, образотворчий та архітектонічний. Образотворчий рівень втілюється через графічно-зображальну інформацію (ілюстрація, шрифт, декоративні елементи). Визначено художньо-технологічні аспекти взаємодії шрифту, ілюстрації як художньо-образної інформації та конструкції як форми вираження змісту. Доведено, що художньо-технологічні особливості символічної ілюстрації спрямовані на досягнення об’ємності за рахунок використання традиційних та новаторських технік виконання (у межах площини аркуша) та конструктивних змін об’ємно-просторової структури зображення (площинні, барельєфні, горельєфні ілюстрації). Виявлено, що трансформації книжкового блоку (один книжковий блок; поєднання декількох книжкових блоків; розкладний книжковий блок) та ілюстрацій (площинна й об’ємна трансформації) забезпечують переосмислення конструктивних якостей видання та обґрунтовують перехід дитячої книги в об’ємно-просторову структуру. Проектування дитячої книги передбачає переплетення технологічних процесів виготовлення поліграфічної продукції, а також використання різноманітних сучасних матеріалів і конструкцій. Доведено, що глобалізаційні процеси позначаються на усіх структурних рівнях дитячої книги – змістовому (жанровий та мовний простори), образотворчому (стандартизовані шрифти, використання колажу та архітектонічному (запозичення видавничих технологій, інновацій у формотворенні книги). Виділено дві ідеологічні концепції розвитку дизайну дитячої книги України: зосередження на національних традиціях та залучення досягнень інших країн. Так, видавництва ширше застосовують традиційні для українського дизайну прийоми оформлення дитячої книги. В дизайні видань України спостерігаються тенденції звернення до мультикультурних художньопроектних концепцій. За ступенем новизни виявлено присутність базисних та удосконалених інновацій у дитячій книзі. Удосконалений тип інновацій передбачає якісне поліпшення характеристик видання та окреслює появу підвидів, типологічних груп та підгруп. У роботі акцентується увага на основних принципах проектування дитячої книги. Створено модель дитячої книги в Україні, у якій обґрунтовано механізм взаємодії національних рівнів (змістового, образотворчого, архітектонічного) із інноваційними проектно-художніми засобами й технологіями інших країн. Графічна візуалізація моделі представлена у вигляді циліндра, головна вісь якого спрямована вгору та в перерізі окреслює шляхи формування нових типологічних одиниць дитячої книги під впливом світових інновацій. Окреслена модель дитячої книги в Україні дозволяє визначити пріоритетні аспекти проектування, а саме: - прогресивний розвиток української культурної автентичності в жанровому та мовному просторах; - збереження національних традицій та специфіки світосприйняття в зображальних елементах (ілюстраціях, декорі); - використання інновацій у опанування передових інтерактивних технологій проектування; - активізація власного інтелектуального ресурсу. Українська дитяча книга, синтезуючи новітні досягнення науки, і зберігаючи при цьому глибинну сутність української культури, має значний потенціал, щоб стати основою формування національно свідомої творчої індивідуальності дитини в Україні та здобути високий рівень на світовій арені. Матеріали знайдуть застосування в сферах українського книгодрукарства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Токар М. І. Мистецтвознавчі дослідження ХХ ст. книжкової ілюстрації української дитячої літератури крізь призму вітчизняної книжкової графіки першої третини ХХ ст. / Марина Токар // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті : збірник наукових праць Харківської державної академії дизайну і мистецтв. — 2018. —№ 2. — С. 102–106. 2. Грисюк М.П. Дитяча книга Західної України: видавництва, особливості, сучасний стан / М.П. Грисюк // Вісник ХДАДМ: Зб. наук. пр. / За заг. ред. В.Я. Даниленка. – Харків: ХДАДМ, 2011. – № 3. – С. 27–30. 3. Єфімова М.П. Виникнення та етапи формування дитячої книги / М.П. Єфімова // Вісник ХДАДМ: Зб. наук. пр. / За заг. ред. В.Я. Даниленка. – Харків: ХДАДМ, 2012. – № 8. – С. 12-15. 4. Єфімова М.П. Інтерактивна дитяча книга в Україні: становлення та перспективи // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку : зб. наук. пр.: Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. – Рівне, 2014. – №19. – С. 259–263. 5. Єфімова М.П. Типологія дитячої книги // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку : зб. наук. пр. : Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. – Рівне, 2015. – №20. – С. 143–147. 6. Єфімова М.П. Видавництва дитячої книги: новітні видавничі технології // Теорія та практика дизайну: зб. наук. пр. – К.: Дія, 2015. – №7. – С. 53–61. 7. Єфімова М.П. Інноваційні технології проектування і виробництва дитячих книги / М.П. Єфімова // Вісник ХДАДМ: Зб. наук. пр. / За заг. ред. В.Я. Даниленка. – Харків: ХДАДМ, 2015. – № 7. – С. 28–32. 8. Єфімова М.П. Видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»: тенденції книжкового дизайну // Студентський науковий вісник / Матеріали Всеукр. наук.- практ. конф. – Луцьк, 2013. – №10. – С. 16–19. 9. Єфімова М.П. Сучасний стан і перспективи розвитку дитячої книги в Україні // Перспективні напрямки української науки: збірник статей учасників ІХХ Всеукр. наук.-практ. конф. «Інноваційний потенціал української науки – ХХІ сторіччя» (26 лютого – 6 березня 2013 р.). – Т. 1. – Видавництво ПГА. – Запоріжжя, 2013. – С. 23–25. 10. Єфімова М.П. Дизайн тактильної ілюстрації для дітей із вадами зору // Перспективні напрямки світової науки: збірник статей учасників ХХVI Всеукр. наук.-практ. конф. «Інноваційний потенціал світової науки – ХХІ сторіччя» (7- 11 квітня 2014 р.). – Т. 2. – Видавництво ПГА. – Запоріжжя, 2013. – С. 60–62. 11. Єфімова М.П. Книга як модель сприйняття світу дитиною // Молода наука Волині: пріоритети та перспективи досліджень / Матеріали ХІ Міжнар. наук.-практ. конф. студентів і аспірантів (12–13 травня 2015 р.). – Т. 1. – Луцьк, 2015. – С. 149–153. 12. Єфімова М.П. Проектування тактильних книг для дітей із вадами зору в Україні та за кордоном // Реклама як художньо-комунікативні практики / Матеріали Міжнар. наук.-метод. конф. (27 березня 2014 р.). – Харків, 2014. – С. 33–36. 13. Єфімова М.П. Видавництва дитячої книги в Україні: новітні видавничі технології // Теорія та практика дизайну / ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. – Київ, 2015. – С. 23–26. 14. Гавенко С. Кваліметричний огляд поліграфічного виконання дитячих видань українського книжкового ринку / С. Гавенко, М. Мартинюк // Вісник книжкової палати. – 2011. – № 2. – С. 46–50. 15. Огар Є. І. Дитяча книга: проблема видавничої підготовки : навч. посіб. / Є. І. Огар. – Львів : Аз-Арт, 2002. – 159 с. 16. Огар Є. І. Мова дитячого літературного дискурсу: функціонально-комунікативні аспекти дослідження / Є. І. Огар // Вісник Сумського державного університету : зб. наук. пр. – 2006. – № 3 (87). – С. 10–17. 17. Олійник В. А. Сучасний погляд українського художника-ілюстратора на оформлення дитячої книги (на прикладі творчості Костя Лавра) / В. А. Олійник // Вісник ХДАДМ. – 2011. – № 4. – С. 63– 66. 18. Харченко О. М. Дизайн оформлення української дитячої книги на прикладі казок / О. М. Харченко // Вісник ХДАДМ. – 2010. – № 1. – С. 146–149. 19. Токар М. І. Ґенеза художнього ілюстрування дитячої книги 1991– 2000 років. / Марина Токар // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті : збірник наукових праць Харківської державної академії дизайну і мистецтв. — 2017. — № 2. — С. 82–88. 20. Токар М. І. Трансформація образу української дитячої книги в контексті мистецтва графіки початку ХХІ ст. / Марина Токар // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті : збірник наукових праць Харківської державної академії дизайну і мистецтв. — 2017. — № 4. — С. 111–114. 21. Токар М. І. Художньо-естетичні особливості дитячої книжкової ілюстрації / Марина Токар // Вісник Львівської національної академії мистецтв. — 2018. — № 35. — С. 220–233. 22. Токар М. І. Національна складова в ілюструванні української дитячої книги у другій половині ХХ — початку ХХІ століття / Марина Токар // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті : збірник наукових праць Харківської державної академії дизайну і мистецтв. — 2018. — № 1. — С. 51–55. 23. Токар М. І. Художня репрезентація образу літературних героїв дитячої книги 2000-х — 2010-х рр. / Марина Токар // Problemy nowoczesnej edukacji. Czenstochowa. — 2017. — Tom VII. — S. 259–264. 24. Токар М. І. Теоретичне підґрунтя загальних тенденцій розвитку образів літературних героїв в українській книжковій ілюстрації другої половини ХХ ст. / Марина Токар // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія : Мистецтвознавство. — 2018. — № 1 (38). — С. 314–319. 25. Токар М. І. Сьогодення української дитячої класики / Марина Токар // «Концепція сучасної мистецько-дизайнерської освіти України в умовах євроінтеграції» в рамках VІІI Міжнародного форуму «Дизайн-освіта 2015» : збірник матеріалів Міжнародної наук.-метод. конференції Харківської державної академії дизайну і мистецтв. — 2015. — С. 210–212. 26. Токар М. І. Художнє оформлення творів для дітей Володимира Рутківського (Видавництво А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА) / Марина Токар // Всеукраїнська наукова конференція професорсько-викладацького складу Харківської державної академії дизайн у і мистецтв за підсумками роботи 2015/2016 навч. року : збірник статей. — 2016. — С. 78–80. 27. Токар М. І. Аспекти вивчення художнього образу дитячої книги в Україні (1990-х — 2010х рр.) / Марина Токар // Актуальні питання мистецтвознавства : виклики ХХІ століття : збірник статей Міжнародної науково-практичної конференції Харківської державної академії дизайн у і мистецтв. — 2016. — С. 153–155. 28. Єфімова М. П., Виникнення та етапи формування дитячої книги. Вісник ХДАДМ. 2012. № 8. С. 12-14.

29. Rässa J. Concept art creation methodologies: Visual Development of “Rock Boy”: bachelor’s thesis degree programme in Game Design. South-Eastern Finland University of Applied Sciences. Mikkeli, 2018. 37 p. 30. Yefimova M. Children’s book structural levels: semantic, figurative, architectonic // British Journal of Science, Education and Culture. – London, 2015. – №11. – С. 727–734. User:Огірко Ігор Васильович

ВИКОРИСТАНИЙ СПИСОК

Наукова школа з моделювання та управління інформаційних мультимедійних технологій.

Наукометрія

Нелінійна логіка

Релакс Статистика Теорія відносності в логіці ТЕОРІЯ ПОВІДОМЛЕНЬ Українське відділення Всесвітньої лабораторії

Управління фріланс проектами видавництв і поліграфії

Хмарні обчислення

Цифрова стійкість Автори Яремко Яромир Васильович Дудик Роман Олегович аспірант Гупало Юрій Степанович Пляцко Марія Михайлівна